Постанова № 72321455, 20.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року місто Київ.

Унікальний № 757/39561/17-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2527/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року, судді Новака Р.В., постановленої в приміщенні суду в місті Києві про повернення позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету міністрів України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач, ОСОБА_1 в липні 2017 року звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету міністрів України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2017 року позовна заява була залишена без руху.

Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2017 року заявнику було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням ухвали суду від 13.07.2017 року на підставі ст. 121 ЦПК України (в редакції, що діяв на момент постановлення ухвал).

Не погодившись з такими ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В скарзі вказував на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Посилався на те, що він просив суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки він самотня людина, проживає один, і його дохід в місяць становить всього 984 грн., що значно менше встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць на дорослу людину. Для підтвердження вищевказаних обставин було надано відповідні документи. Однак, суд безпідставно не задовольнив подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, і при цьому свою відмову нічим не мотивував, не вказав, чому він не бере до уваги важке матеріальне становище. Також вказував на те, що відмовляючи в задоволенні обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд позбавив його передбаченого нормами як міжнародного, так і національного законодавства, права на справедливий і публічний розгляд справи, та права на доступ до суду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК України (в редакції ЦПК України, що діяла на момент звернення позивача до суду) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повертаючи позовну заяву , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 13.07.2017 та не сплатив судовий збір за подачу позовної заяви.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач при поданні позовної заяви подав клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, отримує дохід у розмірі 984 грн., який для нього є єдиним джерелом існування.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання виходив з того, що позивачем не надано доказів про його матеріальний стан.

06.09.2017 року, ОСОБА_1 подав повторне клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подачу позовної заяви, яке отримано судом 11.09.2017 року.

11.09.2017 року місцевий суд прийшов до висновку, що позивач не виконав вимог ухвали від 13.07.2017 року, оскільки не надав суду оригіналу документу про сплату судового збору.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є передчасним та не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України (в редакції ЦПК України, що діяла на момент звернення позивача до суду) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а з підстав, визначених частиною 1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 Постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Подаючи позовну заяву та клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем було додано копію довідки про доходи та копію довідки про склад сім'ї (п.п. 17, 18 позовної заяви, додаток до клопотання а.с. 5-6). В матеріалах справи відсутній акт суду, про ненадходження вказаних додатків до суду. Тобто, позивач надав докази про свій майновий стан, однак місцевий суд не надав даним доказам належної оцінки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд направив позивачеві лише 15.08.2017 року (а.с. 9), яка була отримана позивачем 05.09.2017 року (а.с. 10), а ухвалу від 13.07.2017 року про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було направлено лише 08.09.2017 року, тобто станом на дату повернення позовної заяви, суд не поставив позивача до відома, що йому відмовлено в задоволенні його клопотання.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги той факт, що повторне клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору від 06.09.2017 року, місцевий суд взагалі не розгляну та не дав останньому жодної правової оцінки, а відтак не мав правових підстав для висновку, що позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Таким чином, висновок суду про те, що позивач не надав доказів про його матеріальний стан, що в подальшому призвело до залишення позовної заяви без руху, спростовуються вищенаведеними матеріалами справи, суд не повідомляв позивача з липня 2017 року до вересня 2017 року, про свою відмову задовольнити клопотання про звільнення від спали судового збору, а тому суд за таких обставин не мав законних підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви.

Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат не здійснюється, так як позивача при подачі апеляційної скарги було звільнено від сплати судового збору, а тому зазначені витрати покладаються на державу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367,369, 374, 379, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету міністрів України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанова складена 20 лютого 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Іванченко М.М.

РубанС.М