Постанова № 72320917, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/965/2018

справа №760/21175/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Шахової О.В., Болотова Є.В.

за участю секретарів судового засідання Довгополої А.В., Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В. 11 жовтня 2016 року у м.Києві, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи - державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві ТарнавськаСвітлана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, та просив ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.;

- витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4

Вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2015 року він придбав зазначену квартиру. В листопаді 2015 року йому стало відомо, що на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року у справі №757/1733/15-ц у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис №11913298 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5

За інформацією Печерського районного суду міста Києва таких рішень судом не ухвалювалось.

В подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено оспорюваний договір.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, витребувано у ОСОБА_2 у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач не є власником квартири, відтак ст.388 ЦК України застосована не вірно. Окрім того, зазначає про те, що судом у рішенні зазначено про залучення у кримінальному провадженні в якості потерпілого ОСОБА_4, проте фактично потерпілим визнано ОСОБА_2

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О., реєстровий №821, ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1. Інформацію про реєстрацію права власності у цей же день внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна 26 жовтня 2015 року внесено запис №11913298 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру, підстава - мирова угода, затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/1733/15-ц.

Відповідно до листа Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року у справі №757/1733/15-ц судових рішень не ухвалювалось, за номером №757/1733/15 зареєстрована адміністративна справа.

12 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чуловським В.А. Інформацію про реєстрацію права власності у цей же день внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Судом також установлено, що 09 квітня 2015 року відбулось викрадення паспорту ОСОБА_5 серії НОМЕР_1, 29 квітня 2015 року йому видано новий паспорт. Укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 листопада 2015 року відбулось з використанням викраденого паспорту.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно вибуло з власності поза волею власника та підлягає поверненню відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, що є належним способом відновлення порушеного права власника.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, відповідають вимогам закону та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є власником квартири спростовуються зібраними у справі доказами, а саме даними договору купівлі-продажу та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із інформацію про зареєстроване право власності.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які давали б підстави для висновку про відсутність у позивача права власності на спірну квартиру, скаржником не надано.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегією суддів відхилено клопотання представника скаржника в суді апеляційної інстанції про допит свідків на підтвердження факту того, що позивач ОСОБА_4 не є власником спірної квартири, ураховуючи, що у відповідності до частини 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, за наявності правовстановлюючого документу на підтвердження права власності, який у встановленому законом порядку не скасовано або недійсним не визнано, покази свідків не є допустимими доказами спростування факту належності майна певній особі на праві власності.

Окрім того, колегією суддів відхилено клопотання представника скаржника про зупинення апеляційного провадження до розгляду інших справ, оскільки зібрані у справі докази підтверджують набуття позивачем права власності на підставі правочину, незаконність якого в ході розгляду справи в суді першої інстанції не оспорювалась.

За змістом пункту 6 частини 1 ст.251 ЦПК України суд зобов"язаний зупинити провадження у справі у разі об"єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об"єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини ( факти), які є предметом судового розгляду.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду міста Києва в червні 2017 року із позовною заявою до Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Кендзьори В.Я. про визнання протиправним та скасування рішення, а також в листопаді 2017 року до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 не дає підстав для зупинення апеляційного провадження, оскільки не свідчить про об"єктивну неможливість розгляду цієї справи.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом у рішенні зазначено про залучення у кримінальному провадженні в якості потерпілого ОСОБА_4, проте фактично потерпілим визнано ОСОБА_2, висновки суду не спростовують та на суть прийнятого рішення не впливають. При цьому, відповідно до даних протоколу допиту від 16 листопада 2015 року, ОСОБА_4 був допитаний в якості потерпілого по кримінальній справі (том 1 а.с.188), відтак при ухваленні рішення судом вірно зазначено відомості про статус позивача як потерпілого у кримінальній справі.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що провадження по кримінальній справі, у якій ОСОБА_2 є потерпілим, не виключає можливості захисту прав власника.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Шахова

Є.В. Болотов