Постанова № 72323320, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №805/2497/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Чернявська К.Г.

за участю: представників позивача – ОСОБА_1, довіреність № 54 від 06.02.2018 року, ОСОБА_2, довіреність № 08-53 від 06.02.2018 року,

представника відповідача – ОСОБА_3, довіреність від 12.12.2018 року ,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 805/2497/17-а (головуючий 1 інстанції Арестова Л.В., м. Слов’янськ) за позовом Донецького міжрайонного управління водного господарства до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2017 року Донецьке міжрайонне управління водного господарства (далі – позивач, управління, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, інспекція, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 липня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (а.с. 3-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 19 липня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування до Донецького міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 218 949,51 грн. (а.с.64-68)

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що судом не враховано, що пунктом 28 Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 8 статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» виключено (а.с. 69-70).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти чого заперечували представники позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач - Донецьке міжрайонне управління водного господарства зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРОПУ 01039553 за адресою 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Торська, будинок 35. В місті Слов’янську позивач зареєстрований з 28 листопада 2014 року, 02 грудня 2014 року взятий на облік в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції (а.с.17).

Відповідач - Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області, є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

18 липня 2016 року інспекцією прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені у розмірі 218 949,51 грн., за період з 21 серпня 2014 року до 14 липня 2016 року, з яких: штраф у розмірі 24 993,76 грн. (10 % від суми недоїмки до 01 січня 2015 року), у розмірі 160 735,92 грн. (20 % від суми недоїмки після 01 січня 2015 року), пеня у сумі 33 219,83 грн.

Проте, листом № 256 від 3 серпня 2016 року Донецьке міжрайонне управління водного господарства повідомило інспекцію про відсутності заборгованості по сплаті ЄСВ за підприємством, оскільки всі податки були перераховані у встановлений термін (а.с.8).

05 вересня 2016 року позивач звернувся до Східно-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою № 289 про перерахування надмірно або помилково сплачених коштів у сумі 144 340,39 грн. із рахунку Маріупольського ОДПІ на рахунок Слов’янського ОДПІ (а.с. 47).

Листом заступника начальника Східно – Донецького відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 20 лютого 2017 року позивачу надана інформація, що згідно заяви № 289 від 05 вересня 2016 року здійснено перерахування помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 144 340,39 грн. Дата перерахування коштів 16 вересня 2016 року (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи Головне управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області листом від 3 квітня 2017 року № 02-29/105 повідомило позивача, про те що у зв’язку із набранням чинності Постанови КМУ № 595 від 07 листопада 2014 року «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» з 07 листопада 2014 року оплата будь - яких платіжних доручень припинена, з серпня 2014 по листопад 2014 року здійснювались лише видатки на здійснення соціальних виплат та виплату заробітної плати працівникам окремих бюджетних установ. Додатково зазначено, що Донецькому міжрайонному управлінню водного господарства надавалися усі документи, які передбачені казначейським обслуговуванням установ, а видати дублікати первинних казначейських документів не вбачається за можливе (а.с.15).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковим органом до платника податків штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що регулюється нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 9 вересня 2013 року № 455 (далі – Інструкція № 455) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Положеннями статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі за текстом – Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

За приписами абзацу першого пункту першого частини першої статті 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, платник податків в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в місті Слов’янську зареєстрований з 28 листопада 2014 року, а 02 грудня 2014 року взятий на облік Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що платіжними дорученнями № 613 на суму 76 633, 12 грн., № 556 на суму 606 221,74 грн., 3 612 на суму 7 085,53 грн. (у загальній сумі 144 340,39 грн.) ЄСВ позивачем сплачено на рахунки державної податкової інспекції у Калінінському районі в м. Донецьку (повноваження якої тимчасово виконувались Маріупольського ОДПІ).

Статтею 9 Закону № 2464-VІ визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 25 цього Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Спірним питанням даної справи є правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафу та пені, визначених у спірному рішенні, за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з липня 2014 року (строк сплати до 20 серпня 2014 року) по червень 2016 року (строк сплати до 20 липня 2016 року).

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції позивач, який зареєстрований в зоні проведення антитерористичної, звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669-VІІ).

Законом № 1669-VІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесені зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-4 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану».

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Отже, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов’язання.

Абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До вказаного Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Слов’янськ Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464-VІ звільняють від сплати єдиного внеску суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався Указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення антитерористична операція триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З особового рахунку позивача вбачається, що платежі в рахунок погашення суми з єдиного соціального внеску за період з липня 2014 року (строк сплати до 20 серпня 2014 року) по червень 2016 року (строк сплати до 20 липня 2015 року) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем не здійснені.

Проте, колегія суддів вважає за можливе зазначити що, статтею 9-4 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що «Платники єдиного соціального внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

З матеріалів справи вбачається, що причиною нарахування позивачу штрафних санкцій та пені стало саме сплата ЄСВ у сумі 144 340,39 грн. на рахунок іншої податкової інспекції, а не відповідача.

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі Порядок № 6).

Із закріпленого у Порядку № 6 вбачається, що перерахування помилково (надміру) сплачених коштів, їх повернення здійснюється фіскальним органом на підставі заяви платника.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2016 року згідно заяви підприємства від 05 вересня 2016 року № 289 здійснено перерахування помилково сплачених коштів єдиного внеску у сумі 144 340,39 грн. з рахунків Маріупольської ОДПІ на рахунок Слов’янського ОДПІ.

Разом з тим, враховуючи звільнення діючим законодавством позивача від відповідальності, передбаченої за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, рішення від 19 липня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування до Донецького міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 218 949,51 грн. прийнято відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний Сертифікат Торгово-промислової палати № 7413 про форс-мажорні обставини (обставини не переробної сили ) з 01 липня 2014 року по 02 грудня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення податкового органу 19 липня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування до Донецького міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 218 949,51 грн. до управління є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для його скасування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 805/2497/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 805/2497/17-а за позовом Донецького міжрайонного управління водного господарства до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Повне судове рішення складене 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржено до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4