Постанова № 72323788, 07.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1829/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

при секретарі – Пальоній І.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1 та представника апелянта – ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу Військової частини А4465 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, ухвалену об 16 год. 27 хв. 01 листопада 2017 року в м.Миколаєві по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4465 про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А4465 про визнання протиправним дій відповідача щодо несплати належних йому коштів на відрядження, а також стягнення на його користь заборгованості по витратам на відрядження в розмірі 2400,00 гривень (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника відділення зв’язку та радіотехнічного забезпечення штабу військової частини А4465 (польова пошта В2137) та має військове звання підполковник.

24 квітня 2017 року наказом в.о. командира військової частини А4465 відряджено підполковника ОСОБА_1, начальника відділення зв’язку та радіотехнічного забезпечення штабу до м.Вінниця, військової частини А2656, для участі в спеціальних зборах з фахівцями зв’язку.

У військовій частині А2656 м.Вінниця, ОСОБА_1 було запропоновано розміщення у казармі, від якого він відмовився.

Протягом 24-28 квітня 2017 року, ОСОБА_1 зняв житло у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вартістю 600,00 гривень за добу, на загальну суму 2400,00 гривень.

По поверненню до військової частини ОСОБА_1 надано звіт про використання коштів, виданих на відрядження або звіт щодо службового відрядження до м.Вінниця протягом 24-29 квітня 2017 року на загальну суму 3404,12 гривень.

Окрім іншого, в зазначеному звіті ОСОБА_1 визначені витрати на житло в сумі 2400 гривень. На підтвердження цього надано рахунок №904/24/1 ФОП ОСОБА_3 та квитанцію прибуткового приходного ордеру №904/24/1 ФОП ОСОБА_3

Військовою частиною А4465 прийнято зазначений звіт, але проведено розрахунок лише в частині оплати проїзду та добових, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час відрядження позивача в період з 24 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року у м.Вінниця йому не було запропоновано військовою частиною А2656 належного житлового приміщення, яке відповідає вимогам розміщення військовослужбовців старшого офіцерського складу, а за таких обставин, він мав право здійснити найм житлового приміщення самостійно. Також, було зазначено, що сума витрат за найм житла, понесених ОСОБА_1 за одну добу дорівнює 600 гривень, що не перевищує норму, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №98 від 02 лютого 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02 лютого 2011 року №98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: витрати: на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях (п.п.1).

Крім того, п.1 вказаної постанови затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1. Так, гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу на території України складає 600,00 грн..

Відповідно до п.12 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20 лютого 2017 року №105 військова частина (установа, організація) за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98, витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат.

Разом з тим, п.23 вказаної Інеструкції передбачено, що військовослужбовцям відшкодування витрат на найм житлового приміщення не проводиться у разі, зокрема, надання відрядженому безкоштовного житлового приміщення.

Так, обґрунтовуючи власну правову позицію відповідач посилався саме на вищевказану норму Інструкції та зазначав, що у військовій частині А2656 м.Вінниця, ОСОБА_1 було запропоновано розміщення у казармі, від якого він відмовився.

Разом з тим, колегія суддів вважає зазначені посилання безпідставними та такими, що не можуть слугувати підставою для відмови в відшкодуванні позивачу витрат на винайм житла, оскільки пропозиція позивачу розміститись в казармі військової частини не є належним способом вирішення питання про проживання підполковника ОСОБА_1 під час відрядження, з огляду на таке.

Розділом 4 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" регламентовано питання розміщення військовослужбовців.

Так, положеннями ст.131 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять строкову військову службу та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, курсанти військових навчальних закладів, крім матросів і старшин, які перебувають на кораблях, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватись у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Військовослужбовці - жінки розміщуються в окремих службових жилих приміщеннях.

Прапорщики і мічмани, які обіймають посаду старшини роти, розміщуються поблизу розташування військової частини.

Сержанти строкової служби, які обіймають посаду старшини роти чи іншу посаду, яку комплектують з офіцерів і прапорщиків, можуть розташовуватися в окремому приміщенні (кімнаті) казарми.

З аналізу наведенного можа дійти висновку, що казарма є місцем розміщення лише військовослужбовців строкової служби та курсантів. Водночас, позивач за військовим званням відноситься до військовослужбовців старшого офіцерського складу, а тому не підлягає розміщенню в приміщенні казарми.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до думки, що висновкі суду першої інстанції про не надання позивачу під час його відрядження в період з 24 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року у м.Вінниця належного йому за статусом житлового приміщення, а тому винайм самостійно житлового приміщення, що підтверджується відповідними первинними документами, є обґрунтованими, а вимога позивача про відшкодування витрат за наслідком вказаного найму житла правомірною.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним дій відповідача щодо несплати належних йому коштів на відрядження, а також стягнення на його користь заборгованості по витратам на відрядження в розмірі 2400,00 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А4465 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6