Ухвала суду № 72317663, 13.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

13 лютого 2018 року № 813/3800/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі – Шавель М.М.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

третьої особи – ОСОБА_3

представників третіх осіб – ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ Промислово-комерційне підприємство «Елерон» про скасування реєстрації декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, -

в с т а н о в и в :

Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ Промислово-комерційне підприємство Елерон, у якому просять суд:

- визнати протиправними дії Державної архітектурно – будівельної інспекції України щодо реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації та скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 14.10.2014 року № ЛВ143142870359 – «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_8, загальна площа будівлі 3738, 5 кв.м.; від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870341 - «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_11, загальна площа будівлі 234, 3 кв.м.; від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870349 - «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_10, загальна площа будівлі 94, 5 кв.м., ;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації – від 14.10.2014 року № ЛВ143142870359 – «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_8, загальна площа будівлі 3738, 5 кв.м.; від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870341 - «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_11, загальна площа будівлі 234, 3 кв.м.; від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870349 - «Будівництво нежитлових приміщень в будівлі під літерою «А-6» на вул. Б.Хмельницькій, 11-15, на вул. Підмурній (навпроти будинку №5) у м. Львові, замовник ОСОБА_10, загальна площа будівлі 94, 5 кв.м. Судом на обговорення в підготовчому засіданні постановлено питання про закриття провадження у справі через те, що справа не належить до розгляду в порядку КАС України.

Сторони в судовому засіданні заперечили щодо закриття провадження у справі, зазначили, що спір є публічно - правовим.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною архітектурно – будівельною інспекцією України, зареєстровані декларації про готовність об’єкта до експлуатації ЛВ 143142870359, № ЛВ 143142870349, № ЛВ 143142870341.

Публічно – правові відносини виникли з реєстрацією Державною архітектурно – будівельною інспекцією України декларації про готовність об’єкта до експлуатації – від 14.10.2014 року № ЛВ143142870359, від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870341, від 15.10.2014 року № ЛВ 143142870349.

Також суд констатує ту обставину і цього не спростовують сторони, що на підставі вищевказаних декларацій було зареєстровано право власності на дані приміщення:

- згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежитлові приміщення в будівлі літ «А-6» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11-15 площею 94, 5 м2 (цокольний поверх) належать гр. ОСОБА_10;

-згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежитлові приміщення в будівлі літ «А-6» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11-15 площею 234, 3 м2 (1-ий поверх) належать гр. ОСОБА_11;

-згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежитлові приміщення в будівлі літ «А-6» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11-15 площею 3738, 5 м2 (цокольний 2-ий та 3-ій поверхи) належать гр. ОСОБА_8 Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказані нежитлові приміщення були відчужені та належать на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТзОВ «Промислово-комерційному підприємству «Елерон».

У відповідності до частин 4, 5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон №3038-VI) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За змістом частин 1, 4-6, 10 ст.39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об’єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Приписами ч.2 ст.39-1 цього ж Закону передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ). Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається КМУ у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий Порядок затверджено постановою КМУ від 17.10.2013 №868, за змістом п.49 якого у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об’єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об’єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає документ, яким визначено окрему частину об’єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або їх письмову заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна у зв’язку з набуттям права спільної власності на такий об’єкт.

У відповідності до частин 1 і 2 ст.331 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, аналізуючи позовні вимоги позивача можна зробити висновок, що спір стосується не стільки правомірності дій відповідача щодо реєстрації декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та скасування реєстрації декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, а скільки реєстрації права власності на нерухоме майно, що перебуває на даний час у приватній власності третіх осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 19 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

З наведеного слідує, що зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади (або місцевого самоврядування), а має приватноправовий характер, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими та втрачають ознаки публічно-правового спору.

Отже, в даному випадку має місце спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand vs. Austria у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, аналогічні підстави містяться і в п.1 ч.1 ст.238 КАС України, що набрав чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у відповідності до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сум судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 527 від 04.10.2017 в розмірі 6400,00 грн., підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі за позовом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ Промислово-комерційне підприємство Елерон про скасування реєстрації декларацій про готовність об'єкта до експлуатації. Повернути з державного бюджету Управлінню архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення № 527 від 04.10.2017 року в розмірі 6400 грн.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений і підписаний 19 лютого 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.