Рішення № 72322786, 08.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 р. Справа №818/2107/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу та зарахуванні спеціального стажу роботи зі шкідливими умовами праці роботи на шахті "Вертелівська" Державного підприємства "Луганськвуггілля" (раніше в/о Кадиєвугілля, в/о "Стаханівугілля") з 20 вересня 1976 року по 25 вересня 1976 року, з 26 вересня 1976 року по 27 березня 1977 року, з 28 березня 1977 року по 11 квітня 1977 року, з 12 квітня 1977 року по 12 червня 1979 року, з 11 лютого 1982 року по 01 лютого 1983 року, з 29 квітня 1983 року по 15 серпня 1983 року, а також щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу, період роботи позивача на Комісарівському заводі торгівельного машинобудування в період з 27 жовтня 1983 року по 07 липня 1984 року та період роботи з 12 квітня 1977 року по 12 червня 1979 року в відокремленому підрозділі "Шахта Вергелівська" ДП "Луганськвугілля";

- зобов'язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 серпня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1.

Рішенням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 19 жовтня 2017 року, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач вважає відмову необґрунтованою, оскільки, документи, які були надані відповідачу для призначення пенсії, в повному обсязі підтверджують право позивача на призначення пільгової пенсії.

19 січня 2018 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому, відповідач просить відмовити в задоволенні даного позову, оскільки надана позивачем трудова книжка, не в повній мірі підтверджує стаж роботи, а надані довідки, в підтвердження відповідного трудового стажу, відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не можуть бути враховані відповідачем для призначення пенсії.

26 січня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, оскільки, відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач вважав, що він має право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

Листом від 27.10.2017 №24194/05-20, відповідач повідомив позивача, що згідно з рішенням відповідача від 19.10.2017, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. “а” от. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (зі змінами), як працівнику, зайнятому на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці по Списку №1, у зв’язку з відсутністю спеціального стажу 10 років та загального стажу 21 рік 6 місяців у період з 01.04.2017 по 31.03.2018 (в наявності 20 років 2 місяці 28 днів). До спеціального стажу не зараховані періоди роботи з 20.09.1976 по 25.09.1976, з 26.09.1976 по 27.03.1977, з 28.03.1977 по 11.04.1977, з 12.04.1977 по 12.06.1979, з 11.02.1982 по 01.02.1983, з 29.04.1983 по 15.08.1983, у відокремленому підрозділі “Шахта Вергелівська” державного підприємства “Луганськвугілля”, у зв'язку з неможливістю перевірки первинних документів на підставі яких видані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №531, 532, 533, 534 від 10.04.2016.

Також, у вказаному листі зазначено, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 27.10.1983 по 07.07.1984 на Комісарівському заводі торгівельного машинобудування, оскільки в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи про звільнення та період роботи з 12.04.1977 по 12.06.1979 у відокремленому підрозділі “Шахта Вергелівська" державного підприємства "Луганськвугілля", у зв'язку з відсутністю наказу про прийняття на роботу.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах,

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменьшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

Отже, необхідними умовами для призначення цього виду пенсії є:

1. Досягнення віку визначеного п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

2. Зайнятість протягом повного робочого дня.

Згідно п. 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, цехів професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 (далі - Порядок 383), під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

3. Відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництв, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_2 України, чинному на період роботи працівника.

4. Атестація робочого місця у період роботи з 21.08.1992. З набранням чинності 21.08.1992 Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 01.08.1992, робота на відповідних посадах або за професіями, зараховується до пільгового стажу за умови атестації робочого місця за умовами праці.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до даних трудової книжки БТ-1 №1124871 виданої позивачу, дата першого заповнення 22.09.1976, судом встановлено наступне:

- з 20 вересня 1976 року по 25 вересня 1976 року – був прийнятий учнем поверхневого слюсаря на шахту "Вергелівську" виробничого об'єднання Кадиевуголь, м.Брянка, Луганської області, приймальний лист від 10 вересня 1976 року;

- з 25 вересня 1976 року по 11 квітня 1977 року - навчався в Професійно - технічному училищі №18, м. Брянка, Луганської області, за спеціальністю машиніст електровозу, атестат №2465 від 11.04.1977;

