Постанова № 72323778, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1314/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, яка прийнята 04 серпня 2017 року в місті Миколаєві у складі суду: головуючого судді Лісовської Н.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 року № 633-17 і від 30.06.2016 року № 5730-13.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був власником легкового автомобіля НОМЕР_1, що відповідає критеріям об’єкта оподаткування за ст. 267 Податкового кодексу України.

Також, суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 09.06.2015 року № 633-17, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку на суму 25000 грн.; від 30.06.2016 року № 5730-13, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку на суму 25000 грн.

Суд першої інстанції вказав, що позивач надав суду витяг з кримінального провадження № 12015160480002854, з якого судом встановлено, що 10.06.2015 року невстановлена особа, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 2, незаконно заволоділа автомобілем НОМЕР_2, 2014 року випуску, який належить ОСОБА_2 Інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2015 року.

Крім того, згідно відповіді Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 07.06.2016 року, суд першої інстанції встановив, що по кримінальному провадженню № 12015160480002854 проводиться досудове розслідування.

Суд першої інстанції послався на те, що 24.12.2015 року Податковий кодекс України доповнено п.п. 267.6.8 п. 267.8 ст. 267, згідно якого у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік, оскільки сторони не надали доказів повернення йому викраденого автомобіля.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки рішення Миколаївської міської ради «Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 року № 7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва» в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 18.03.2015 року, тобто після 15.07.2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення скасуванню.

При цьому, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області є належним відповідачем у даній справі щодо заявлених вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 року № 633-17 і від 30.06.2016 року № 5730-13.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено витребуваною судом апеляційною інстанцією інформацією і наданими копіями оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 року № 633-17 та від 30.06.2016 року № 5730-13 про нарахування позивачу податкових зобов’язань з транспортного податку прийняті керівником ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Одеській області.

Тобто, вбачається, що відповідач у даній справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області не приймало податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 року № 633-17 та від 30.06.2016 року № 5730-13, а тому не є належним відповідачем у даній справі щодо заявлених позивачем вимог про скасування цих рішень.

За правилами ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі виступає неналежний відповідач та не допустив його заміну, що призвело до порушення ним норм процесуального законодавства.

Разом з тим, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості допустити заміну неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи з огляду на вирішення судом першої інстанції спору саме відносно Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Колегія суддів зазначає, що головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу спочатку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки ст. 52 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.

Аналогічні вимоги містить ч. 7 ст. 48 КАС України, в редакції з 15.12.2017 року, якою чітко передбачено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій є неналежний відповідач, та публічно-правовий спір вже вирішено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 року № 633-17 та від 30.06.2016 року № 5730-13 має бути відмовлено саме з тих підстав, що відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області є неналежним відповідачем у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального, не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року – задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець