Постанова № 72323884, 06.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2052/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

06 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_3,

представника позивача: ОСОБА_4,

представника відповідача: Пенькас В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено .

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

На апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надійшов відзив позивача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 24.01.2018 року за вх. № 1110/18.

У поданому відзиві позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також, позивач у відзиву зазначила, що будинок, який знаходиться у її власності становить 610,3 кв.м., в тому числі загальна житлова площа 386,3 кв.м., в тому числі площа житлових приміщень 129,4 кв.м., площа допоміжних приміщень 256,9 кв.м., а тому податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом являється безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку загальною площею 610,3 кв.м., в тому числі загальна житлова площа 386,3 кв.м., в тому числі площа житлових приміщень 129,4 кв.м., площа допоміжних приміщень 256,9 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 06.06.2017 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 4509-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 29204,97 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржила його до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 05.10.2017 року № 13116/я/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням вищестоящого податкового органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що загальна житлова площа будинку позивача не перевищує 500 квадратних метри, відтак сума податку на нерухоме майно не повинна збільшуватись на 25000 грн. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ПК України).

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (п. "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

За правилами пп. 266.5.1 п. 266.5 ПК України (в редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно приписів п. "ґ" пп. 266.7.1 п. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до свідоцтва про право власності № 00548 від 11.07.2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок, з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вулиця Шевченка, будинок 6, загальною площею 610,3 кв.м.

Тобто, враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки у власності позивача перебуває житловий будинок загальною площею 610,3 кв.м. відповідно до свідоцтва про право власності № 00548 від 11.07.2013 року, податковим органом правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 лютого 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Полотнянко Ю.П.