Постанова № 72323714, 05.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12644/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року, ухвалену під головуванням судді Юрчака Л.Б. в м.Калуші, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУПФУ в Івано-Франкіській області), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі – Івано-Франківське ОВК), в якому просить: визнати протиправними дії Івано-Франківського ОВК щодо відмови оформити та надати до ГУПФУ в Івано-Франкіській області документи, які передбачають в складі грошового забезпечення підполковника запасу ОСОБА_3 (далі – позивач) з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороди за тривалу безперервну військову службу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсацію за невикористану відпустку, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування (далі – грошове забезпечення по додаткових видах виплат, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування), який визначений постановою КМУ від 22.09.2010 за № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова № 889); визнати протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франкіській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з врахуванням при її обчисленні доплат, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування, які були передбачені Постановою № 889; зобов’язати Івано-Франківське ОВК оформити та подати до ГУПФУ в Івано-Франкіській області документи, які передбачають в складі грошового забезпечення позивача за період з вересня 2012 до жовтня 2014 років з врахуванням у відповідності до довідки №9/9456 від 21.12.2016 про нараховане грошове забезпечення по видах виплат ОСОБА_3, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди, суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороду за тривалу безперервну військову службу, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсацію за невикористану відпустку, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування, які визначені Постановою № 889; зобов’язати ГУПФУ в Івано-Франкіській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з жовтня 2014 року, з врахуванням у відповідності до довідки №9/9456 від 21.12.2016 про нараховане грошове забезпечення по видах виплат ОСОБА_3, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди, суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороду за тривалу безперервну військову службу, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсацію за невикористану відпустку, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування, які визначена Постановою № 889, із врахуванням раніше виплачених сум; стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що в період з 01.08.1992 по 22.09.2014 він проходив службу в Збройних Силах України. З жовтня 2014 року ОСОБА_3 призначено пенсію за вислугою років відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII), обчислення якої здійснювалось Івано-Франківським ОВК на підставі грошового атестату серії ЗУ №016164 від 22.09.2014. Однак, для нарахування пенсії не були включені щомісячна додаткова грошова винагорода, посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, суму індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні. 29.03.2017 звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Однак, листом від 03.04.2017 за №246/П-15 йому було повідомлено, що підстав для перерахунку пенсії немає, а також повідомлено, що визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії здійснюється виключно на підставі документів, поданих Івано-Франківським ОВК. Також 15.11.2016 Івано-Франківським ОВК позивачу було відмовлено надати до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документи для здійснення перерахунку та обчислення пенсії. Вважає такі дії державних органів протиправними та такими, що суттєво порушують його права.

27.11.2017 позивач подав до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо Івано-Франківського ОВК.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.11.2017 поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду за захистом порушених його прав. Позов ОСОБА_3 до ГУПФУ в Івано-Франківській області задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії із врахуванням при її обчисленні суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороди за тривалу безперервну військову службу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також компенсацію за невикористану відпустку, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування, які визначені Постановою № 889. Зобов’язано ГУПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із врахуванням при її обчисленні суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороди за тривалу безперервну військову службу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також компенсацію за невикористану відпустку, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування, які визначені Постановою № 889, починаючи з 29.03.2016. Позовні вимоги ОСОБА_3 до Івано-Франківського ОВК про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії залишено без розгляду. В частині задоволення решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржило ГУПФУ в Івано-Франкіській області, вважаючи, що судом першої інстанції при його прийнятті порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду від 27.11.2017 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує аналогічними доводами, що і в запереченні на адміністративний позов.

На ухвалену постанову суду, якою вирішено спір по суті позовних вимог, апеляційну скаргу також подав ОСОБА_3, в якій просить її скасувати в частині вимови у визнанні протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови йому у перерахунку пенсії із врахуванням при її обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов’язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії із врахуванням при її обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає оскаржувану постанову незаконною і необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи було допущено ряд грубих порушень норм матеріального та процесуального права, не надано оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, суд формально підійшов до вивчення обставин справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні та щомісячна додаткова грошова винагорода є додатковими видами грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Відповідачі, які беруть участь в справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно частково задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача відхилити з наступних мотивів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що підполковника ОСОБА_3, військового комісара Снятинсько-Городенківського об’єднаного районного військового комісаріату, звільнено наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України № 524 від 09.09.2014 з військової служби у запас за пунктом «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за станом здоров’я) та виключено із списків особового складу з 22 вересня 2014 року.

Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

29.03.2017 позивач звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди, суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороду за тривалу безперервну військову службу, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсацію за невикористану відпустку з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування у розмірах, зазначених в довідці Івано-Франківського ОВК від 21.12.2016 за №9/9456, яку подав разом із заявою про проведення перерахунку пенсії.

Листом ГУПФУ в Івано-Франківській області №246/Р-15 від 03.04.2017 ОСОБА_3 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, так як будь-які матеріальні допомоги чи індексація грошового забезпечення, навіть якщо з них було сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, не відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, що включаються при обчисленні пенсії.

Не погоджуючись з відмовою ГУПФУ в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку, премія та індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а тому відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні суд дійшов висновку, що така не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. Суд також дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, (далі – Інструкція № 595), виданим на виконання Постанови № 889, має тимчасовий характер і її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом № 2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) , який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у таких розмірах: з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, пунктом 3 вказаної постанови затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно схеми додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до Постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (ділі – Інструкція № 260), розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції №260).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. пп. 33.1, 33.3 п. 33 розділу ХХХІІІ Інструкції №260).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно статті 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку, премія та індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та мають враховуватися при обчисленні пенсії, за умови, що з них було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд першої інстанції вірно прийшов до такого ж висновку, який узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 10.03.2015 року у справі №21-70а15 та від 20.10.2015 року у справі №21-2942а15.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 4-рп/2015, яким здійснено офіційне тлумачення частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки цим рішенням визначено, виключний перелік виплат, що належить до додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), що повинні враховуватися при перерахунку пенсії військовослужбовцям, проте не визначено конкретні види вказаних виплат.

Що ж стосується щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлюється згідно з Постановою № 889, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2012 року №956 внесено зміни до Постанови №889 в частині категорій осіб, яким встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення та доповнено Переліком військових частин, підрозділів, закладів, установ та організацій Збройних Сил.

Порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди визначено Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу (далі Інструкція №595).

Згідно з п.4 Інструкції №595 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов’язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов’язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов’язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Відповідно до п.5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Згідно з ч.1 ст.43 Закону № 2262-XII, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нарахований і сплачений єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо не включення до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 595, суд першої інстанції помилково покликається на те, що оскільки така має тимчасовий характер, а виплата не є щомісячною, тому не може включатися до складу грошового забезпечення. Колегія суддів зазначає, що наведена грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення у тому випадку, коли з неї обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Однак, при умові нарахування і сплати з неї єдиного соціального внеску, така має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Щодо врахування при призначенні пенсії позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, то така не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, з огляду на таке.

Так, статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Вказана норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, незважаючи на те, що вказана виплата підпадає під ознаки одноразової допомоги, така має інше правове призначення, не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним судом України у рішенні від 12.09.2017 (справи №812/6733/13-а). В силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ГУПФУ в Івано-Франківській області підлягають частковому задоволенню в частині щодо визнання протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії із врахуванням при її обчисленні суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороди за тривалу безперервну військову службу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацій за невикористану відпустку, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування та зобов’язання ГУПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із врахуванням при її обчисленні суми індексації грошового забезпечення, одноразової премії (до дня ЗСУ, за квартал), винагороди за тривалу безперервну військову службу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацій за невикористану відпустку, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії із врахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо строку захисту права позивача на перерахунок та виплату пенсії суд першої інстанції вірно виходив з того, що зазначені правовідносини врегульовані положеннями ст. 99, 100 КАС України в редакції на час звернення з позовом до суду.

Як видно з листа ГУПФУ в Івано-Франківській області, він датований 03.04.2017, однак згідно пояснень позивача, такий ним отримано 28.04.2017, тому суд обґрунтовано поновив позивачу строк оскарження неправомірних дій відповідача.

Враховуючи, що згідно положень ст. 63 Закону № 2262-XII перерахунок пенсії провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, а позивач звернувся до ГУПФУ у Львівській області з заявою про проведення перерахунку пенсії 29.03.2017 та подав довідку із зазначенням складових грошового забезпечення, отже належним способом захисту порушеного права позивача з метою його відновлення належить обчислювати з 29.03.2016.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франкіській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років з врахуванням при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове страхування та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, ухвалив судове рішення за невідповідністю висновків обставинам справи і таке не повною мірою відновлює порушене право позивача, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям в ній нового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року у справі №345/3717/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_3 пенсії із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок, з 29.03.2016 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення виготовлено 08.02.2018.