Ухвала суду № 72320980, 13.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 332/3096/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/3096/17 Слідчий суддя в 1 інст. Мєркулова Л.О.

Провадження №11-сс/778/46/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Гончара О.С., Білоконева В.М.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017080030002423 від 11 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 364-1, ч.1 ст. 365-2 КК України,

за участю прокурорів Нестерук О.Г., Батрака А.І.,

слідчого Кузнецова П.О.,

представника апелянта - ОСОБА_2,

представників потерпілого - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

представник Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на все нерухоме майно Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Теплична буд.16., а саме на : будівлю реакторів інв. №101002, загальною площею 47.9 кв.м.; будівлю електропідстанції інв. №100486, загальною площею 1373 кв.м.; будівлю підстанції ТМ 3 інв. №100898, загальною площею 2811.6 кв.м.; будівлю реакторів інв. №101001, загальною площею 47.5 кв.м.; будівлю інженерно-лабораторного корпусу інв. №100972, загальною площею 5091.4 кв.м.; 105 - холодильно-компресорну станцію інв. №100984, загальною площею 5107.9 кв.м.; 101 - технологічний корпус №1 інв. №100983, загальною площею 12027.2 кв.м.; будівлю станції очистки стічних вод інв. №100905, інв. №100002, загальною площею 28.8 кв.м.; ГРП 10 інв. №100906, загальною площею 71.3 кв.м.; інв. №100471, загальною площею 204.9 кв.м.; будівлю прохідної інв. №100040, загальною площею 375 кв.м.; будівлю стрілецького тиру інв. №100947, загальною площею 30.9 кв.м.; інв. №100902, загальною площею 29.7 кв.м.; будівлю мазутонасосної інв. №100904, загальною площею 199.1 кв.м.; будівлю опалювальної котельні інв. №100903, загальною площею 3099.1 кв.м.; корпус 725 Полімерної підстанції (оперативний пункт керування) інв. №13616, загальною площею 270.3 кв.м.; корпус 725А Полімерної підстанції (закритий розподільчий пристрій) інв. №13694, загальною площею 467.3 кв.м.; інв. №100492, загальною площею 115.9 кв.м.; інв. №100491, загальною площею 298.8 кв.м.; будівлю насосної станції НЗВ-18, електропідстанції інв. №100860, загальною площею 503.4 кв.м.; 106 -зовнішню установку конденсації і розподілення хлорсиланів №1, інв. №100985, загальною площею 1041.9 кв.м.; бокс автотранспорту інв. №200717, загальною площею 111.9 кв.м.; будівлю хімічного корпусу, інв. №100937, загальною площею 3606.6 кв.м.; підстанцію КТП-162, інв. №100935, загальною площею 73.6 кв.м.; підстанцію РП-154, інв. №100934, загальною площею 113.2 кв.м.; кисневу станція, цеглова, інв. №100467, загальною площею 582.8 кв.м.; ремонтно-механічну майстерню цеху №21, інв. №100496, загальною площею 2953.6 кв.м.; хімічний корпус, інв. №100296, загальною площею 9695 кв.м.; киснево-наповнюючу станцію, цеглову, інв. №100288, загальною площею 1716 кв.м.; будинок цеху 22, інв. №100939, будівлю цеху 22БЗІ, інв. №101000, корпус кремнієвих структур з діелектричною ізоляцією, інв. №100484, будівлю газоочистки, інв. №100493, будівлю цеху 22, інв. №100900, загальною площею 55314.1 кв.м.; склад трихлорсілана, інв. №200819, загальною площею 704,2 кв.м.; склад лугу, інв. №100490, загальною площею 34.5 кв.м.; будівлю прохідної інв. №100040, загальною площею 375 кв.м.; будівлю дільниці знесоління інв. №101107, загальною площею 2519.7 кв.м.; насосну пожежогасіння інв. №200985, загальною площею 176.2 кв.м.; будівлю складу трихлорсилану блочну інв. №101004, загальною площею 1101.2 кв.м.; будівлю насосної циркуляції НОВ-4, інв. №100040, загальною площею 1294.9 кв.м.; автоматичну насосну станцію інв. №100907, загальною площею 106 кв.м.; сировинний майданчик з приміщеннями інв. №100815, загальною площею 1206.8 кв.м.; будівлю трансформаторної підстанції 146 інв. №100549, загальною площею 71.4 кв.м.; будівлю цеху обезврежування інв. №100488, загальною площею 5943.8 кв.