Рішення № 72317423, 13.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1436/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у серпні 2017 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій просив:

визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо включення ОСОБА_3 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо проведення атестації ОСОБА_3;

визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 19.08.2016 щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 09.09.2016 №283 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_3, поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 09.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у відповідача підстав для проведення атестування ОСОБА_3, оскільки його призначено на посаду поліцейського у порядку переведення з органів внутрішніх справ, а при проведенні атестування не вирішувалось питання про відповідність поліцейського займаній посаді чи переміщення по службі. Звертав увагу на те, що за результатами атестування він показав достатній рівень знань, а безпосереднім керівником надано позитивну характеристику та зазначено про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді. Позивач також наголошував на тому, що його не було ознайомлено з наказом про проведення атестування та зі списком осіб, включених до атестаційного листа.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено попереднє судове засідання на 12.09.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 позовну заяву залишено без розгляду на підставі статей 100, 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 зазначену ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 скасовано, а справу надіслано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

23.01.2018 судом одержано відзив Головного управління Національної поліції в Полтавській області на позов /а.с. 93-98/, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зауважив, що атестування позивача на відповідність займаній посаді проведено у відповідності до вимог статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465. Позивач добровільно зареєструвався та з’явився у призначений час для проходження атестування, за висновком атестаційної комісії займаній посаді не відповідає, у зв'язку з чим прийнято рішення про звільнення позивача з Національної поліції.

01.02.2018 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 120-124/, у якому представник позивача посилалась на протиправність рішень та дій відповідача щодо проведення атестування ОСОБА_3 Звертала увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2018 у справах №№ 817/374/16, 816/1014/16.

Заперечення на відповідь Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області не надано.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.02.2018.

У судовому засіданні 13.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, наполягав на відмові у їх задоволенні з мотивів, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що позивач у період з 24.09.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ /а.с. 147 - зворот/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 07.11.2015 №10 о/с позивач прийнятий для проходження служби в Національній поліції на посаді поліцейського Решетилівського відділення поліції Полтавського відділу поліції /а.с. 148/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 04.03.2016 №48 о/с позивача призначено на посаду поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції /а.с. 148/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 11.02.2016 №69 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Полтавській області" вирішено провести атестування поліцейських ГУНП та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП /а.с. 104-105/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 18.07.2016 №495 "Про затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Полтавській області з атестування поліцейських третьої атестаційної групи" затверджено персональний склад атестаційних комісій /а.с. 100-103/.

19.08.2016 атестаційною комісією №1 ГУНП в Полтавській області проведено атестування ОСОБА_3

Результати атестування оформлені протоколом від 19.08.2016 №15.00025247.0061089, у якому зазначено про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність /а.с. 106-107, 111/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 09.09.2016 №283 о/с позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - через службову невідповідність /а.с. 15/.

Не погодившись з рішеннями відповідача щодо проведення атестування та звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб’єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, даною нормою не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, як визначено частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою цієї статті визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд зазначає, що прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Аналогічний висновок щодо застосовування наведених вище норм права викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №814/933/16 (номер судового рішення в ЄДРСР 71789709).

Суд також враховує, що поряд із Законом №580-VIII правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються положеннями Закону України від 12.01.2012 №4312-VI "Про професійний розвиток працівників" (надалі - Закон №4312-VI).

Статтею першою цього Закону визначено, що атестація працівників - це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 названого Закону, атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 вказаного Закону передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

З аналізу наведених вище норм слідує висновок, що звільнення зі служби у зв'язку із службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей застосовується як крайній захід.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою.

При цьому ні чинним законодавством, ані самим наказом про призначення позивача на посаду в органах Національної поліції не передбачено, що відповідне призначення мало тимчасовий характер, чи що позивач мав підтвердити свою службову відповідність займаній посаді за результатами атестування.

На посаду поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції позивача призначено наказом ГУНП від 04.03.2016, на момент проведення атестування ОСОБА_3 на зазначеній посаді пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення про призначення атестування позивача безвідносно до вирішення питань його кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Посилання відповідача на те, що позивач самостійно зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі для проходження атестування, а тому вважається таким, що пройшов атестування в добровільному порядку, суд вважає необґрунтованими, оскільки статтею 57 Закону №580-VІІІ не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

Разом з цим, суд враховує, що у спірних відносинах відсутнє рішення, як нормативний документ, про включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, оскільки наказом ГУНП від 11.02.2016 №69 вирішено провести атестування всього особового складу ГУНП, а для його проведення позивач самостійно реєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі, окреме рішення з цього питання відповідачем не приймалось. При цьому на момент розгляду даної справи у суді наказ ГУНП від 11.02.2016 №69 фактично виконаний, а тому вичерпав свою юридичну силу як правовий акт індивідуальної дії.

