Постанова № 72322873, 31.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 січня 2018 р. справа № 820/4843/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Балаклійський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання неправомірними наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3В.) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі за текстом - ГУНП в Харківській області), третя особа: Балаклійський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі за текстом – Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати наказ начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, №781 від 17.07.2017 року та наказ № 497 о/с від 01.08.2017 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби в Національній поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" неправомірними;

- зобов'язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, поновити ОСОБА_3 на службі в Балаклійському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді старшого сержанта поліції СРПП № 4;

- зобов'язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу (з 01.08.2017 року - день звільнення до дня поновлення на роботі);

- зобов'язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, виплатити ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач, ОСОБА_3, зазначив, що спірні накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки не досліджені наявність вини позивача у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення. Позивач зазначив, що наказом начальника національної поліції головного управління національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, № 781 від 17.07.2017 року ОСОБА_3, був звільнений зі служби в Національній поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог ч. 5 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, пп.1,2 ч.1 ст.18 ЗУ “Про національну поліцію” п.1,6 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ст. 1, ст. 2, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України. З даним наказом начальника національної поліції головного управління національної поліції в Харківській області, ОСОБА_5, не згоден та наказ та № 497 від 01.08.2017 року про звільнення з поліції вважає протиправним, такими, що грубо порушують його трудові права, адже жодного дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього було б застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення, він не вчиняв, а висновки про його порушення службової дисципліни є безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Також відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування, а саме: під час проведення службового розслідування позивач знаходився на лікарняному, про початок проведення службового розслідування позивача повідомлено не було. Також позивач вважає, що звільнення з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, при цьому на час видання спірного наказу про звільнення зі служби він знаходився на лікарняному. У зв'язку з вищевикладеним просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування адміністративного позову та доданих документів.

Представник відповідача, ГУНП в Харківській області, в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_3, на законних підставах звільнено зі служби в поліції, оскільки в ході службового розслідування підтвердився факт вчинення дисциплінарного правопорушення позивачем, котре передбачене ч. 5 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію” п.1,6 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, ст. 1, ст. 2, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, а саме не складання їм протоколу про адміністративне правопорушення, що привело до дискредитації органів Національної поліції.

Третя особа, Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області не скористався правом своїм згідно з п. 3 ст. 79 КАС України, як вбачається з матеріалів справи, до суду свого представника не направив про дату, час та місце судового засідання повідомлявся не одноразово належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду засобом факсимільного зв'язку від 30.01.2018 року за вх. № 01-26/4502 надіслав лист, в якому зазначив, що відмовляється приймати участь у судових засіданнях по справі № 820/4843/17. Суд зазначає, що Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області у вищезазначеному листі не вказав свою правову позицію щодо адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.01.2019 року по 06.11.2015 року. Згідно запису в трудовій книжки також, 07.11.2015 року ОСОБА_3, прийнятий на службу в поліцію, в Управлінні патрульної поліції у місті Балаклея та звільнений 01.08.2017 року зі служби. (а.с. 29)

Наказом ГУНП в Харківській області від 13.06.2017 № 810 призначено службове розслідування відносно працівників Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

За результатами службового розслідування складений висновок щодо дій працівників Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області від 13.07.2017 року затверджений інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6, старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській обл. полковником поліції ОСОБА_7, та погодженого з заступником начальника - начальник ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській обл. підполковником поліції ОСОБА_8, та начальником УКЗ ГУНП в Харківській обл. полковником поліції ОСОБА_9.

На підставі результатів проведеного службового розслідування, п. 2 висновку від 13.07.2017 року за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ч. 5 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про Національну поліцію”, п. 1, 6 ч. 1 розділу П Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 1, ст. 2, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого ЗУ “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, поліцейського СРІТП № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 звільнити зі служби в Національній поліції України. (а.с. 26)

Згідно з Витягом із Наказу ГУ НП в Харківській області від 01.08.2017 року № 497 о/с ОСОБА_3, поліцейського СРПП № 4 Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 01.08.2017 року звільнено зі служби відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліції” у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Реалізовано вказаний наказ шляхом видання 17.07.2017 року наказу №781, яким позивач був звільнений зі служби в Національній поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області за порушення службової дисципліни у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Не погодившись з зазначеними наказами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що станом на час винесення оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, а тому, у спірних правовідносинах сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (надалі за текстом - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N3460-IV (надалі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” до набрання чинності Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” від 22.04.2006 року № 3460-ІV (із наступними змінами).

Так, ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень, а саме: з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073), затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі за текстом - Інструкція), яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (надалі за текстом - ОВС) при його проведенні.

Підпунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 8.1 та 8.4 Інструкції унормовано, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

За змістом п.5.4 Інструкції, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 р. за № 1576/29706) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Закон України “Про Національну поліцію”, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, у тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України “Про Національну поліцію”, “Про запобігання корупції” та іншими актами законодавства України.

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне висвітлити ключові аспекти спірних правовідносин, які у сукупності дають змогу дійти висновку відносно того, чи відповідають оскаржувані накази вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо тверджень позивача, що звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу, з такими суд погоджується з наступного. Із долученого до матеріалів справи трудової книжки встановлено, що на час проведення службового розслідування позивач діючих дисциплінарних стягнень не мав, службові обов`язки виконував добросовісно та сумлінно, оскільки з 2009 року по теперішній час йому було винесено сім подяк.

У свою чергу, представник відповідача наголошував, що крайня міра дисциплінарного стягнення відносно позивача обрана керівництвом ГУНП в Харківській області у зв'язку з тим, що скоєний ним дисциплінарний проступок є несумісним з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції.

Разом з тим, суд зазначає, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

Також суд зазначає, що у період проведення службового розслідування позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується відповідними листами непрацездатності. (а.с. 30-33).

Отже, позивач не мав можливості отримати повну інформацію щодо підстав та порядку проведення службового розслідування, а також обставин, що стали підставами для видання наказу № 497 о/с від 01.08.2017 року, а тому, знаходячись на лікарняному не мав можливості надавати пояснення в рамках службового розслідування.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач при виконанні службових обов'язків зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як старанний, ініціативний і дисциплінований співробітник, пройшов атестування на відповідність займаній посаді.

Отже, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що при позитивній характеристиці позивача відсутності на час проведення службового розслідування діючих дисциплінарних стягнень обраний вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості та пропорційності, оскільки при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Тобто, необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни, як вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

За таких підстав накази Головного управління Національної поліції в Харківській області №781 від 17.07.2017р. та №497 о/с від 01.08.2017 року в частині, що стосуються старшого сержанта Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, є такими що підлягають скасуванню.

Отже у даній частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 77 ЗУ "Про національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв'язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Так, у контексті норм спеціального законодавства, беручи до уваги безпідставність наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №781 від 17.07.2017 року в частині, що стосується старшого сержанта Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п. 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відбулось незаконно, а відтак, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 497 о/с від 01.08.2017 року про звільнення старшого сержанта ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, зі служби в поліції підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

В контексті норм трудового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року у справі №21-42а12.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Також, суд зазначає, що ГУНП в Харківський області було порушено процедуру звільнення позивача, оскільки наказ № 781 від 17.07.2017 року було видано у період, коли останній перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності №960143, який доводить, що на час видання спірного наказу про звільнення ОСОБА_3, зі служби в поліції, останній знаходився на лікарняному.

При розгляді даної справи судом було враховано висновки Верховного Суду України, викладеними у Постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п.17) з приводу неприпустимості звільнення особи, яка перебуває на лікарняному.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача.

Також, суд акцентує увагу, що в силу положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів людини та громадянина.

Отже, виходячи з того, що оскільки нормами спеціального законодавства, а саме: Законом України "Про Національну поліцію", не передбачено поновлення на посаді, натомість вказане унормовано трудовим законодавством, а беручи до уваги, що судовим розглядом справи доведено протиправність звільнення позивача, що спричинило вимушений прогул, маючи на меті повний захист прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог в розрізі поновлення позивача на посаді та задовольняє таку шляхом поновлення ОСОБА_3, на посаді старшого сержанта поліції СРПП № 4..

Щодо суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995 року, №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_3, виданої Головним управлінням Національної поліції в Харківській області № 1034 від 22 серпня 2017 року, відповідно до якої грошове забезпечення за останні два місяці роботи складає: за червень 2017 року – 6 698,63 грн., липень 2017 року – 4 698,63 грн., середньомісячне грошове забезпечення становить – 5 698,63, середньоденне грошове забезпечення складає – 357,65 грн., середньогодинне грошове забезпечення становить – 30,63 грн.

Таким чином, сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу починається з 01.08.2017 року та закінчується останнім днем перед днем поновлення позивача на посаді.

Виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача, яке зазначено у вищевказаній довідці, помноженого на кількість днів вимушеного прогулу, суд зазначає, що належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 01.08.2017 року до дня поновлення на роботі.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що в ході розгляду адміністративної справи з боку позивача не доведено, а судом не встановлено, факту моральних страждань позивача чи заподіяння з боку відповідача шкоди, яка була б чинником виникнення моральної шкоди у позивача. В ході розгляду справи з боку позивача та представника позивача в усній формі заявлено про факт не підтримання зазначеної позовної вимоги, проте зазначені дії суд не може кваліфікувати як уточнення чи зміну позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо частин позовних вимог стосовно генерала поліції третього рангу ОСОБА_4 суд зазначає, що на час розгляду адміністративної справи начальником Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області є ОСОБА_10, а тому задоволення позовних вимог в цій частині призведе до неможливості їх виконання в майбутньому.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині зобов'язання начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, поновити ОСОБА_3 на службі в Балаклійському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді старшого сержанта поліції СРПП № 4 та в частині зобов'язання начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року, слід звернути до негайного виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин які викладені у позові.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Балаклійський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання неправомірними наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати накази начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_4, № 781 від 17.07.2017 року та наказ № 497 о/с від 01.08.2017 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби в Національній поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" неправомірними.

Зобов'язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, поновити ОСОБА_3 на службі в Балаклійському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді старшого сержанта поліції СРПП № 4.

Зобов'язати начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 01.08.2017 року до дня поновлення на роботі.

Допустити до негайного виконання постанову в частині зобов'язання начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, поновити ОСОБА_3 на службі в Балаклійському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді старшого сержанта поліції СРПП № 4.

Допустити до негайного виконання постанову в частині зобов'язання начальника Національної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року.

У решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.