Постанова № 72323493, 08.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/5128/17 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Горяйнова А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, винесену в порядку скороченого провадження, у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати дій Пенсійного фонду України протиправними;

- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити призначення з 08.02.2011 підвищення до пенсії в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком довічно та здійснити перерахунок пенсії з цієї дати;

- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити індексацію невиплачених сум боргу, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, що входять до складу грошового зобов'язання;

- зобов'язати Пенсійний фонд України видати довідку про призначені та виплачені суми коштів з лютого 2011 року по теперішній час;

- стягнути 100 000 моральної шкоди, завданої відповідачем протиправною поведінкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Пенсійним фондом України порушено права позивача, гарантовані Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», на отримання пенсії у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 08.02.2011 по 11.10.2016 залишено без розгляду. В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеним до 1 категорії, інвалідом війни.

Позивач отримує надбавку до пенсії як інвалід війни на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, ОСОБА_2 зазначає, що Пенсійним фондом України при забезпеченні виплати йому пенсії не виконуються вимоги ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в частині про виплату пенсії у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову в частині вимог за період з 08.02.2011 по 11.10.2016 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк на звернення до суду без поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов подано до неналежного відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України в редакції на час звернення позивача з даним позовом до суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Статтею 100 КАС України було встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пенсія є періодичним платежем, яку позивач отримує щомісяця, а тому про порушення своїх прав, починаючи з 08.02.2011 року, мав можливість дізнатися при отриманні пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення з даним позовом до суду та наявність підстав для залишення вимог про перерахунок пенсії за період з 08.02.2011 по 11.10.2016 без розгляду.

Стосовно висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав подання позову до неналежного відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 КАС в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Предметом даного спору є скарження дій та бездіяльності Пенсійного фонду України щодо виплати пенсії позивачу.

Відповідно д пп.7 п.4 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах в містах, а також про об'єднані управління», затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України від 22.12.2004 №28-2, призначення, перерахунок та виплата пенсії є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду.

У зв'язку з тим, що відповідачем у даній справі є Пенсійний фонд України, до компетенції якого не відноситься вчинення оскаржуваних позивачем дій та бездіяльності, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав його подання до неналежного відповідача, є законним та обґрунтованим, оскільки у спірних правовідносинах Пенсійним фондом України права позивача не порушено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ст. 52 КАС України в редакції на час розгляди справи судом першої інстанції було встановлено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Судом першої інстанції таких дій вчинено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача з огляду на наступне.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Таким чином, при залученні другого відповідача розгляд справи повинен бути розпочатий спочатку.

У розумінні цієї статті залучення другого відповідача можливе лише в ході судового розгляду справи, на якій стверджуване в позовній заяві порушення прав чи інтересів ще не отримало судового розсуду у вигляді судового рішення по суті спору - в постанові, або іншому судовому рішенні.

Подібну правову позиції наведено у постанові Верховного суду України від 03 лютого 2016 року по справі № 817/4248/14.

При цьому, слід враховувати, що особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обв'язки, визначені КАС України.

Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Крім того, згідно зі ст. 11 КАС України в редакції на час винесення рішення судом першої інстанції суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.

Частиною 5 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції..

Отже, на стадії апеляційного розгляду справи позивач позбавлений права змінювати позовні вимоги, які були заявлені в суді першої інстанції, а тому неможливо заявити нові вимоги до відповідача у разі його залучення до участі у справі апеляційним судом.

Виходячи з аналізу вказаних норм, слід зробити висновок, що суд апеляційної інстанції при перегляді судового рішення суду першої інстанції може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги. Вихід за межі позовних вимог, як і залучення інших осіб до участі у справі, можливий лише судом першої інстанції до вирішення справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов А.М. Горяйнов

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2018