Рішення № 72322896, 31.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року справа № 823/1868/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Руденко А.В.,

при секретарі Сачинській В.С.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощену позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3” до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про зобов’язання поновити реєстрацію платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство “ТОВ ОСОБА_3” з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить зобов’язати поновити реєстрацію платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податків на додану вартість.

В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 31.08.2017 відповідачем винесено рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3” № 164/23-00-12-0125. Позивач не погоджується із винесеним рішенням, оскільки 17.02.2017 податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2017 року подана контролюючому органу в електронному вигляді; 02.02.2017 подано в електронному вигляді уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2016 року; податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, липень 2017 року надсилалися до контролюючого органу поштою вчасно та отримані останнім 19.06.2017, 29.08.2017; 28.08.2017 подано податкову накладну № 2 в електронному вигляді. Таким чином, підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3” у відповідача не було, адже позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подавав податкову звітність з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки Головне управління ДФС у Черкаській області мало всі підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3”, так як позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає та/або подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність операцій з постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, що підтверджено реєстром декларацій з податку на додану вартість за 12 послідовних місяців від 29.08.2017 № 161/23-00-12-0124.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство “ТОВ ОСОБА_3” 01.05.2013 було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Згідно реєстру №161/23-00-12-0124 від 29.08.2017 позивач направив до Чигиринського відділення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області податкові декларації з податку на додану вартість у електронному вигляді: за серпень 2016 – 19.09.2016, за вересень 2016 -17.10.2016, за жовтень 2016 – 14.11.2016 та за листопад 2016 – 09.12.2016, вказавши у деклараціях нульові обсяги постачання та придбання товарів та послуг.

01.02.2017 між Черкаською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (Чигиринське відділення) та приватним підприємством “ТОВ ОСОБА_3” було укладено договір про визнання електронних документів № 1, відповідно до якого Черкаська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення) приймала податкову звітність в електронному вигляді.

14.06.2017 позивач направив до Чигиринського відділення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року, у якій вказав нульові обсяги постачання та придбання товарів та послуг. Згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення вказана податкова декларація отримана Чигиринським відділенням Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області 19.06.2017, однак не прийнята, оскільки направлена поштою, а не в електронному вигляді.

23.08.2017 позивач направив поштою до Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення) податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року, у якій вказав нульові обсяги постачання та придбання товарів та послуг. Згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення вказана податкова декларація отримана Чигиринським відділенням Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області 29.08.2017, однак не прийнята, оскільки направлена поштою, а не в електронному вигляді.

31.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області винесено рішення № 164/23-00-12-0125 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3”, яким встановлено, що позивач з серпня 2016 до липня 2017 протягом 12 послідовних податкових місяців не подає та/або подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, що підтверджено реєстром декларацій з податку на додану вартість за дванадцять послідовних місяців від 29.08.2017 № 161/23-00-12-0124, та на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Пунктом 49.4 ст. 49 ПК України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами “а” і “б” пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що платник податків зобов’язаний своєчасно та у формі, визначеній чинним законодавством України подавати до контролюючого органу податкову звітність в електронній формі. При цьому, у разі розірвання договору про визнання електронних документів, платник податків має право подавати податкову звітність в інший спосіб, передбачений чинним ПК України.

Згідно пп. “г” п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах “б” – “з” пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт “г” пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Судом встановлено, що позивач подав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з серпня 2016 року по листопад 2016 року в електронному вигляді, однак з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, та має обсяги оподатковуваних операцій 0 грн., а протягом періоду з грудня 2016 року по липень 2017 року платник ПДВ взагалі не подавав в електронному вигляді податкової звітності з податку на додану вартість. Відтак, вказані обставини є підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до підпункт “г” пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що ним подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2017 року, оскільки згідно з квитанцією №1 (а.с. 58) вказана декларація не була прийнята у зв’язку з порушенням Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджений наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: можливим, припиненням дії договору про визнання електронної звітності.

Також суд погоджується з доводами відповідача про те, що податкові декларації з податку на додану вартість за травень та липень 2017 року вважаються неприйнятими, оскільки вони всупереч пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України за наявності договору про визнання електронних документів №1 від 01.02.2017 подані в паперовому вигляді.

Крім того, суд зауважує, що у деклараціях з податку на додану вартість за січень, травень та липень 2017 позивач задекларував нульові обсяги постачання та придбання товарів та послуг, тому навіть за умови їх прийняття у відповідача були наявні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Щодо поданого 02.02.2017 в електронному вигляді уточнюючого розрахунку податкових зобов’язаннях з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок суд зазначає, що згідно пп. “г” п. 184.1 ст. 184 ПК України підставою для анулювання реєстрації платника податку є неподання протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу саме декларацій з податку на додану вартість та/або подання таких декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, а не уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість.

Крім цього, вказаний уточнюючий розрахунок поданий на уточнення показників податкової декларації за податковий період березень 2016 року, тобто за податковий період, який не входить до 12 послідовних податкових місяців (з серпня 2016 до липня 2017), протягом яких позивач подавав податкові декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) тощо.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обгрунтованість рішення від 31.08.2017 № 164/23-00-12-0125 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства “ТОВ ОСОБА_3”, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 09.02.2018 року.

Суддя А.В. Руденко