Постанова № 72320075, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11465/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 807/95/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ :

23.01.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 21870-13 від 29.06.2016 р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер АО 1151ВА, 2014 року випуску, об’єм двигуна 2967 кб. см.

29.06.2016р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №21870-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

В грудні 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до податкового органу щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля.

Листом № 2483/З/07-01-13-00 від 27.12.2016 р. контролюючий орган повідомив позивача, що проведення розрахунку середньоринкової вартості легкового автомобіля не віднесено до компетенції органів ДФС.

Крім того, ОСОБА_2 звертався з листом до Мінекономрозвитку України про визначення середньоринкової вартості автомобіля, вказавши при цьому всі необхідні розрахункові дані, у відповідь позивачу повідомлено, що інформацію про середньоринкову вартість автомобіля можна отримати на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку України (http://www.me.gov.ua).

Відповідно до вимог пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року становила 1378 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 р. є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить не менш 1033500,00 грн. (1378 х 750) та з року випуску яких минуло не більше 5 років.

Із змісту пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України видно, що середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З 19.02.2016 р. набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, яка встановлює механізм визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об’єктів оподаткування транспортним податком. В даній Методиці зазначено що Міністерство економічного розвитку і Торгівлі України забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндра двигуна, тип коробки переключання передач та пробіг.

Відповідно до розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу 08.09.2016р. що роздрукований позивачем з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість легкового автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер АО 1151ВА, 2014 р. випуску, об’єм двигуна 2967 кб. см., пробіг 45000 кілометрів становить – 844889,27 грн. (а.с. 9 ).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування оскільки, середньоринкова вартість встановить 844889,27 грн., що є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Тому, наявні підстави для задоволення позову оскільки, податковий орган як суб’єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що транспортний засіб який належить позивачу є об'єктом оподаткування транспортним податком оскільки, податковий орган не надав належні та допустимі докази, які підтверджують дані обставини. Зокрема, розрахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, на підставі яких може бути визначено, що автомобіль, в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування. Проте, в матеріалах справи є витяг із офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, в якому зазначено, що вартість спірного автомобіля менша, ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року і такий доказ податковим органом не спростований.

Із змісту п. 2 ст. 77 КАС України видно, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 807/95/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.З. Улицький

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 19.02.2018 року.