Рішення № 72322623, 09.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2513/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною відмову, а також зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 05.12.2017 р. за №Г-3231/0-16033/0/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів).

Також, просить застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати у п'ятнадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича".

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. В задоволені позову просив відмовити (а.с.49-54).

Відповідно до ч.1 ст.261 КАС України до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, а тому суд вважає необхідним здійснення розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства «Гнєдича Петра Пилиповича» та має право на земельну частку (пай) земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні господарства на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис за №3521781940011637, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення фермерського господарства загальною площею 35,7 га ріллі на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів голови та членів господарства від 16.02.2017 р. вирішено розпаювати земельну ділянку, яка надана в оренду засновнику господарства ОСОБА_2 Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області для ведення фермерського господарства на підставі зазначеного договору оренди землі від 09.11.2012 року та узгодити місце розташування земельних ділянок, на які надано згоду засновника на передачу їх у приватну власність із раніше наданих земель в оренду для ведення фермерського господарства згідно схем, які додаються до протоколу, зокрема позивачу, орієнтовною площею 5,95 га (на схемі ділянка №4).

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі від 10.02.2017 № ДС-31-1110-99.2-123/15-17 середній розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Дружба» на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області становить 5,91 умовних кадастрових гектари.

Позивач 24.02.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказаний лист отримано відповідачем 27.02.2017 р. До заяви додано перелік необхідних документів, передбачений ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Листом відповідача від 20.03.2017 р. № Г-3231/0-3114/0/6-17 повідомлено позивача про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель господарства через відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із позовом до суду.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 р. у справі №П/811/626/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 20.03.2017 р. за № Г-3231/0-3114/0/6-17 та Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області повторно розглянути заяву від 24 лютого 2017 року та прийняти передбачене законодавством рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.36-38).

05.12.2017 р. на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року по справі №П/811/626/17 Головне управління розглянувши повторно розглянуло заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства (а.с.39).

В листі зазначено, що в результаті повторного розгляду заяви встановлено невідповідність вимогам ст.118 Земельного кодексу України, а саме вид цільового призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок вказаних в ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно протиправно відмовлено йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. №973-ІV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Водночас, ч. 3 ст. 13 зазначеного Закону визначає, що дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні за своїм змістом норми містяться і у статтях 31, 32 Земельного кодексу України.

Приписи ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України визначають склад земель фермерського господарства.

Частина 2 вказаної статті гарантує громадянам (членам фермерського господарства) право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За змістом ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Водночас частина 2 даної статті містить у своєму змісті застереження, за яким дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністрества регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про протиправність такої відмови.

Таким чином, позовна вимога в якій позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Гнєдича Петра Пилиповича» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 05.12.2017 р. за №Г-3231/0-16033/0/6-17 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Гнєдича Петра Пилиповича» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів), то суд вважає, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними відмов відповідача у наданні таких дозволів, тому також підлягає задоволенню.

Так, згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).

Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення на свої заяви.

Так, в абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 у справі №820/3507/15.

У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлення в судовому засіданні порушення прав позивача під час розгляду його заяв, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства «Гнєдича Петра Пилиповича» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів)

Відповідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на те, що рішення суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання рішення - 30 днів з дня набрання законної сили рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №П/811/2513/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у розмірі 640,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 05 грудня 2017 року за №Г-3231/0-16033/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати суду звіт про виконання рішення суду у строк - 30 днів з дня набрання законної сили постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № П/811/2513/17.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.)

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 39767636, вул. Академіка Корольова, м. Кропивницький, 25030.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун