Ухвала суду № 72322804, 08.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08.02.2018 Справа № 818/2116/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Майбороди А.М.,

представника позивача - Клочко С В.,

представників відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми під час проведення підготовчого судового засідання клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі № 818/2116/17 за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 40034) до Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-Б, м. Суми, 40000) про стягнення заборгованості та середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до Управління Держпраці у Сумській області і просить стягнути на її користь заборгованість по виплаті належних при звільненні сум в розмірі 524,43 грн, а також середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 31.07.2015 по 22.12.2017 в сумі 69 043,38 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 відкрито провадження у даній справі і призначено підготовче судове засідання на 18.01.2018.

Під час підготовчого судового засідання представник Управління Держпраці у Сумській області подала клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду. Обгрунтовуючи вказане клопотання посилалася на те, що вихідна допомога не відноситься до сфери оплати праці, а тому несвоєчасна виплата вихідної допомоги є порушенням законодавства про працю. У випадку порушення законодавства про працю застосовується загальний строк для звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, - тримісячний строк. Тримісячний строк починається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_3 отримала довідку про наявність заборгованості по виплаті вихідної допомоги 11.08.2015, отже, строк звернення до суду про стягнення такої заборгованості закінчився 11.11.2015. Управління вважає, що позов подано з пропуском встановленого законом строку, клопотання про поновлення строку відсутні, а причини пропуску строку аж на два роки не можуть бути визнані судом поважними.

Представник позивача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечувала. Зазначила, що вихідна допомога є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а тому позовна вимога про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні відноситься до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої 233 КЗпП України статті не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника Управління Держпраці у Сумській області про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, статтею 233 КЗпП України встановлено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Частиною першою вказаної статті встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною другою цієї статі передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Надаючи офіційне тлумачення положенням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначив наступне:

- під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013);

- у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013).

Виплата та розмір вихідної допомоги передбачена Кодексом законів про працю України.

Так, статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Суд вважає, що позовна вимога про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, яка є державною гарантією працівника у разі припинення трудового договору з не залежних від нього обставин, є вимогою щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Вказана правова позиція відображена і в постанові ВСУ від 26.10.2016 по справі № 6-1395цс16.

Посилання представників відповідача на те, що згідно пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати №5, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не відносяться до фонду оплати праці, суд вважає необгрунтованими, оскільки вказана Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом органу виконавчої влади і не має суперечити законам України та рішенню Конституційного Суду України в справі про офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці".

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_3

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі № 818/2116/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області про стягнення заборгованості та середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і підписано 09.02.2018.

Суддя Н.В. Савицька