Постанова № 72320079, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/112/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши в судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 807/1353/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Худлівська сільська рада про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ващиліним В.О. в м. Ужгороді Закарпатської області, 27.11.2017 року згідно даних журналу судового засідання о 16 год. 11 хв., відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі – Відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у формі листа-відповіді від 26.04.2017 року №Р-1552/0-3279/6-17 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у формі листа-відповіді від 26.04.2017 року №Р-1552/0-3279/6-17 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1655 га, яка розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради (за межами населеного пункту Верхнє Солотвино) Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124887600:10:014:0004 в порядку, встановленому законом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Відповідач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Худлівською сільською радою Ужгородського району не погоджено надання такого дозволу, що узгоджується з нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 та рішення колегії від 14.10.2014 р., введеного в дію наказом Держземагенства України №328 від 15.10.2014 р., щодо обов’язкового направлення органам місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки запитів про висловлення позиції стосовно можливості такого дозволу. Крім того, зазначає, що 21.08.2017 р. Худлівська сільська рада звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі в контурі 368, у постійне користування для сінокосіння та випасання худоби з метою передачі їх у комунальну власність. Проте за результатами розгляду зазначеного клопотання Худлівській сільській раді було відмовлено у зв’язку з частковим перебуванням у приватній власності чи користуванні громадян зазначених земельних ділянок.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,1655 га із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме, ділянки кадастровий номер 2124887600:10:014:0004, що розташована в контурі 368 Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі – спірна земельна ділянка). До клопотання долучив копію картки фізичної особи-платника податків; копію паспорта громадянина України; графічні матеріали з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку.

Листом №Р-1552/0-279/6-17 від 26.04.2017 Відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність з мотивів наявності заперечень Худлівської сільської ради у зв’язку з використанням зазначеної земельної ділянки в якості сільського пасовища.

23 травня 2017 року Позивач звернувся до Відповідача із запитами на отримання публічної інформації, в яких просить надати йому наступну інформацію:

1) про суб’єкта права власності на спірну земельну ділянку, а також дату державної реєстрації даного права та номер запису про право (в державному реєстрі прав);

2) надати копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про затвердження проекту землеустрою та передачу у комунальну власність Худлівській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області зі зміною цільового призначення спірної земельної ділянки;

3) надати копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді села Худльово Ужгородського району Закарпатської області у комунальну власність для створення громадського пасовища спірної земельної ділянки;

4) надати копію клопотання Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді у комунальну власність спірної земельної ділянки для створення громадських пасовищ за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

За результатами розгляду вищезазначених запитів ОСОБА_1 відповідачем надані наступні відповіді:

1) спірна земельна ділянка зареєстрована за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області 28.02.2015 р. із реєстраційним номером у Державному реєстрі прав 8900136 (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.1-6283/2-17 від 29.05.2017 р.);

2) станом на час розгляду інформаційного запиту наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу у комунальну власність Худлівській сільській раді Головним управлінням не видавався (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6284/2-17 від 29.05.2017 р.);

3) станом на час розгляду інформаційного запиту наказ на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді села Худльово Головним управлінням не видавався (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6285/2-17 від 29.05.2017 р.);

4) станом на час розгляду інформаційного запиту клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення територіальній громаді у комунальну власність земельної ділянки від Худлівської сільської ради до Головного управління не надходило (лист «Щодо розгляду інформаційного запиту» №31-7-0.3-6286/2-17 від 29.05.2017 р.).

Крім того, листом Відповідача № Р-2678/0-5141/6-17 від 19.07.2017 р. ОСОБА_1 повідомлено, що при виїзді на місце фактичне використання спірної земельної ділянки Худлівською сільською радою не виявлено, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, управлінням не розраховувалася.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК). Останній має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З вищевказаної норми видно, що законодавцем визначено вичерпний перелік на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.

Апеляційним судом встановлено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при його оформленні.

Посилання апелянта на наявність в начальників головних управлінь обов’язку, обумовленого нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 р. та рішення колегії від 14.10.2014 р., введеного в дію наказом Держземагенства України № 328 від 15.10.2014 р., направляти органам місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення їх позиції стосовно можливості надання такого дозволу суперечать чинному законодавству.

Доводи апелянта в частині того, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства в частині порушення виключних повноважень Головного управління як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, апеляційний суд зазначає наступне.

Ч. 4 ст. 122 ЗК центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 819/1395/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4