Постанова № 72320997, 14.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року місто Київ

Унікальний № 760/9216/17

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1820/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Лазаренко В.В. 07 грудня 2017 року, у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Євдокімової ВалентиниОлександрівни; зацікавлені особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Євдокімової ВалентиниОлександрівни неправомірними та скасувати у даному провадженні №760/5370/16-ц постанову про зупинення виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року, скасувати рішення, вчинене у формі повідомлення від 10 травня 2017 року за вих.№42727 про відмову в задоволенні клопотання про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц від 15 грудня 2016 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва до суду, який його видав, а також зобов'язати старшого державного виконавця Євдокімову В.О. винести постанову про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц до суду, який його видав та закінчити виконавче провадження.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року (а.с.16) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відмову у вжитті заходів забезпечення - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №760/5370/16-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва.

Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що оскаржуваною ухвалою йому відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення на підставі п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», разом з тим, п.4 ч.1 ст.34 вказаного Закону не містить положень, які зазначає суд першої інстанції.

Крім того, суд в мотивувальній частині ухвали посилається на постанову Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», яка роз'яснює, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженням суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду.

Разом з тим, скаржник не погоджується з таким обґрунтуванням, оскільки у своїй скарзі він просив суд першої інстанції зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, в той час як відмова суду обґрунтовується неможливістю зупинення виконавчого провадження, а не зупинення стягнення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_6, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити з тих підстав, що вона є необґрунтованою.

Старший державний виконавець Солом'янського відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Євдокімова В.О. та ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними зворотними повідомленнями, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Крім того, до канцелярії Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_5 як законного представника ОСОБА_4, в якому, зокрема, зазначено про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Боржник створює штучні перешкоди щодо виконання рішення суду, яке є остаточним, а тому апеляційна скарга є можливістю затягнути виконання рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи і заперечення учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Так, у травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Євдокімової ВалентиниОлександрівни неправомірними та скасувати у даному провадженні №760/5370/16-ц постанову про зупинення виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року, скасувати рішення, вчинене у формі повідомлення від 10 травня 2017 року за вих.№42727 про відмову в задоволенні клопотання про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц від 15 грудня 2016 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва до суду, який його видав, а також зобов'язати старшого державного виконавця Євдокімову В.О. винести постанову про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц до суду, який його видав та закінчити виконавче провадження.

10жовтня 2017 року останній звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення у справі за його скаргою, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №760/5370/16-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва.

Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення даної заяви апеляційна скарга заявника на рішення, за яким видано виконавчий документ, розглянута судом апеляційної інстанції по суті, рішення суду першої інстанції, залишене без змін, набрало законної сили, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в основу доводів скарги заявник посилається на те, що державним виконавцем в порушення вимог ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» не було повернуто виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, за яким він являється боржником, до суду, який його видав, після поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в ході розгляду заяви встановлено, що на час розгляду заяви апеляційна скарга заявника на рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, розглянута судом апеляційної інстанції по суті, рішення суду першої інстанції залишене без змін, тобто набрало законної сили.

Як встановлено у суді апеляційної інстанції, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення, заявник фактично ставив питання про зупинення виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Таким чином, доводи скаржника,наведені в апеляційній скарзі, а також зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Лазаренко В.В. 07 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В.Головачов

О.В.Шахова