- з 11 квітня 1977 року по 12 червня 1979 року - переведений підземним машиністом електровозу II розряду з повним робочим днем під землею, атестат №2465 від 11.04.1977, наказ №99П від 23.08.1979;

- з 11 лютого 1982 року по 01 лютого 1983 року - наказом №46а від 22 лютого 1982 року, був прийнятий на шахту "Вергелівська" в/о Стаханвугілля, підземним машиністом електровозу III розряду з повним робочим днем під землею, наказом №8П від 01.02.1983, був звільнений з роботи;

- з 29 квітня 1983 року по 15 серпня 1983 року - наказом №146 від 03.05.1983, прийнятий на шахту "Вергелівська" в/о Стаханвугілля підземним машиністом електровозу II розряду з повним робочим днем під землею, наказом №88П по шахті "Вергелівська в/о Стаханвугілля від 15 серпня 1983 року, був звільнений з роботи.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на переконання суду, трудова книжка позивача в повній мірі підтверджує право позивач на стаж роботи у вищевказаних періодах, оскільки вказані записи були здійснені у повній відповідності до вимог заповнення трудової книжки та спірні періоди датовані до 21.08.1992 (затвердження Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці).

Посилання відповідача, що за період роботи позивача з 11 квітня 1977 року по 12 червня 1979 року, в трудовій книжці позивача не зазначено наказ про прийняття на роботу, як на підставу для не зарахування вказаного трудового стажу, є безпідставними, оскільки, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, 11.04.1977 відбулося його переведення, після закінчення навчання в Професійно - технічному училищі №18, м. Брянка, Луганської області.

Відносно доводів відповідача, які зазначені в листі від 27.10.2017 №24194/05-20, щодо неможливості перевірки первинних документів, на підставі яких, видані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, суд зазначає, що вказані перевірки, відповідач не може провести не з вини позивача, окрім того, відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», який затверджений постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 №637, відповідач, встановивши, що документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, про що, відповідач не інформував позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо зарахування періоду роботи з 27.10.1983 по 07.07.1984, суд зазначає, що у вказаному періоді, відповідно до записів трудової книжки позивача, він працював в житлово-комунальному відділі Комісарівського заводу торгівельного машинобудування, зольщиком III розряду.

Відповідно до п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах в установах та організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, (в редакції на час вчинення запису) при звільненні робітника або службовця, всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Однак, як вбачається зі змісту трудової книжки, спірний запис не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи, а містить виключно печатку відділу кадрів (а.с. 13), жодних доказів на підтвердження позовних вимог, в даній частині, позивач не надав, свідків, які б могли підтвердити вказані обставини, не зазначив.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах, суд зазначає, що в даному випадку, відповідача наділено дискреційними повноваженнями, тому саме цей орган повинен прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії у межах своєї компетенції.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету ОСОБА_2 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням, слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому в її задоволенні слід відмовити.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд зобов'язує відповідача, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних обставин.

Відносно вимоги позивача про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд зазначає, що обставини, які вказані особи можуть підтвердити, в повній мірі підтверджені матеріалами справи, в ході судового розгляду. У зв’язку з чим, у задоволенні вказаного клопотання, суд відмовляє.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зарахуванні спеціального стажу роботи зі шкідливими умовами праці роботи на шахті "Вертелівська" Державного підприємства "Луганськвуггілля" (раніше в/о Кадиєвугілля, в/о "Стаханівугілля") з 20 вересня 1976 року по 25 вересня 1976 року, з 26 вересня 1976 року по 27 березня 1977 року, з 28 березня 1977 року по 11 квітня 1977 року, з 12 квітня 1977 року по 12 червня 1979 року, з 11 лютого 1982 року по 01 лютого 1983 року, з 29 квітня 1983 року по 15 серпня 1983 року.

Зобов’язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, зарахувавши до спеціального стажу період роботи на Комісарівському заводі торгівельного машинобудування в період з 27 жовтня 1983 року по 07 липня 1984 року.

В іншій частині позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Комісарівському заводі торгівельного машинобудування в період з 27 жовтня 1983 року по 07 липня 1984 року та зобов’язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити пенсію на пільгових умовах - відмовити.

Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько