Постанова № 72322796, 01.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2018 р. № 820/6663/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Кононової О.О.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Техно-Арт») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення від 02.11.2017 р. за № НОМЕР_1 про визначення збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234844, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 117422, 00 гривень, а всього 352266, 00 грн. та від 02.11.2017 р. за № НОМЕР_2 про визначення суми від’ємного значення податку на прибуток в сумі 8160, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234844, 00 грн., податку на прибуток в сумі 8160, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 117422, 00 грн. є необґрунтованими та помилковими, оскільки контролюючий орган пов'язує порушення позивачем положень податкового законодавства, з нереальністю господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ДП «СДІ-УКРАЇНА», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» та ТОВ «Актавія-М», що спростовується наданими до суду копіями первинних документів.

Представник відповідача проти позову заперечував, через канцелярію суду надійшли письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства ґрунтується на податковій інформації, що надійшла до контролюючого органу в установленому ПК України порядку.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міністерства доходів у Харківській області як платник податків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області з 05.10.2017 по 11.10.2017 року була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Техно-Арт» за результатами якої 19.10.2017 р. був складений акт №16004/20-40-14-11-11/32761622, згідно висновків якого, зокрема, встановлено порушення вимог п. 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 234844, 00 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 156,00 грн., за червень 2015 року в сумі 156,00 грн., за вересень 2015 року в сумі 763,00 грн., за листопад 2015 року в сумі 452,00 грн., за грудень 2015 року в сумі 105,00 грн., за серпень 2016 року в сумі 83415,00 грн., за вересень 2016 року в сумі 149797, 00 грн. (а.с. 12-59).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення – рішення від 02.11.2017 р. за №0002391411 про визначення збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234844, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 117422, 00 грн., а всього 352266, 00 грн. та від 02.11.2017 р. за № НОМЕР_2 про визначення суми від’ємного значення податку на прибуток в сумі 8 160, 00 грн. (а.с. 60,61).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також висновків, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 19.10.2017 р. № 16004/20-40-14-11-11/32761622 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі копій документів, які були надані представником позивача, вбачається, що між позивачем, ТОВ «Техно-Арт» (в якості виконавця) та ДП «СДІ-УКРАЇНА» (в якості замовника) було укладено договори поставки, а саме від 29 серпня 2016 р. №2 та від 11 вересня 2016 р. № 3 (а.с. 70, 80).

Також позивачем, без укладання договорів, було придбано товарно-матеріальні цінності: ФОП ОСОБА_4 – видаткові накладні: від 03.08.2015 р. №192, від 04.08.2015 р. №195, від 06.08.2015 р. №199, від 11.08.2015 р. №№202, від 18.08.2015 р. №203 та від 25.08.2015 р. №212; ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» - видаткові накладні: від 12.01.2015 р. №2 та від 14.05.2015 р. №173; ТОВ «Актавія-М» видаткова накладна від 10.12.2015 р. № 64.

ТОВ «Техно-Арт» є офіційним дилером продукції товарної марки «Mitsubishi» в Харківському регіоні, відповідно до уставних документів та витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ має наступний вид діяльності: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, 45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, 45.31 торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.18 діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами (а.с. 62-68).

Відповідно до умов договорів укладених між ТОВ «Техно-Арт» та ДП «СДІ-УКРАЇНА» виконавець зобов'язується поставити і передати у власність замовника запасні частини та масла для легкових автомобілів після сплати замовником попереднього рахунку фактури.

В межах виконання зобов’язань за договором поставки № 2 від 29 серпня 2016 р. позивач поставив ДП «СДІ-УКРАЇНА» запасні частини, автомобільні мастила та аксесуари на загальну суму 500486, 93 грн., в т.ч. ПДВ 83414, 49 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00000961 від 30 серпня 2016 р. (а.с. 71-75).

Відповідно до платіжних доручень №28_8U020/4 від 30.08.2016 р. на суму 113000, 00 грн.; №26_8U018/3 від 30.08.2016 р. на суму 125120, 00 грн.; №27_8U018/3 від 30.08.2016 р. на суму 186220, 00 грн. та №29_8U021/3 від 30.08.2016 р. на суму 76146, 93 грн. покупець перерахував безготівкові кошти у власність позивача, за рахунок чого було збільшено податкові зобов'язання з ПДВ (а.с. 76-79).

В межах виконання зобов’язань за договором поставки № 3 від 11 вересня 2016 р. позивач поставив ДП «СДІ-УКРАЇНА» запасні частини, автомобільні мастила та аксесуари: на загальну суму 149898, 52 грн., в т.ч. ПДВ 24983, 52 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00000969 від 12 вересня 2016 р.; на загальну суму 149044,42 грн., в т.ч. ПДВ 24840, 74 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001008 від 12 вересня 2016 р.; на загальну суму 149249, 92 грн., в т.ч. ПДВ 24874,99 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001010 від 12 вересня 2016 р.; на загальну суму 149805, 66 грн., в т.ч. ПДВ 24967, 61 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001012 від 12 вересня 2016 р.; на загальну суму 150909,8 грн., в т.ч. ПДВ 25151, 53 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001011 від 20 вересня 2016 р. та на загальну суму 149 876,82 грн., в т.ч. ПДВ 24979, 47 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001021 від 20 вересня 2016 р. (а.с. 81-83, 85-86, 88, 90, 92-94, 96).

