Постанова № 72323907, 06.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1349/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

06 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Драчук Т. О. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представників відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно виписки акта огляду МСЕК № 564845 від 17.06.2016 року позивачу ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби.

21.06.2016 року позивач звернувся із заявою до Вінницького обласного військового комісаріату, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності, а також подав документи для прийняття рішення щодо направлення їх на комісію Міністерства оборони України, для виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, що пов'язана з військовою службою.

Вінницьким обласним військовим комісаріатом листом від 22.06.2016 року № 12/2469 вказані документи, а також висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 передано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Згідно протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року № 64, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги, зокрема полковнику у запасі ОСОБА_2 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 217500 грн.

Відповідно до наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісара від 15.08.2017 року № 396 та платіжного доручення № 2256 від 16.08.2017 року ОСОБА_2 виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 217500 грн.

Позивач, звернувшись з позовом до суду вказує на те, що через значне затримання виплати одноразової грошової допомоги відбулось значне знецінення вказаних коштів, у зв'язку з цим просить стягнути з Міністерства оборони України матеріальну шкоду в розмірі 98655,72 грн. з урахуванням інфляційних втрат за час прострочення, 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на норми цивільного законодавства, та 20000 грн. моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів протиправності дій відповідачів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За правилами п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на дату встановлення позивачу інвалідності - 17.06.2016 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 564845 від 17.06.2016 року, позивачу встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності, у зв'язку травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби.

Відтак, з 17.06.2016 року позивач отримав право на виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 Порядку).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п. 14 Порядку).

Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів (п. 20 Порядку).

Вказана норма також діяла на момент прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги.

Отже, розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості.

Таким чином, законодавець не пов'язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2016 року звернувся до Вінницького ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, надавши повний пакет необхідних документів, а саме: копію довідки МСЕК, довідки про травму, копії паспорта та ідентифікаційного коду, реквізити рахунку в АТ "Ощадбанк", свідоцтво про хворобу, витяг з наказу про звільнення.

22.06.2016 року листом № 12/2469 вказані документи передані Вінницьким ОВК до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, які останній отримав 08.07.2016 року.

Рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги прийнято комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби 12.08.2016 року згідно протоколу № 64. Тобто в межах місячного строку.

10.08.2017 року Міністерством оборони України на рахунок Вінницького ОВК перераховано кошти для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, в тому числі і для ОСОБА_2.

Відповідно до наказу військового комісара Вінницького ОВК від 15.08.2017 року № 396 ОСОБА_2 виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 217500 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 2256 від 16.08.2017 року.

Під час судового засідання було встановлено, що після прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги, яке оформлене протоколом № 64, даний протокол направляється до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. В подальшому, Департамент фінансів формує черговість виплати допомоги відповідно до дати подачі документів (реєстрації в Департаменті фінансів) та під сформовані списки виділяє відповідні кошти.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ні Вінницький обласний військовий комісаріат, ні Міністерство оборони України не впливають на черговість розподілу коштів на виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Міністерство оборони України та Вінницький ОВК виконали перед позивачем покладену на них державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

Посилання апелянта на те, що Міністерство оборони України повинно було керуватися наказом Міністра оборони України від 12.11.2010 р. № 590, яким затверджено "Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України" є безпідставним, оскільки даний наказ регулює фінансово-господарську діяльність військової частини, а не порядок використання коштів для виплати одноразової грошової допомоги.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Міністерства оборони України матеріальної шкоди в розмірі 98655,72 грн. з урахуванням інфляційних втрат за час прострочення, 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Оскільки одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням інвалідності належить до соціальних виплат, а також пов'язана з проходженням військової служби, що не заперечується позивачем, підстави для застосування положень статті 625 ЦК України відсутні.

Аналогічні правові позиції викладені і в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016 у справі № 688/1599/15-ц, від 19.10.2016 у справі № 760/8979/15-ц.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 20000 грн., суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Крім того, у п. 4 вказаної постанови Пленуму Верховний суд України зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, на підтвердження вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодного документально підтвердженого доказу про заподіяння моральної шкоди, яке було б пов'язане з протиправними діями відповідачів. У зв'язку з чим дана вимога не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 лютого 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Драчук Т. О. Совгира Д. І.