Постанова № 72321593, 12.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Кулікової С.В.при секретаріПотапьонок К.В.За участю представника позивача ОСОБА_5,

Представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про розподіл спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами про поділ спільного майна подружжя, з урахуванням останніх уточнених вимог /а.с. 154/, просила здійснити наступний поділ:

ОСОБА_7 виділити:

- 35/100 частини квартири номер 12 у будинку номер 13 по Кловському узвозу в місті Києві;

- автомобіль TOYOTA LАND CRUISER PRADO /VIN НОМЕР_9/, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1;

ОСОБА_9 виділити:

- квартиру номер 2 будинку номер 40 по вулиці Почайнинській вмісті Києві;

- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,2339 га, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, розташовану на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1795 га;

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7, розташовану на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1795 га;

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8, розташовану на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1779 га.

№ справи 757/19701/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/409 /2018Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Припинити право часткової власності ОСОБА_11 на 50/100 частин квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру номер АДРЕСА_1

Визначити порядок виконання рішення суду шляхом часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, вирішити питання про стягнення судових витрат у справі.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Розділено спільне майно подружжя наступним чином:

Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат житловою площею 30,40 кв. метрів, загальною площею 50,50 кв. метрів, загальною вартістю 1652000,00 гривень, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності, залишено у спільному користуванні сторін.

Виділено на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 кожному по 17,5 відсотків квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 вартістю долі кожного 564 550,00 гривень, залишивши вказані частки у спільному користуванні сторін.

Виділено на праві власності ОСОБА_7 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області вартістю 299875,00 гривень.

Виділено на праві власності ОСОБА_7 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 , розташованої на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області вартістю 224375,00 гривень.

Виділено на праві власності ОСОБА_9 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7 , розташованої на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області вартістю 224375, 0 гривень, визнавши за ним право власності на вказану земельну ділянку, припинивши право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку.

Виділено на праві власності ОСОБА_9 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8, розташовану на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області вартістю 222375, 0 гривень, визнавши за ним право власності на вказану земельну ділянку, припинивши право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку.

Виділено ОСОБА_7 на праві власності автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO легковий універсал-В, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1.

Виділено ОСОБА_9 на праві власності автомобіль LEXUS GS 350 легковий седан 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 різницю у вартості долей спільного майна подружжя 121 308,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судовий збір в сумі 22 552,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у сумі 18 898,88 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено. /а.с. 216-220/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що виділений відповідачу у власність автомобіль Lexus GS 350, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, на момент розгляду справи був ним відчужений, що визнав представник відповідача, а сума його вартості у розмірі 800 000 грн. повинна бути врахована при поділі майна. Вказував на те, що не було враховано абз. 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ч. 2, 3 ст. 70 СК України в частині відступу від засади рівності часток подружжя, враховуючи те, що позивач самостійно з 2008 року несе усі витрати на забезпечення дітей, а за період з 2012 по 2016 рік борг відповідача по сплаті аліментів становить 42 236,40 грн. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виділення зі спільної власності 35/100 частин квартири АДРЕСА_1, вказував на те, що судом першої інстанції помилково застосована ч. 2 ст. 365 ЦК України оскільки квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а ст. 365 ЦК України регулює порядок припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, а тому застосуванню до вказаних правовідносин не підлягає. В частині відмови у припиненні права часткової власності відповідача на 50/100 квартири АДРЕСА_1, вказував на те, що у квартирі проживає позивачка та дві неповнолітні дитини, а тому спільне із відповідачем володіння і користування цією квартирою є неможливим, відповідач має іншу сім'ю та малолітню дитину, йому виділено у власність іншу квартиру зі спільного майна подружжя (50,5 м2) та наявна інша нерухомість - дві квартири та будинок, що свідчить про забезпечення житлом відповідача та членів його сім'ї на більш ніж достатньому рівні. Відносно виконання позивачкою вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України (попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду) вказував на те, що з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 підлягала стягненню компенсація (різниця вартості майна, яке виділяється кожному із них) у сумі 1 832 573,33 грн. Одночасно із цим з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на підставі ч. 2 ст. 365 ЦК України має бути стягнута компенсація у сумі 1 613 000,00 грн. Зазначені вимоги є однорідними (грошовими) і тому можуть бути частково зараховані на підставі ст. 601 ЦК України, тому вимога про попереднє внесення на депозит суду вартості часки відповідача, буде фактично виконаною у випадку задоволення позовних вимог про поділ спільного майна подружжя. Також вказував, що не було вирішено питання судових витрат - коштів сплачених за проведення експертизи у сумі 21 139, 20 грн., невірно стягнуто судовий збір, який повинен був бути обмежений максимальним розміром - трьома мінімальними заробітними платами -3654, 00 грн., оскільки позов подано фізичною особою, для якої встановлено обмеження максимальної ставки.

Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_6 вказував на те, що з апеляційною скаргою погоджується в частині необхідності скасування рішення суду першої інстанції про стягнення зі сторін в дохід держави судового збору, оскільки при поданні позовної заяви позивачкою був сплачений судовий збір в максимальному розмірі, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент подання позову, а тому стягнення зі сторін будь-яких додаткових сум в дохід держави є неправомірним. В іншій частині зазначав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, вказуючи те, що вартість автомобіля Lexus GS350, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, на момент розгляду справи становила 210 150,00 грн., ринкову вартість автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2008 року випуску, який суд першої інстанції виділив у власність позивачки, також не об'єктивно встановлено, взято до уваги висновок про оцінку майна, всупереч ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому на користь позивачки було необґрунтовано стягнуто з відповідача різницю у вартості автомобілів в сумі 121 308,00 грн. В частині збільшення частки у спільному майні, вказував на те, що додаткові витрати на дітей не погоджені з відповідачем, а заборгованість по аліментам утворилась оскільки відповідач протягом трьох років не знав про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, розмір заборгованості спірний, відповідач сплачував аліменти добровільно. Зазначав, що суд першої інстанції правомірно виділив кожній із сторін по 17,5 відсотків квартири АДРЕСА_1 та залишив квартиру у спільному користуванні сторін, оскільки позивач не вчинила дій щодо внесення на депозитний рахунок суду вартості частки відповідача.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 березня 2002 року /а.с. 7/. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року /а.с. 8, 9/.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2010 року /а.с. 26/ шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини щомісячного доходу /а.с. 27, 28/.

Під час шлюбу сторони придбали майно: на ім'я позивача 35/100 частин квартири номер АДРЕСА_1 договір купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року /а.с. 10/; по 1/2 частині квартири номер АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року /а.с. 16/; на ім'я позивача чотири земельні ділянки, розташовані на території Білогородської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області кадастрові номери НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 / а.с. 17 - 22/. Крім того, придбано два автомобілі: на ім'я позивача власності автомобіль TOYOTA LEND CRULSER PRADO легковий універсал-В, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_4. На ім'я відповідача автомобіль LEXUS GS 350 легковий седан 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався вимогами ст. 61 СК України про те, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; ст. 69 СК України про те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; ст. 70 СК України про те, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження підстав для збільшення її долі у спільному майні подружжя, суд першої інстанції прийшов до висновку, що долі кожного із подружжя є рівними і у грошовому вигляді складають по 2 255 288,00 гривень за кожним. При поділі майна подружжя суд першої інстанції прийняв до уваги наступне: квартира номер 2 будинку 40 по вулиці Почайнинській в місті Києві належить по 50/100 частин кожному з подружжя. Жодна із сторін не бажає, щоб їй було виділено в натурі всю вказану квартиру, тому вказану квартиру залишив у спільному користуванні подружжя. В квартирі номер 12 будинку 13 по вулиці Кловський Узвіз в місті Києві 50/100 частин її належить на праві власності відповідачеві, а позивачеві - 15/100 частин вказаної квартири на підставі договору дарування від 09 березня 2005 року / а.с. 13/, 35/100 частин у цій квартирі належить сторонам на праві власності, при цьому позивачем не сплачено суму цієї частки на депозитний рахунок, тому 35/100 частин вказаної квартири має залишитись у спільному користуванні сторін. Жодна зі сторін не бажала отримати у свою власність при розподілі майна земельні ділянки. Оскільки їх чотири, суд першої інстанції вважав за можливе виділити кожному з подружжя по дві земельні ділянки. Стосовно розподілу автомобілів, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що автомобіль TOYOTA LEND CRULSER PRADO легковий універсал-В, 2008 року випуску має бути виділений позивачеві, а автомобіль LEXUS GS 350 легковий седан 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 - відповідачеві. Таким чином вартість майна, що виділяється позивачеві складає 2133980,00 гривень. Вартість майна, що виділяється відповідачеві складає 2376596,00 гривень, що на 121308,00 гривень більше його долі у спільному майні подружжя. Різниця у вартості долей в сумі 121308,00 гривень підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Однак з таким висновком суду у повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції не було враховано, що заявлений до розгляду суду спір полягав у необхідності поділу майна, а визначення судом першої інстанції права власності на частки на квартири у спільному майні подружжя не вирішило спір щодо поділу цього майна, адже за правилами ст. ст. 69, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 364, 370 Цивільного кодексу України в результаті поділу спільне майно повинно бути поділено в натурі.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 4-5 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Тобто, нормами чинного сімейного та цивільного законодавства передбачено, що поділ майна, виділ майна спільного майна подружжя здійснюється лише в натурі.