м.; металевий бокс інв. №201000, загальною площею 94.7 кв.м.; ангар інв. №200004, загальною площею 495.1 кв.м.; частину будівлі осі 11(б)-16(6) азотної станції інв. №200716, загальною площею 634.7 кв.м.; будівлю цеху кремнію інв. №100509, загальною площею 5471.6 кв.м.; корпус 1 трихлорсилану блочний інв. №100552, загальною площею 10993.5 кв.м.; склад кислот та розчинників інв. №100298, загальною площею 677.3 кв.м.; склад трихлорсилану та чотирьохлористого кремнію інв. №100807, загальною площею 1315.2 кв.м.; градирню вентиляторну трисекційну S-576 m*2Н=12м інв. №100812. загальною площею 578.8 кв.м.; будівлю прохідної№42 інв. №100355, загальною площею 952.8 кв.м.; будівлю водневої станції, цеглову інв. №100286, загальною площею 3434.8 кв.м.; градирню вентиляторну трисекційну інв. №100813, загальною площею 578.8 кв.м.; будівлю водневої станції блочну інв. №100543, загальною площею 3191.9 кв.м.; станцію перекачки кислих стоків інв. №200988, загальною площею 39.3 кв.м.; інв. №101190, загальною площею 520.1 кв.м.; будівлю інв. №100550, загальною площею 132.3 кв:м.; будівлю спалювання інв. №100489, загальною площею 73.1 кв.м.; бокс автотранспорту інв. №200715, загальною площею 131.5 кв.м.; будівлю енергоблока, блочний інв. №100803, загальною площею 2670.8 кв.м.; будівлю їдальні №90 інв. №100954, загальною площею 3014.2 кв.м.; інв. №100487, загальною площею 5739.1 кв.м.; корпус 2 (будівля цеху 26) інв. №100801, загальною площею 4682 кв.м.; будівлю насосного спорожнювання НОВ-4 інв. №100811, загальною площею 33 кв.м.; металургійний корпус інв. №100284, загальною площею 7411 кв.м.; будівлю фільтрів НОВ-4 інв. №100809, загальною площею 324.1 кв.м.; бокс синтезу хлористого водню інв. №100981, загальною площею 188.9 кв.м.; будівлю лабораторного корпусу з побутовими приміщеннями цеху №18 інв. №100287, загальною площею 8316 кв.м.; будівлю для виробництва хлористого водню інв. №100805, загальною площею 489.7 кв.м.; будівлю їдальні №90 інв. №100954, загальною площею 3014.2 кв.м.; насосну станцію госпитного водопостачання інв. №100982, загальною площею 34 кв.м.; насосну станцію інв. №100995, загальною площею 90 кв.м. шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що було встановлено існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, яке визнано речовим доказом по вищезазначеному кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_2 просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», оскільки; службові (посадові) особи вищезазначеної юридичної особи не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого, а юридична особа не несе матеріальну відповідальність за їх дії; під час судового засідання в суді першої інстанції, слідчим не доведено, що незастосування запобіжного заходу у вигляді арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, на яке накладено арешт. Також апелянт вказує на те, що слідчий суддя в ухвалі не зазначив, яким чином нерухоме майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», на яке накладено арешт, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні; чи відповідає арештоване нерухоме майно критеріям встановленими ст. 98 КПК України, чи існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що нерухоме майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» є доказом злочинів, передбачених ч.1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України, чи є достатньо підстав вважати, що нерухоме майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» може бути якимось чином прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним, перетвореним, відчуженим. На теперішній час не встановлена причетність арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст.364-1 КК України. Крім того, апелянт посилається на ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка, його думку, забороняє накладення будь-яких арештів на майно боржника, якого визнано банкрутом.

Згідно з ухвалою, слідчий СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за погодженням з прокурором, звернувся до Заводського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про арешт майна.

У клопотанні зазначив, що в провадженні СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080030002423 від 11 вересня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст. 365-2 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що 11 вересня 2017 року до Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява представника ТОВ «СІ-ІНВЕСТ» ОСОБА_8 відносно арбітражного керуючого ОСОБА_7, який, будучи ліквідатором ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», зловживає своїми повноваженнями, внаслідок чого заподіяно істотну шкоду кредитору вищезазначеного підприємства.

Крім того, 04 грудня 2017 року до Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява представника ТОВ «СІ-ІНВЕСТ» ОСОБА_9В відносно арбітражного керуючого ОСОБА_7, який будучи ліквідатором ПРАТ «Завод напівпровідників», зловживає своїми повноваженнями на свою користь та користь третіх осіб, внаслідок чого призводить до тяжких наслідків, а саме заподіянню матеріальної шкоди кредитору ТОВ «СІ-ІНВЕСТ».

За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12017080030003251 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Крім того, 13 грудня 2017 року до Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява голови правління ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» ОСОБА_10 відносно арбітражного керуючого ОСОБА_7, який, будучи ліквідатором ПРАТ «Завод напівпровідників», зловживає своїми повноваженнями на свою користь та користь третіх осіб, внаслідок чого завдав істотної шкоди кредитору ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України».

За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідуванням внесено відомості за №12017080030003328 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

18 грудня 2017 року прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_11 винесено постанову про об'єднання кримінальних проваджень 12017080030002423 від 11 вересня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, №12017080030003251 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та №12017080030003328 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, якому присвоєно загальний номер 12017080030002423.

Крім того, як вказано в клопотанні, 04 вересня 2017 року, ОСОБА_7, будучи ліквідатором ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», діючи умисно, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, без погодження з забезпеченим кредитором ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», тобто кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, а саме нежитловими приміщеннями та будівлями, які перебувають у власності боржника, достовірно знаючи, що ТОВ Спільне Українсько-Польське підприємство «АИ.ТІ.ДЖІ-іНВЕСТ», є ініціюючим кредитором у справі №908/6036/14 про банкрутство ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про заставу» та ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без погодження із забезпеченим кредитором, укладає договір оренди №60 з ТОВ «ВАТ Олімп» в особі директора ОСОБА_12, який є також співзасновником ТОВ Спільного Українсько-Польського підприємства «АЙ.ТІ.ДЖІ-іНВЕСТ». За умовами зазначеного договору оренди ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» передає, а ТОВ «ВАТ Олімп» приймає у тимчасове платне користування цілісно-майновий комплекс з балансовою вартістю 3 521 598 125,66 гривень, та відповідно до призначення об'єкт оренди може використовуватися орендарем, зокрема для організації та здійснення виробництва монокристалічного кремнію та напівпровідникових матеріалів та інших промислових товарів.

Разом з цим, основною метою договору оренди є збереження майна боржника, яке насамперед відповідно до цивільно-правових договорів здійснюється відповідною охороною. Таким чином, внаслідок укладання вказаного договору оренди ініціюючий кредитор ТОВ Спільного Українсько- Польського підприємства «АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ», який пов'язаний з ТОВ «ВАТ Олімп» опосередковано отримав переважне право перед іншими кредиторами, у тому числі забезпеченим кредитором, за рахунок використання належного ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» майна отримати задоволення своїх грошових вимог.

Допитаний представник потерпілого ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» пояснив, що Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України, згідно з положеннями п. 1 Статуту AT «Укрексімбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2000 № 1250, є державним банком, 100% акцій якого належать державі.

16 березня 2009 між AT «Укрексімбанк» та Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників» укладено Генеральну кредитну угоду №151109N2, в рамках якої з позичальником укладено 7 кредитних договорів з загальним лімітом в еквіваленті 230 млн евро.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою товариством було передано в заставу (іпотеку) відповідне нерухоме майно та обладнання, що належить на праві власності позичальнику.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Генеральною угодою виникла прострочена заборгованість, розмір якої перед банком на теперішній час складає більше десяти мільярдів гривень.

06 січня 2015 Господарським судом Запорізької області за заявою ТОВ СУПП «Ай.Ті.Джі-ІНВЕСТ» порушено провадження у справі № 908/6036/14 про банкрутство Товариства.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24 листопада 2016 у даній справі товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

Як стало відомо банку, 04 вересня 2017 між ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», від імені якого діяв ліквідатор ОСОБА_7, та ТОВ «ВАТ Олімп», від імені якого діяв ОСОБА_12, був укладений договір оренди № 60 , за умовами якого боржник передає, а ТОВ ВАТ «Олімп» приймає тимчасове платне користування цілісно-майновий комплекс боржника балансовою вартістю 3 521 598 125,66 грн.

При цьому, ОСОБА_12 є співзасновником ініціюючого кредитора, за заявою якого 06 січня 2015 була порушена справа про банкрутство боржника.

Арбітражним керуючим ОСОБА_13 не повідомлено будь-яких критеріїв, на підставі яких було здійснено відбір орендаря, наявність у ТОВ «ВАТ Олімп» можливості сплати орендної плати, наявності відповідних ресурсів для захисту майна боржника та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.

Окремо слід зазначити, що до переліку переданих в оренду відповідних активів боржника (зокрема нерухоме майно та виробниче обладнання), включено предмети застави за укладеними з AT «Укрексімбанк» договорами застави/іпотеки.

Умови діючих договорів забезпечення, укладених між банком та товариством, містять пряму заборону на здійснення будь-яких дій, пов'язаних з передачею предмета застави/іпотеки в оренду (суборенду), лізинг, суперфіцій, а також третім особам без згоди Банку.

Крім того, AT «Укрексімбанк» згоди на передачу третім особам в користування заставного майна, та, відповідно, укладення вищезазначеного договору оренди не надавав.

Лише після укладення договору оренди комітету кредиторів боржника було повідомлено про його укладення.

Відповідно до умов договору оренди, об'єкт оренди «може використовуватися орендарем відповідно до його призначення та умов договору, зокрема, для організації та здійснення виробництва монокристалічного кремнію та напівпровідникових матеріалів та інших промислових товарів...».

Належний Боржнику майновий комплекс з виробництва монокристалічного кремнію є об'єктом підвищеної небезпеки, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки № 168 від 28 березня 2006.

Порушення умов утримання відповідного обладнання ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» може призвести до викиду шкідливих речовин та виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру. Разом тим, арбітражним керуючим ОСОБА_7 не надано інформацію щодо можливості використання ТОВ ВАТ «Олімп» об'єкту підвищеної небезпеки у відповідності до норм чинного законодавства України.

Наведене вище може свідчити про незаконні дії службових осіб ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», які зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, умисно з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб використали свої повноваження та вчинили дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності (банкрутства Позичальника), а також про незаконні дії арбітражного керуючого ОСОБА_7 щодо передачі, в порушення норм чинного законодавства України, умов договорів забезпечення, заставного майна третій особі, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 219, 364-1, 388 Кримінального кодексу України (доведення до банкрутства, зловживання повноваженнями, незаконні дії щодо заставленого майна), наслідком яких може бути нанесення збитків державному банку в розмірі понад 10 млрд грн. Разом з цим, представник ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», зазначив, що ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/6036/14 про банкрутство ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» прийнято до розгляду позовну заяву ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання договору оренди від 04 вересня 2017 недійсним та зупинення провадження у зв'язку з відсутністю зазначеної справи, оскільки по ній здійснюється розгляд скарг Вищим господарським судом України. Тим самим потерпіла сторона ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» позбавлена можливості зберегти заставне майно.

Згідно з протоколом засідання комітету кредиторів у справі про банкрутство ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» від 18 жовтня 2017, на який навмисно не з'явився ліквідатор ОСОБА_7, комітетом визнано діяльність ліквідатора незадовільною та зобов'язано голову комітету кредиторів звернутись до правоохоронних органів та господарського суду.

Разом з цим, слідчому цього ж дня надійшло клопотання в рамках кримінального провадження вжити заходів, спрямованих на збереження заставного майна, переданого ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» в іпотеку/заставу AT «Укрексімбанк», шляхом накладення арешту та передачу його представнику AT «Укрексімбанк».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 листопада 2017 у справі №908/6036/14 за заявою ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» до суду про визнання договору оренди зупинено провадження, оскільки сама справа №908/6036/14 знаходиться у Вищому господарському суді Запорізької області на розгляді інших скарг.

Таким чином, у ході досудового розслідування встановлено, що потерпіла сторона позбавлена можливості вжиття заходів, спрямованих на збереження заставного майна, переданого ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» інакше, як за зверненням безпосередньо до Заводського ВП в рамках кримінального провадження з клопотанням про накладення арешту на майно.

Відповідно до умов договору оренди від 04 вересня 2017 року, майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» передається ТОВ «ВАТ Олімп» з можливістю здійснення виробничої діяльності, але без відповідних дозволів ГУ Держпраці в Запорізькій області на роботи з підвищеною небезпекою, оскільки досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» відноситься до 1 класу підвищеної небезпеки.

У своєму клопотанні слідчий також зазначив, що згідно з довідкою Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_7 від 18 грудня 2017 року № 37-д, проведеної на вимогу слідчого з питань, зазначених в заяві представника ТОВ «СІ-ІНВЕСТ», встановлено що під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі №08/6036/14 про банкрутство ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» встановлені порушення законодавства про банкрутство, які не можуть бути усунуті:

- частини третьої статті 98 та абзацу другого частини сьомої статті 115 Закону України від 22 грудня.2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями, арбітражним керуючим ОСОБА_7 на перевірку не надано документального підтвердження (протоколів) щомісячного схвалення або погодження комітетом кредиторів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» звітів арбітражного керуючого ОСОБА_7 про нарахування і виплату грошової винагороди та здійснення витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» з 24 листопада 2016 року по 01 грудня 2017 року у сумі 9 831 818,52 грн, в тому числі на оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» у сумі 320 000 грн. Зазначене порушення арбітражним керуючим ОСОБА_7 законодавства про банкрутство призвело до грубого порушення арбітражним керуючим встановленого законодавством з питань банкрутства порядку отримання ліквідатором винагороди за свою діяльність та погодження витрат, здійснених в ліквідаційній процедурі, грубо порушив права та законні інтереси боржника - ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», витрачаючи його грошові кошти без схвалення комітетом кредиторів боржника, та грубо порушив права та законні інтереси комітету кредиторів боржника шляхом позбавлення його права на здійснення постійного (щомісячного) контролю за нарахуванням і виплатою ліквідатору грошової винагороди, здійснення ним витрат в ліквідаційній процедурі, надання оцінки доцільності та ефективності витрачання ліквідатором коштів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників»;

- частини дев'ятої статті 41 Закону України в редакції від 22 грудня 2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями, а саме: щомісячні звіти ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_7 про свою діяльність від 31 січня 2017 №02-04/06-03, від 02 березня 2017 № 02-04/06-10, від 05 квітня 2017 № 02-04/06-32, від 04 травня 2017 № 02-04/06-52, від 07 червня 2017 № 02-04/06-102, від 05 липня 2017 № 02-04/06-109, від 08 серпня 2017 № 02-04/06-130, від 08 вересня 2017 № 02-04/06-152, від 06 жовтня 2017 № 02-04/06-163, від 03 листопада 2017 № 02-04/06-179, від 08 грудня 2017 № 02-04/06-185, які надавались комітету кредиторів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», не містять в собі інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури;

- частини третьої статті 98 Закону України від 22 грудня 2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями, арбітражним керуючим не надано документального підтвердження, що в період з 25 листопада 2016 по 31.12.2016 ним використовувався легковий автомобіль Хонда АР 02-77 BE № 148 в службових цілях, для виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників»;

- пунктів 1 та 71 частини другої статті 98 Законом в редакції від 22 грудня 2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями, арбітражний керуючий ОСОБА_7, діючи в умовах конфлікту інтересів, які сам створив, а саме: будучи службовою особою - керівником ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», уклав від імені ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» зі своєю дружиною ОСОБА_14, цивільно-правовий договір від 01 березня 2017 №141 про надання послуг щодо виконання технічних функцій, що охоплюють забезпечення й обслуговування роботи ліквідатора підприємства, організація робіт з реєстрації обліку зберігання та передавання до відповідних організацій поточного діловодства, здійснення робіт по формуванню та систематизації справ по напрямкам діяльності підприємства, забезпечення добору, упорядкування, комплектації та передачі в архів документів, забезпечення друкування та розмноження документів, організація телефонних переговорів, прийом та передача телефонограм, ведення записів під час відсутності ліквідатора прийнятих повідомлень та доведення до його відома їх змісту, та виплатив їй грошову винагороду за період з 01 березня 2017 по 30 листопада 2017 за рахунок коштів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» у розмірі 42 665,00 грн за цим цивільно-правовим договором, та частини третьої статті 98 Закону в редакції від 22 грудня 2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями, арбітражний керуючий ОСОБА_7 під час реалізації прав та обов'язків ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» діяв недобросовісно, нерозсудливо, не діяв з метою, з якою ці права та обов'язки на нього покладено законодавством про банкрутство, не діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не діяв на підставі, у межах та спосіб, що передбачений законодавством України про банкрутство, а саме, зумовив понесення боржником втрат у розмірі 42 665,00 грн, виплативши ОСОБА_14 вказану суму за цивільно-правовим договором від 01 березня 2017 № 141 в умовах конфлікту інтересів, чим грубо порушив права та законні інтереси ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» та його кредиторів.

Таким чином встановлено, що ліквідатор ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_15 під час процедури ліквідації, зловживаючи своїми службовими повноваженням, щомісячно без схвалення або погодження комітетом кредиторів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» звітів арбітражного керуючого ОСОБА_7 про нарахування і виплату грошової винагороди та здійснення витрат за період з 24 листопада 2016 року по 01 грудня 2017 року витратив грошові кошти у сумі 9 831 818,52 гривень, тим самим спричинивши кредиторам, потерпілим у кримінальному провадженні тяжкі наслідки.

Подальше використання майнового комплексу ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», яке перебуває в заставі ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» ліквідатором ОСОБА_15 може призвести до настання інших тяжких наслідків, в тому числі, пошкодження, знищення та реалізації вищезазначеного майна.

Заслухавши доповідь судді; представника ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурорів Нестерук О.Г., Батрака А.І., слідчого Кузнецова П.О., представників потерпілого: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з положеннями ч.ч.2,3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 статті ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що вищевказаних вимог закону слідчим суддею не дотримано при розгляді клопотання.

Так, у клопотанні слідчого про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зазначено вжиття заходів, спрямованих на збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Проте, всупереч вимогам п.1 ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні відсутнє переконливе обґрунтування необхідності накладення такого арешту майна.

Крім того, згідно з положеннями ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, матеріали кримінального провадження та саме клопотання не містять відомостей, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що вищевказане нерухоме майно відповідає зазначеним критеріям.

Також в матеріалах провадження відсутні об’єктивні дані, які б свідчили про те, що будь-якими особами вчиняються чи можуть бути вчинені дії щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження нерухомого майна, вказаного у клопотанні.

Посилання представника потерпілого ОСОБА_3 при апеляційному розгляді на те, що такі дії можуть бути вчинені, оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_7 без погодження із забезпеченим кредитором уклав договір оренди з ТОВ «ВАТ «Олімп», згідно з яким у тимчасове платне користування останньому передано цілісно-майновий комплекс ОСОБА_6 «Завод напівпровідників», колегія суддів вважає непереконливими, оскільки за своїм характером ці доводи є припущеннями.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також не зазначено, чи відповідає арештоване майно критеріям, встановленими ст.98 КПК України, чи існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» є доказом злочинів, передбачених ч.1 ст. 365-2, ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 364-1 КК України, та які є підстави вважати, що зазначене нерухоме майно може бути якимось чином прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним, перетвореним, відчуженим, про що обґрунтовано вказав представник ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_2 в апеляційній скарзі.

Колегія суддів зважає і на те, що відповідно до положень ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з матеріалами кримінального провадження та інформації, яка була надана слідчим та прокурором при апеляційному розгляді, по даному кримінальному провадженню будь-якій особі про підозру не повідомлено, в т.ч. ОСОБА_7, дії якого, відповідно до клопотання, орган досудового розслідування вважає незаконними.

При апеляційному розгляді слідчий та прокурор послалися на наявність у кримінальному провадженні цивільного позову, проте, зазначили, що у цьому позові не вказано особу, до якої він пред’явлений.

Крім того, в матеріалах, доданих до клопотання, немає достатніх об’єктивних даних, які б свідчили про те, що будь-якій особі у цьому провадженні дійсно заподіяна шкода, що є обов’язковою ознакою кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.365-2 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що, органом досудового розслідування встановлено, що ліквідатор ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_15 під час процедури ліквідації, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, щомісячно без схвалення або погодження комітетом кредиторів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» звітів арбітражного керуючог7о ОСОБА_7 про нарахування і виплату грошової винагороди та здійснення витрат за період 3 24 листопада 2016 року по 01 грудня 2017 року витратив грошові кошти у сумі 9 831 818, 52 грн, тим самим спричинивши кредиторам, потерпілим у кримінальному провадженні тяжкі наслідки.

Як вбачається з клопотання та підтверджено прокурором Батраком А.І. при апеляційному розгляді, вищевказані висновки органу досудового розслідування ґрунтуються на Довідці про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 18 грудня 2017 року №37-Д, складеній заступником начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_16 та спеціалістами вказаного відділу ОСОБА_17, ОСОБА_18

Проте, навіть у вказаній Довідці не констатується факту заподіяння шкоди у вищевказаному розмірі, а зазначено лише про те, що арбітражним керуючим ОСОБА_13 на перевірку не надано документального підтвердження (протоколів) щомісячного схвалення або погодження комітетом кредиторів ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» звітів арбітражного керуючого ОСОБА_13 про нарахування і виплату грошової винагороди та здійснення витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» з 12 листопада 2016 року по 01 грудня 2017 року у сумі 9 831 818, 52 грн… Комісія дійшла висновку про порушення з боку ОСОБА_13 в цій частині вимог частини третьої статті 98 та абзацу другого частини сьомої статті 115 Закону України від 22 грудня 2011 року №4212- VІ зі змінами та доповненнями.

Разом з цим, при апеляційному розгляді представником апелянта надано копію ОСОБА_11 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 28 грудня 2017 року №40/17, складеного тими ж самими особами (ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18М.), згідно з яким, «дослідивши надані арбітражним керуючим ОСОБА_7 заперечення на Довідку від 18 грудня 2017 року №37-Д для спростування висновків комісії, та надані копії документів, комісія з перевірки дійшла висновку, що погодження або схвалення звіту ліквідатора стосується виключної компетенції комітету кредиторів боржника (банкрута), а затвердження стосується виключно компетенції господарського суду. Таким чином, комісія з перевірки дійшла висновку про спростування висновків щодо порушення арбітражним керуючим ОСОБА_13 вимог частини третьої статті 98 та абзацу другого частини сьомої статті 115 Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VІ зі змінами та доповненнями». Згідно з цим ОСОБА_11, з боку ОСОБА_13 встановлено лише порушення в тому, що останнім не надано документального підтвердження, що в періоди з 25 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року, відповідно до подорожніх листів використання службового легкового автомобіля Хонда АРО 02-77 ВЕ №132-139, ним використовувався вказаний автомобіль в службових цілях для виконання повноважень ліквідатора ОСОБА_6 «Завод напівпровідників». За результатами перевірки не виявлено порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень.

Зазначені в ОСОБА_11 відомості слідчим та прокурорами не спростовані, а зауважено лише на тому, що копія вищевказаного ОСОБА_11 не завірена належним чином.

З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, слідчим та прокурором не обґрунтовано та не доведено доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищевказаного майна, зважаючи і на те, що на даний час ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» визнано банкрутом та здійснюється ліквідаційна процедура.

Крім того, при апеляційному розгляді встановлено, що ухвалою слідчого судді від 20 рудня 2017 року попереднє аналогічне клопотання слідчого залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на положення ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким, з моменту визнання боржника банкрутом скасовуються арешти, накладені на майно такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень розпорядження майном банкрута не допускається. Крім цього, з моменту порушення щодо ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» справи про банкрутство, товариство перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми вищевказаного Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Крім того, слідчим суддею не встановлено обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном, призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, та слідчим не доведено, що вказане у клопотанні нерухоме майно може якимось чином зникнути, бути втраченим, знищеним, перетвореним, відчуженим.

Наступного дня після постановлення вказаної ухвали слідчий звернувся повторно з аналогічним клопотанням.

При цьому, як вбачається з матеріалів провадження, істотно ситуація не змінилась.

Як зазначив прокурор Батрак А.І. при апеляційному розгляді та вбачається з оскаржуваної ухвали, підставою для повторного звернення з клопотанням, відповідно і для накладення арешту стало отримання органом досудового розслідування вищевказаної Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 18 грудня 2017 року №37-Д, аналіз якої наданий вище.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, всупереч вимогам ст.ст.94, 370 КПК України, слідчий суддя не здійснив повного і всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення клопотання, не оцінив докази, надані стороною обвинувачення, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, без достатніх для цього підстав наклав арешт на вищевказане майно, та свої висновки належним чином не вмотивував в оскаржуваній ухвалі.

Враховуючи зазначене, вказана ухвала слідчого судді не може бути визнана законною та обґрунтованою та підлягає безумовному скасуванню, з постановленням нової ухвали - про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Доводи сторони обвинувачення при апеляційному розгляді про те, що на цей час прокурором області визначено підслідність даного провадження за УСБУ України в Запорізькій області, оскільки вказаним органом здійснюється досудове розслідування щодо злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ст.111 КПК України, пов’язаних із злочинами, вказаними у клопотанні слідчого, колегія суддів вважає необґрунтованими, такими, що не є підставою для накладення зазначеного арешту на майно, в т.ч. і тому, що суду не надано жодних доказів, які б давали підстави обґрунтовані вважати, що вищевказані правопорушення взагалі мали місце.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 «Завод напівпровідників» ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про накладення арешту на все нерухоме майно Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична буд.16, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про накладення арешту на все нерухоме майно Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична буд.16.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_19 ОСОБА_20