Рішення № 72323017, 07.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/3/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Роговець М.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 2125 від 20.11.2017 в частині звільнення зі служби в поліції молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_3.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 306 о/с від 24.11.2017 в частині звільнення молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

3. Поновити ОСОБА_3 з 25 листопада 2017 року на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2017 року і до винесення судом постанови по справі середнє грошове забезпечення, яке на момент звільнення отримував позивач на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заступивши на служу після звільнення зі служби в попередньому наряді, в цивільному одязі, без інструктажу, зброї та спецзасобів, мав право залишати службу в нічний час з особистих підстав.

Також позивач вказав, що залишення ним місця несення служби було вмотивоване раптовою хворобою дитини його цивільної дружини, яка потребувала його особистої присутності вдома.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З листопада місяця 2011 року позивач проходив службу в ОВС України.

З 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України.

Службу проходив на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП в Чернігівській області, в званні старшого інспектора поліції.

09.11.2017, у відповідності до графіку виходу на роботу працівників відділення охорони, позивач заступив на службу по забезпеченню охорони адмінбудівлі на території поста №5 (база відпочинку особового складу «Дебаркадер»).

Службу по охороні поста позивач ніс разом з молодшим інспектором відділення охорони адмінбудинків центру обслуговування підрозділів ГУНП в Чернігівській області сержантом поліції ОСОБА_4

Час несення служби позивача був встановлений з 20 години 00 хвилин 09.11.2017 до 8 години 00 хвилин 10.11.2017.

Факт, час та період заступання позивача на службу ним не оспорюється та підтверджується графіком виходу на роботу працівників відділення охорони (а.с. 16).

Той факт, що позивач заступив на службу в цивільному одязі, без інструктажу, зброї та спецзасобів не спростовує ні факту заступання позивача на службу ні його обов’язку виконувати свої службові обов’язки в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що при призначенні позивача та сержанта поліції ОСОБА_4 на пост, керівництво підрозділу не поклало на жодного з них повноважень старшого наряду.

З огляду на те, що позивач мав вище спеціальне звання, то саме його необхідно вважати старшим наряду.

О 3 годині 30 хвилині 10.11.2017, при перевірці несення служби на пості №5 начальником відділення охорони адмінбудинків ЦОП ГУНП майором поліції ОСОБА_5, була встановлена відсутність на чергуванні старшого сержанта поліції ОСОБА_3, про що складено акт № 302/124/31-2017.

По даному факту було призначене службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що позивач самовільно залишив місце несення служби у період з 2.00 до 8.00 10.11.2017.

Вказане підтверджується висновком службового розслідування (а.с. 34-38).

Факт самовільного залишення позивачем місця несення служби доведено матеріалами справи і позивачем не оспорюється.

Закон України «Про Національну поліцію», положення «Про проходження служби», Дисциплінарний статут та інші нормативні документи, що регулюють порядок проходження служби в Національній поліції наділяють керівні органи виключним правом визначати для співробітників поліції час, місце, спосіб, в тому числі використання форми одягу, озброєння та спецзасобів, під час виконання поставлених завдань.

Той факт, що позивач був допущений до заступання на службу по охороні поста через 12 годин після того, як змінився з попереднього наряду, заступив на службу в цивільному одязі, без зброї та спецзасобів, не змінює його статус атестованого співробітника Національної поліції, не звільняє його від виконання відповідних обов’язків і не наділяє правом самовільно залишати визначене місце несення служби.

За результатами службового розслідування, наказом № 2125 від 20.11.2017, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

На реалізацію цього наказу було видано наказ № 306 о/с. від 24.11.2017 яким позивача було звільнено зі служби за п. 6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що залишення ним місця несення служби було вмотивоване раптовою хворобою дитини його цивільної дружини.

Також, суд критично ставиться до твердження позивача, що співробітники, які заступають на службу без зброї, мали право залишати службу в нічний час з особистих підстав.

Суду не представлено доказів того, що позивач ставив до відома свого безпосереднього командира чи чергову частину ГУНП, про раптову хворобу дитини, яка потребує його присутності вдома.

Також суду не представлено доказів раптового захворювання дитини, ступінь якого потребувала безпосередньої присутності позивача вдома.

Суду не представлено і доказів того, що співробітникам, які заступають на службу без зброї, було дозволено залишати службу в нічний час з особистих підстав.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що позивач самовільно та безпідставно залишив місце несення служби по забезпеченню охорони адмінбудівлі на території поста №5 (база відпочинку особового складу «Дебаркадер») і, без поважних причин був відсутній на службі у період з 2.00 до 8.00 10.11.2017.

Положення «Про проходження служби» та Дисциплінарний статут наділяють керівника підрозділу виключним правом визначення міри покарання (дисциплінарного стягнення) за порушення співробітником службової дисципліни.

Зі службової характеристики позивача (а.с. 49) вбачається, що 9.10.2017 та 17.10.2017 до нього застосовувались міри дисциплінарного стягнення у вигляді «сувора догана» та «неповна відповідність».

За таких підстав, на думку суду, застосування наступної міри дисциплінарної відповідальності, є виправданим та логічним.

Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що оскаржувані накази не підлягають визнанню протиправними, оскільки, виносячи їх, відповідач діяв обгрунтовано, підставно та в межах своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 лютого 2018 року.

Суддя С.Л. Клопот