Рішення № 72322664, 08.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/3/18

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 26.12.2017 року №КР-0612-05-056-335 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 96000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, на підставі помилкових висновків про те, що цивільно-правова угода, укладена позивачем та фізичною особою містять ознаки трудового договору та всупереч Цивільному кодексу України, Кодексу законів про працю України, оскаржуваною постановою застосував штраф в розмірі 96000,00 гривень. Вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова №КР-0612-05-056-335 від 26.12.2017 року.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Також, відповідачем подано письмові заперечення, де зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 11.12.2017 року до 12.12.2017 року головним державним інспектором Кривенко Інною Василівною здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за № КР-0612-05-056.

Перевіркою встановлено, що позивачем не оформлено з працівником ОСОБА_2 трудовий договір у письмовій формі. Договори, укладені підприємцем з ОСОБА_2 мають ознаки трудових відносин, які не оформлені належним чином, що є порушенням вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпПУ щодо укладення трудового договору та ч.1 ст. 21 КЗпПУ в частині забезпечення роботодавцем умов праці.

12.12.2017 року відповідачем винесено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис за № КР-0612-05-056/0247, яким приписано позивачу усунути вказані порушення вимог частини 1, 3 статті 24 та частини1 статті 21 Кодексу законів про працю України.

26.12.2017 року Управлінням Держпраці у Кіровоградській області уповноваженими посадовими особами винесено постанову про накладення штрафу за № КР-0612-05-056-335 якою у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 96000,00 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст.. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Судом встановлено, що 27.06.2017 року, 31.07.2017 року та 04.09.2017 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори. Предметом яких являлось зобов'язання виконати послуги з реалізації продуктових товарів в строк з 03.07.2017 року по 28.07.2017 року, 01.08.2017 року по 29.08.2017 року, 05.09.2017 року по 29.09.2017 року (а.с. 30, 31, 32).

Відповідно змісту договорів вони не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства.

Згідно умов договорів за надані послуги позивач оплачує ОСОБА_2 винагороду, розмір якої зазначається в підпункті 2.1 пункту 1 Цивільно-правового договору.

З вище зазначеного випливає, що предметом договору було виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, вказаним договором, трудова діяльність робітника з позивачем припинилася.

Суд зазначає, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_2 (сторонами договору про надання послуг) містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

За таких обставин, за своїм змістом договори, що було укладено позивачем, є цивільно-правовим договорами, а висновки відповідача про наявність у них ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, є помилковими.

Спірною постановою до позивача застосовано штрафні санкції передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи, що суд встановив відсутність порушення статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_2, тобто відсутність факту допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору, а також відсутність підстав для застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, то винесена постанова № КР-0612-05-056-335 від 26.12.2017 року є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39808965, адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління держпраці у Кіровоградській області від 26.12.2017 року №КР-0612-05-056-335 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 96000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула