Постанова № 72323580, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12146/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі представника позивача Дрозд О.М., представника відповідача Грищенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

26.09.2017р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Довіра та гарантія» (надалі - ПрАТ «СК «Довіра та гарантія») звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо відображення в інтегрованій картці платника, відкритій щодо ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» переплату з податку на прибуток у сумі 65 726,89 грн., що була безпідставно списана як пеня 11.06.2015 року, а саме 14 770,38 грн. за період з 12.03.2015 р. по 03.06.2015 р. та 50 956,51 грн. за період з 12.03.2015 р. по 10.06.2015 p. та про зобов'язання відповідача відобразити в інтегрованій картці платника переплату з податку на прибуток у сумі 65726,89 грн., що була безпідставно списана як пеня 11.06.2015 року (14 770,38 грн. за період з12.03.2015 р. по 03.06.2015 р. та 50 956,51 грн. за період з 12.03.2015 р. по 10.06.2015 p.).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо внесення змін до інтегрованої картки платника переплату з податку на прибуток у сумі 65726,89грн., оскільки переплата з податку на прибуток у сумі 65 726,89 грн. була безпідставно списана як пеня. Вказане також підтверджено рішенням ДФС України № 20906/6/99-99-11-03-01-25 від 27.09.2016 р. яким скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 16167/10/26-15-10-01-35 від 18.07.2016 p. щодо скарги позивача, а скаргу позивача від 28.07.2016 р. №28072016/1 задоволено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо відображення в інтегрованій картці платника, переплату з податку на прибуток у сумі 65 726,89 грн., що була безпідставно списана як пеня11.06.2015року (14 770,38 грн. за період з 12.03.2015 р. по 03.06.2015 р. та 50 956,51 грн. за періодз12.03.2015 р. по 10.06.2015 p.). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції приймаючі рішення виходив з того, що позивач сплатив необхідну суму грошового зобов'язання належним чином, що було визнано ДФС України, пеня повинна бути скасована як безпідставно нарахована.

Позивачем вказане рішення суду не було оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що пеня у розмірі 14770,38 грн. нарахована на суму боргу за грошовим зобов'язанням самостійно задекларованим платником, а не на суму боргу нарахованого за грошовим зобов'язанням визначеним контролюючим органом та скасованим за результатами адміністративного чи судового оскарження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та про законність рішення у даній справі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за період 2014 рік №9081326167 від 01.03.15 на суму податку 746 018,00 грн.

06.03.2015 позивач платіжним дорученням №331 сплатив кошти у розмірі сумі 973033,00 грн., в якому вказано призначення платежу «розрахунок з податку на прибуток страхових організацій зг. податкової декларації за 2014р.», проте у платіжному дорученні був вказаний розрахунковий рахунок №31114163700002, що відповідає рахунку «авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» (а.с.32).

Тобто, у вказаному платіжному дорученні було вказано рахунок в Державному казначействі, що відповідає рахунку для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а не податку на прибуток.

20.05.2015 р. позивач подав відповідачу лист № 19052015/7 від 19.05.2015 р. про уточнення призначення платежу у платіжному дорученні №331 від 06.03.201р. і просив зарахувати платіж як податок на прибуток (а.с.33).

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом повідомило позивача про зарахування платежу по платіжному дорученню №331 від 06.03.201р. з рахунку «Авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» на рахунок «Податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України», а саме 04.06.15 у сумі 178 280 грн. та 11.06.2015 у сумі 567 738,84 грн.

12.05.2016р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення правил сплати податку, про що складено акт № 750/26-50-12-04-23 (а.с.17).

Згідно висновків вказаного акту позивачем термін сплати податку на доходи було порушено 92 дня та 85 днів, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток передбачена ст.126 ПК України.

26.05.2016р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032511204, яким застосовано штраф у розмірі 149 203,77 грн. (25).

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 16167/10/26-15-10-01-35 від 18.07.2016 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення та залишено без задоволення первинну скаргу позивача від 07.06.2016 р. №07062016/1 на податкове повідомлення-рішення (а.с.60).

Рішенням ДФС України № 20906/6/99-99-11-03-01-25 від 27.09.2016 р. скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2016р. № 0032511204 та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 16167/10/26-15-10-01-35 від 18.07.2016 p., скаргу позивача від 28.07.2016 р. №28072016/1 задоволено (а.с.70). Вказане рішення обґрунтовано позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 16.06.2015р. № 21-377а18.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (надалі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 ПК України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно із п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Підпунктом 126.1 ст.126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вжив заходів щодо сплати податку на прибуток у розмірі 973033,00 грн., оскільки в платіжному дорученні №331 від 06.03.20015р. позивачем зазначено призначення платежу «розрахунок з податку на прибуток страхових організацій згідно податкової декларації за 2014р.».

Те, що у вказаному платіжному дорученні був вказаний розрахунковий рахунок №31114163700002, що відповідає рахунку «авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» є лише помилкою.

Враховуючи вищевказане, рішенням ДФС України № 20906/6/99-99-11-03-01-25 від 27.09.2016 р. було скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2016р. № 0032511204 та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 16167/10/26-15-10-01-35 від 18.07.2016 p., скаргу позивача від 28.07.2016 р. №28072016/1 задоволено.

Проте, згідно матеріалів справи в інтегрованій картці платника податків міститься недостовірні данні про сплату податків та інших загальнообов'язкових платежів.

Апелянтом вказане не спростовано, в судовому засіданні не заперечувалось.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено те, що відповідач вчиняє бездіяльність щодо не приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність з урахуванням висновків рішення ДФС України № 20906/6/99-99-11-03-01-25 від 27.09.2016 р.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 та 3 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляці йній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи положення ст.2 КАС України, зокрема завдання та основні засади адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки для ефективного захисту прав і інтересів позивача суд правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника, переплату з податку на прибуток у сумі 65 726,89 грн., що була безпідставно списана як пеня11.06.2015року (14 770,38 грн. за період з 12.03.2015 р. по 03.06.2015 р. та 50 956,51 грн. за періодз12.03.2015 р. по 10.06.2015 p.).

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність його дій, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, постанову прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2018 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2017 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль