Постанова № 72323384, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №812/1294/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Чернявська К.Г.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, довіреність від 30.12.2017 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3094 від 07.06.2016 року,

представника відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 3884/9/12-32-10-00-29 від 18.12.2017 року,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/1294/17 (головуючий у 1 інстанції – Ірметова О.В., м. Сєвєродонецьк, дата складання повного тексту рішення 23 жовтня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 вересня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (далі – позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 № НОМЕР_1 (а.с. 3-6).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07 вересня 2017 № НОМЕР_1, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 162459,96 грн. (а.с.190-193).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що з зв’язку із неподанням платником податків уточнюючої декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року з виправленими показниками до початку проведення камеральної перевірки податкових декларацій, а також наявність в ній арифметичної помилки управління мало правові підстави для складання акту камеральної перевірки (а.с.198-205).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31337612, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 вересня 2015 року, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва №200094226 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.8-9, 10-15).

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській областіє суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» 20 червня 2017 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року з додатками, із зазначенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: місяць - 5, рік - 2017, сума - 524,07 грн.; місяць - 2, рік - 2017, сума - 281,28 грн.; місяць - 5, рік - 2016, сума - 16084 грн. (а.с.150-156).

18 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року з додатками із зазначенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного місяць - 2, рік - 2017, сума - 281,28 грн.; місяць - 5, рік - 2016, сума - 16084 грн., які перейшли з додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2017 року, та місяць - 6, рік - 2017, сума - 12297 грн.

В додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за червень 2017 року позивач зазначив в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальниками товарів/послуг або до Державного бюджету України», зокрема: місяць - 5, рік - 2017, сума (загальна за 5 місяць) - 325443,99 грн. (а.с.143-149).

У період з 21 липня 2017 року по 16 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за червень 2017 року

За результатами камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 16 серпня 2017 року № 33/12-32-12-02/31337612 (том а.с.119-125).

Листом від 24 липня 2017 № 1154/10/12-32-12-02-13 Головне управління ДФС у Луганській області витребувало у товариства документи, які на підтвердження відображеного податкового кредиту у декларації з ПДВ за червень 2017 року надані відповідачу згідно листа № 243 від 07 серпня 2017 року (а.с. 157-158,159-160).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 324919,92 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 162459,96 грн.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом спірної камеральної перевірки могла бути тільки правильність складання податкової звітності.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги ПК України в частині проведення саме камеральної перевірки до спірних правовідносин, що призвело до прийняття останнім незаконного податкового повідомлення-рішення.

Встановлені главою 8 розділу II Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-91 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з податку на додану вартість і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна».

Крім того, суд зазначає наступне.

У висновках до акту камеральної перевірки податковим органом зазначено, що при відображені ТОВ «Кларіант Україна» у податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника банку (рядок 20.2.1) у сумі 1640 573 грн. встановлено порушення позивачем п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 20.2.2) 324 919,92 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року, визначених 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

За вимогами пунктів 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Підпунктом в) пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетними відшкодуваннями, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування надіславши платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2017 року та додатки до податкових декларацій складені відповідно до Порядку №21. Арифметичні дані підраховані без помилок, що виключає арифметичні помилки при складанні податкових декларацій.

Судом першої інстанції встановлено, що при здійсненні камеральної перевірки було Товариством з обмеженою відповідальністю «Кларіант України» при складанні додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість в таблиці № 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України» зазначено звітній (податковий) період, у якому виникло значення щодо деяких постачальників, місяць травень на загальну суму 325443,99 грн. (а.с.36).

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції і з цим погоджується колегія суддів Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» зазначило період, у якому виникло від'ємне значення, тобто травень місяць, оскільки податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит у червня 2017 року, були виписані у травні 2017 року.

Статтею 14 Податкового кодексу України вставнолено визначення понять, які вживаються в Кодексі. В даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні. Крім того, Податковим кодексом України також не передбачено відповідальність за допущення арифметичної або методологічної помилки.

При цьому, помилкове зазначення позивачем звітного (податкового) періоду, у якому виникло значення - травень місяць, не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року.

З системного аналізу наведених норм права та наявних матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те що допущена позивачем помилка при зазначені звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення, у додатку 3 до податкової декларації з ПДВ у червні 2017 року не потягло за собою помилкове визначення суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальниками товарів/послуг до Державного бюджету України у червні 2017 року.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що, оскільки дії податкового органу при проведенні камеральної перевірки позивача є протиправними, то відповідно і спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/1294/17 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/1294/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 вересня 2017 року – залишити без змін.

Повне судове рішення складене 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржено до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3