З урахуванням того, що судом першої інстанції не поділено майно в натурі, рішення прийнято з порушенням ст. ст. 69, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 364, 370 ЦК України.

Спільним майном подружжя, як встановлено судом першої інстанції є:

- квартира АДРЕСА_1 (спільна 34/100), вартістю 3 226 000,00;

- квартира АДРЕСА_3, вартістю 1 652 000,00;

- земельні ділянки, НОМЕР_5 вартістю 299 875,00 , НОМЕР_10 вартістю 224 375,00 , НОМЕР_11 вартістю 224 375,00 , НОМЕР_12 вартістю 222 375,00 ;

- автомобіль Lexus GS 350 вартістю 539 296,00;

- автомобіль Toyota Land Cruiser Prado вартістю 600 000,00.

Загальна вартість майна оцінюється у 6 988 296,00 грн., тобто ідеальна Ѕ доля кожного повинна відповідати 3 494 148,00 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя, позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль Toyota Land Cruiser Prado (VIN НОМЕР_9), д.р.з. НОМЕР_13 на загальну суму 3 826 000,00 грн.

Встановлено та не заперечується сторонами, що сторони фактично самі визначились з місцем проживання та користування майном.

Так, позивач разом з двома неповнолітніми дітьми проживає у квартирі АДРЕСА_1, а відповідач з новою сім'єю приживає у квартирі АДРЕСА_3.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Ринкова вартість квартир та земельних ділянок була визначена на підставі висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2016 р. №4683/14571-14575/16-42, автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, відповідно до звіту про оцінку /а.с.86/, автомобіля Lexus GS 350 у розмірі 539 296,00 грн., яка визнана обома сторонами.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

ОСОБА_7 внесено на депозит Печерського районного суду м. Києва 46 760,00 грн. та на депозит Апеляційного суду м. Києва 285 092,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, законним, справедливим та таким, що враховує права та інтереси неповнолітніх дітей, буде поділ майна подружжя, що передбачає виділення позивачу квартири АДРЕСА_1, з одночасним припиненням частки відповідача в цій квартирі, та автомобіля Toyota Land Cruiser Prado (VIN НОМЕР_9), 1.3.3. НОМЕР_13, які фактично перебувають у користування позивача.

Враховуючи виділення у власність відповідача квартири АДРЕСА_3 повністю, припинення 50/100 частки позивача з урахуванням вищевказаних обставин не суперечить його інтересам.

Виходячи з фактичного користування квартирою АДРЕСА_1 земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_14 і площею 0,2339 га, НОМЕР_10 і площею 0,1795 га, НОМЕР_11 і площею 0,1795 га, НОМЕР_12 і площею 0,1779 га, розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та легковим автомобілем Lexus GS 350, 2008 р.в., VIN НОМЕР_15, номерний знак НОМЕР_3, та його подальшого продажу відповідачем, такі об'єкти повинні бути виділені відповідачу, загальна вартість майна, що підлягає виділенню відповідачу становить 3 162 296 грн.

Ринкова вартість квартир та земельних ділянок була визначена на підставі висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2016 р. №4683/14571-14575/16-42, автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, відповідно до звіту про оцінку /а.с.86/, автомобіля Lexus GS 350 у розмірі 539 296,00 грн., яка визнана обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Керуючись ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року -скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, загальною вартістю 6 988 296, 00 грн., що складається з:

- 35/100 частин квартири АДРЕСА_1, вартістю 3 226 000,00 грн.;

- автомобіля Toyota Land Cruiser Prado (VIN НОМЕР_9), д.р.з. НОМЕР_13 вартістю 600 000, 00 грн.;

- квартири АДРЕСА_3 вартістю 1 652 000,00 грн.;

- земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 і площею 0,2339 га, НОМЕР_10 і площею 0,1795 га, НОМЕР_11 і площею 0,1795 га, НОМЕР_12 і площею 0,1779 га, розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, загальною вартістю 971 000,00 грн.;

- коштів від продажу автомобіля Lexus GS 350, 2008 р.в., VIN НОМЕР_15, номерний знак НОМЕР_3 у сумі 539 296, 00 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль Toyota Land Cruiser Prado (VIN НОМЕР_9), д.р.з. НОМЕР_13 на загальну суму 3 826 000,00 грн.;

- визнати за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_3, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5 і площею 0,2339 га, НОМЕР_10 і площею 0,1795 га, НОМЕР_11 і площею 0,1795 га, НОМЕР_12 і площею 0,1779 га, розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та кошти від продажу автомобіля Lexus GS 350, 2008 р.в., VIN НОМЕР_15, номерний знак НОМЕР_3, на загальну суму 3 162 296,00 грн.;

- припинити право часткової власності ОСОБА_12 на 1/2 частку 35/100 частин квартири АДРЕСА_1;

- припинити право часткової власності ОСОБА_7 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5 і площею 0,2339 га, НОМЕР_10 і площею 0,1795 га, НОМЕР_11 і площею 0,1795 га, НОМЕР_12 і площею 0,1779 га, розташовані на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- залишити автомобіль Toyota Land Cruiser Prado (VIN НОМЕР_9), д.н.з. НОМЕР_13 у власності ОСОБА_7;

- залишити кошти від продажу автомобіля Lexus GS 350, 2008 р.в., VIN НОМЕР_15, номерний знак НОМЕР_3, у сумі 539 296,00 грн., у власності ОСОБА_9;

- припинити право часткової власності ОСОБА_12 на 50/100 частин квартири АДРЕСА_1;

Стягнути з ОСОБА_7 / реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17/ на користь ОСОБА_9 / реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16/ грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні подружжя у розмірі, попередньо внесеному ОСОБА_7 на депозит Печерського районного суду м. Києва /код ЄДРПОУ: 02896745, номер рахунку: 37311001002807, Банк: ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО: 820019/ у сумі 46 760,00 грн. та на депозит Апеляційного суду м. Києва /Код ЄДРПОУ: 02894757, номер рахунку: 37310016015850, Банк: ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО: 820172/ у сумі 285 092,00 грн., шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_9.

Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_9 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16/ на користь ОСОБА_7 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17/ 3 654, 00 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_9 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16/ на користь ОСОБА_7 / реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17/ судові витрати на проведення експертизи у сумі 21 139, 20 грн.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_9 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16/ на користь ОСОБА_7 /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17/ 4 019, 40 гривень сплаченого судового збору.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: