Постанова № 72323757, 30.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1557/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Дмитрієва О.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, відповідач) стосовно не надання йому висновку за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок: площею 13,2837 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0339; площею 6,1798 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0340, місце розташування на території Добропільської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, у строки та в порядку, визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України за результатами розгляду такого проекту.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що додержуючись процедури погодження проекту землеустрою ним у відповідності до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) було отримано всі позитивні висновки органів, зазначених у ч. 3 ст. 186 ЗК України. Тому 28.08.2017 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 13,2837 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0339 та площею 6,1798 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0340 в оренду, надавши при цьому необхідні додатки, а саме проект землеустрою, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії документів уповноваженої особи. Проте у вересні 2017 року ОСОБА_2 було отримано лист ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 08.09.2017 року №10301/0-3441/6-17, згідно якого йому повідомлено про те, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру. Зазначивши про те, оскільки Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою тому у нього відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Із позицією ГУ Держгеокадастру у Херсонській області позивач не згоден. Окрім того вказував на те, що за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою відповідачем не приймався жодний із висновків, передбачених ч.5 ст. 186-1 ЗК України, а лист ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 08.09.2017 року №10301/0-3441/6-17 неможливо розцінювати як «висновок» у розумінні ст.. 186-1 ЗК України.

Таким чином позивач вважав бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у ненаданні йому висновку відповідно до ст. 186-1 ЗК України за результатами розгляду його проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства протиправною, а свої права порушеними, тому і звернувся до суду за їх захистом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, що полягає у не наданні ОСОБА_2 висновку за результатами розгляду його заяви від 28.08.2017р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок кадастровий номер 6522382500:05:001:0339 та кадастровий номер 6522382500:05:001:0340 у строки та в порядку, визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 земельного кодексу України за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 28.08.2017р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок кадастровий номер 6522382500:05:001:0339 та кадастровий номер 6522382500:05:001:0340 у строки та в порядку, визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень нуль копійок).

Повернуто ОСОБА_2 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 67,20 грн. (шістдесят сім гривень двадцять копійок).

Не погоджуючись з даною постановою суду Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації №691 від 28.08.2012 року «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2А.» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 20,00 га строком на 49 років для ведення фермерського господарства на території Добропільської сільської ради. На підставі зазначеного розпорядження позивачем замовлено проект землеустрою, який був розроблений приватним підприємством «Югземсервіс». Зазначеним проектом передбачено відведення ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок: площею 13,2837 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0339 та площею 6,1798 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0340, які розташовані на території Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що у процесі виконання передбаченої Земельним кодексом України процедури погодження проекту землеустрою, позивачем було отримано від перелічених у ч.3 ст.186-1 цього Кодексу окремих органів позитивні висновки.

28.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок №1 площею 13,2837 га та №2 площею 6,1798 га на території Добропільської сільської ради Голопристанського району для ведення фермерського господарства. До заяви було додано проект землеустрою, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії документів уповноваженої особи та доручення.

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 08.09.2017 року ОСОБА_2 було надано відповідь у листі №10301/0-3441/6-17 Про розгляд заяви, у якій зазначено, що на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру, а тому відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області при вирішенні питання про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про землеустрій", Земельного кодексу України.

За змістом статті 20 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Один з видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій", встановлено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За правилами частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

На підставі частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 та відповідно до положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру така є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно пункту 7 Положення Держгеокадастру орган здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане і розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області.

На підставі підпункту 19 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Згідно з частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За змістом частин 4-8 статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті (тобто у разі необхідності додаткового погодження), - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій статті 186-1 Земельного кодексу України, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій статті 186-1 Земельного кодексу України, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій статті 186-1 Земельного кодексу України, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Окрім того, норми ст.186-1 Земельного кодексу України містять припис що єдиною формою результату розгляду будь-яким з перелічених у цій статті органів проекту землеустрою є висновок про погодження такого проекту або про відмову в такому погодженні.

Так, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 08.09.2017 року ОСОБА_2 на його заяву від 28.08.2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок №1 площею 13,2837 та №2 площею 6,1798 було надано відповідь у листі №10301/0-3441/6-17 Про розгляд заяви, у якій зазначено, що на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах наданих територіальними органами Держгеокадастру, а тому відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Пунктом 9 Положення № 15 від 14.01.2015р. визначено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області передбачено, що ГУ Держгеокадастру в області у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, чинним законодавством України передбачена єдина форма рішення, що приймається територіальними органами Держгеокадастру за результатами розгляду заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, а саме наказ. Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, оформлена листом від 08.09.2017 року №10301/0-3441/6-17 Про розгляд заяви не є документом організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області при вирішенні питання про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме не прийнявши жодного із можливих висновків за розглядом заяви позивача не виконав покладеного на нього законом обов’язку та допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 821/1557/17 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 02 лютого 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4