Відповідно до копій платіжних доручень №91_9D030/6 від 13.09.2016 р. на суму 149 898,52 грн., №92_9D030/6 від 13.09.2016 р. на суму 149 044,42 грн., №93_9D030/6 від 13.09.2016 р. на суму 149 249,92 грн., №90_9D030/6 від 13.09.2016 р. на суму 149 805,66 грн., №119_9К033/ від 20.09.2016 р. на суму 150 909,18 грн., №118_9К033/ від 20.09.2016 р. на суму 149 876,82 грн. покупець перерахував безготівкові кошти у власність позивача, за рахунок чого було збільшено податкові зобов'язання з ПДВ (а.с. 84, 87, 89, 91, 95, 97).

Згідно п. 4.2 вищевказаних договорів №№2,3 поставка (передача) товару здійснюється постачальником за адресою: вул. Героїв Праці, 2В, м. Харків, що є адресою фактичного місцезнаходження ТОВ «Техно-Арт» (п. 2.3 акта перевірки).

Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки по факту отримання передплат ТОВ «Техно-Арт» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по «СДІ – Україна» у серпні, вересні 2016 року на загальну суму 1399272, 00 грн. в т.ч. ПДВ 2332212, 00 грн., які включені до реєстрів виданих податкових накладних та згідно з додатками №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість наступним чином: 08.2016 – 500490, 00 грн. сума ПДВ – 83415, 00 грн., 09.2016 - 898782, 00 грн. сума ПДВ -149797, 00 грн.

Окрім цього, без укладання договорів у письмовій формі, позивачем були придбані автомобільні запасні частини та аксесуари у наступних контрагентів.

ФОП ОСОБА_4: на суму 1040,00 грн., в т.ч. ПДВ 173,33 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №192 від 03.08.2015 р., видаткової накладної № 187 від 03.08.2015 р., податкової накладної №4 від 04.08.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 159-162);

- на суму 1040,00 грн., в т.ч. ПДВ 173,33 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №195 від 04.08.2015 р., видаткової накладної № 190 від 04.08.2015 р., податкової накладних №1 від 03.08.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 165-168);

- на суму 622,00 грн., в т.ч. ПДВ 103,67 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №199 від 06.08.2015 р., видаткової накладної № 194 від 06.08.2015 р., податкової накладної №8 від 06.087.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 174-177);

- на суму 616,00 грн., в т.ч. ПДВ 102,67 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №202 від 11.08.2015 р., видаткової накладної № 197 від 11.08.2015 р., податкової накладної №11 від 11.08.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 179-182);

- на суму 621,00 грн., в т.ч. ПДВ 103,50 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №208 від 18.08.2015 р., видаткової накладної № 203 від 18.08.2015 р., податкової накладної № 17 від 18.08.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 184-187);

- на суму 636, 00 грн., в т.ч. ПДВ 106, 00 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату № 220 від 25.08.2015 р., видаткової накладної № 212 від 25.08.2015 р., податкової накладної №26 від 25.08.2015 р. яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 189-192).

Придбані у ФОП ОСОБА_4 ТМЦ позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних, замовлень на ТО та ремонт, звіту про переміщення товарів на складах (а.с. 163, 163, 169 – 173, 178, 183, 188, 193).

ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» поставило на адресу позивача ТМЦ:

на суму 937, 44 грн., в т.ч. ПДВ 156,24 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №4 від 12.01.2015 р., видаткової накладної №2 від 12.01.2015 р., податкової накладної №2 від 12.01.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 194-197);

на суму 937,44 грн., в т.ч. ПДВ 156,24 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату №251 від 14.05.2015 р., видаткової накладної № 173 від 14.05.2015 р., податкової накладної №15 від 14.05.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1 (а.с. 198-201).

Придбані у ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» ТМЦ позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних (а.с. 202 – 208).

ТОВ «Актавія-М» поставило на адресу позивача ТМЦ:

на суму 628,00 грн., в т.ч. ПДВ 104,67 грн., що підтверджується копіями рахунку на оплату № 65 від 10.12.2015 р., видаткової накладної №64 від 10.12.2015 р., податкової накладної №28 від 10.12.2015 р., яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчить копія квитанції №1, які були оприбутковані на склад позивача, що підтверджується копією звіту про переміщення товарів на складах (а.с. 209-213).

На підтвердження зазначених господарських операцій до суду надано належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів (а.с. 159-213).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як орган державної виконавчої влади, відповідач у силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України був зобов'язаний забезпечити неухильне дотримання у спірних правовідносинах положень закону, зокрема і ст.83 Податкового кодексу України, де вказано, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пояснення посадових (службових) осіб контрагента платника податків, що надані в процесі їх допиту як свідків у кримінальному провадженні, в силу закону, можуть давати виключно підстави контролюючому органу для сумнівів у правильності справляння податків, але не можуть слугувати беззаперечним доказом вчинення податкового правопорушення, адже правдивість і достовірність таких пояснень підлягає перевірці судом у межах кримінального судочинства за правилами Кримінального процесуального кодексу України з постановленням відповідного рішення, про що законодавцем прямо згадано у п. 83.1.4 ст. 83 Податкового кодексу України.

Так, відповідачем до суду було надано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 31 березня 2017 року в якому міститься інформація про допит за цим же протоколом старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України капітана ОСОБА_6 свідка ОСОБА_7, зокрема останнього, згідно копії цього протоколу було повідомлено слідчим про кримінальну справу по якій його викликано, роз’яснено зміст статей Конституції та КПК України щодо прав та обов’язків, а також кримінальну відповідальність, через що суд критично відноситься до зазначеного протоколу та відомостей у ньому зазначених.

Таким чином, посилання відповідача на протокол допиту свідка директора ДП «СДІ-УКРАЇНА» ОСОБА_5 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, не можуть бути належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.73, 74 КАС України як доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, оскільки такими безсуперечними доказами можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (або наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відносно цих договорів контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначені правочини є діючими.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, вказані Правила визначають лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку при формуванні податкових зобов’язань платника податків. Крім того, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться формування податкового кредиту та не є єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, розглядаючи справу, суд окремо до викладених вище мотивів бере до уваги приписи пункту 187.1. ст. 187 ПКУ де передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено. що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1 та 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст.201).

Отже, положення перелічених норм кодексу у системному поєднанні з ст.ст.42, 46, 49, 200-1 Податкового кодексу України означають запровадження державою такого механізму адміністрування податку на додану вартість, при якому держава в особі контролюючого органу здатна здійснювати контроль за діяльністю платників податків, котрі виконують податкові зобов'язання платників ПДВ за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку у межах укладених договорів про визнання електронних документів.

Таким чином, суд вважає, що наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної позивачем (постачальником) та зареєстрованої податкової накладної звільняє його від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з її отримувачем взаємоузгоджених протиправних свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

Доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах сторонами до суду не подано, а судом самостійно, при виконанні вимог ст.ст. 9 і 72 КАС України, не виявлено.

Також при вирішенні спору суд бере до уваги, положення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З положень викладеної норми Кодексу чітко слідує, що обов'язок платника податків збільшити податкові зобов'язання з ПДВ законодавець пов'язав з 4 різними підставами.

Отже, контролюючий орган при кваліфікації діянь платника податків, як податкового правопорушення у силу ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.36, 37 Податкового кодексу України, ч. 2 ст.2 КАС України з метою забезпечення правила юридичної визначеності як невід'ємної складової принципу верховенства права, був зобов'язаний послатись на відповідне положення абз.1 п.198.5ст.198 Податкового кодексу України.

В даному випадку у спірних правовідносинах контролюючий орган у висновках акту перевірки послався лише на п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не забезпечивши як дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, так і виконання вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 ст. 134 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.138.1ст.138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.п.164.1.1п.164.1ст.164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на податкову інформацію про ніби- то встановлені порушення податкового законодавства з боку контрагентів ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» та ТОВ «Актавія-М» є безпідставним, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника відносити ті чи інші суми до витрат або доходів в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів не пов’язаних із конкретними правовідносинами між ними та не призводить до нікчемності відповідно укладених правочинів.

Так, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Відтак,з огляду на положення ч. 4 ст. 78 КАС України, суд зазначає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п.п.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України, яке б призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ремонтно-торгівельне підприємство «Снабсервіс» та ТОВ «Актавія-М», а взаємовідносини із зазначеними контрагентами підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями первинних документів.

У зв’язку з тим, що відсутній об’єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2017 р. за № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234844, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 117422,00 гривень, а всього 352266, 00 грн. та від 02.11.2017 р. за № НОМЕР_2 про визначення суми від’ємного значення податку на прибуток в сумі 8160, 00 грн. як прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" (місце реєстрації: вул. Клочківська, 59, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 32761622) до Головного управління ДФС у Харківській області (місце реєстрації: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.11.2017 року № НОМЕР_2 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" суми від’ємного значення з податку на прибуток в розмірі 8160, 00 грн. (вісім тисяч сто шістдесят гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.11.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 352266, 00 грн. (триста п’ятдесят дві тисячі двісті шістдесят шість гривень), в тому числі 234844, 00 грн. (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні) за податковими зобов'язаннями та 117422, 00 грн. (сто сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" (вул. Клочківська, 59, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 32761622) у розмірі 5406, 39 грн. (п’ять тисяч чотириста шість гривень 39 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 08 лютого 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.