Відтак, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо включення ОСОБА_3 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення атестації, суд звертає увагу на таке.

За змістом частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Однак, обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив такого рішення, дії чи бездіяльності на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Таким чином, обов'язковою ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Оскаржені за цим позовом дії відповідача не відповідають наведеним критеріям, оскільки не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

А тому, у задоволенні позову в означеній частині належить відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 19.08.2016 щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (надалі - Інструкція), атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування.

Таким чином, для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок тощо.

Аналогічний висновок щодо застосовування наведених вище норм права викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №814/933/16 (номер судового рішення в ЄДРСР 71789709).

Натомість, атестаційний лист позивача не містить негативної інформації стосовно нього; безпосередній керівник характеризує його виключно позитивно, в тому числі за його ділові та особисті риси, а також відношення до служби в поліції /а.с. 110/.

На момент проходження атестування позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень, що підтверджено копією послужного списку ОСОБА_3 /а.с. 149 - зворот/.

Результати тестування позивача в атестаційному листі визначені як 25 балів за підсумками тестування на загальні здібності та навички, та 26 балів - тестування на знання законодавчої бази (професійне тестування) /а.с. 111/. Отже, позивач під час проходження тестування подолав встановлений мінімальний рівень.

Водночас зі змісту протоколу засідання атестаційної комісії судом встановлено, що атестаційна комісія не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних навичок, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Так, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічений у формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII, інформацію з відкритих джерел) /а.с. 106/.

При цьому рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту невідповідності позивача вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді.

Так само протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.

Негативна оцінка ділових, професійних, особистих рис поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського, оскільки висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача.

При цьому, суд зауважує, що передумовою для видання наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які визначені Законом України №580-VІІІ до поліцейського.

Таким чином, саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право провести конкурс, під час якого оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття позивача на роботу або відмову у такому прийнятті. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків, адже відповідно до вимог частини першої статті 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII, має вирішуватись до прийняття такої особи на службу, а не після.

Суд зауважує, що зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України, оскільки у разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою повторного працевлаштування на бажаній посаді. У той час, як обставина звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським Судом з прав людини, зокрема, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", у пункті 58 якого зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Однак, всупереч наведеним вище вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд констатує, що висновок атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції, що викладений у протоколі засідання атестаційної комісії №1 ГУНП в Полтавській області від 19.08.2016 №15.00025247.0061089, не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з наведеними вище вимогами пункту 16 розділу ІV Інструкції.

А оскільки такий висновок має безпосередній вплив на подальше проходження служби позивачем у поліції та є підставою для ухвалення відповідачем рішення про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність (пункт 5 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ), суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати як висновок атестаційної комісії, так і наказ відповідача про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції, адже даний наказ є формою виконання відповідного рішення атестаційної комісії.

Відтак, позов в цій частині належить задовольнити.

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, як визначено частинами першою, другою статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має бути поновлений на посаді, яку він обіймав до звільнення зі служби в поліції, а саме - поліцейський-водій відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Крім того, відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на поновлення позивача на службі в поліції, суд, керуючись наведеними вище приписами чинного законодавства, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Залученою до матеріалів справи довідкою ГУНП від 12.02.2018 вих. №180/115/29/01/2018 підтверджено, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_3 станом на 09.09.2016 становило 209,03 грн /а.с. 153/.

Таким чином, за період з 09.09.2016 по 13.02.2018 середній заробіток позивача становитиме 74832,74 грн (2016 рік - 80 роб. днів, 2017 рік - 248 роб. днів /25 грудня - Різдво Христове/, 2018 рік - 30 роб. днів; загалом 358 роб. днів х 209,03 = 74832,74 грн).

Згідно з приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 09.09.2016 та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць, що становитиме 4389,63 грн з відрахуванням обов'язкових платежів, належить допустити до негайного виконання.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Зважаючи на те, що даний позов подано до суду до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, суд, керуючись приписами частини четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити сторонам строк для подання до суду доказів про понесені судові витрати та їх розмір відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 134, 143, 241-246, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 19.08.2016 щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлений протоколом від 19.08.2016 ОП №15.00025247.0061089.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 09.09.2016 №283 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_3, поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 09.09.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630; вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; с. Сені, Решетилівський район, Полтавська область, 38401) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2016 по 13.02.2018 у розмірі 74832,74 грн (сімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дві гривні сімдесят чотири копійки) з відрахуванням обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 09.09.2016 та стягнення заробітної плати у розмірі 4389,63 грн з відрахуванням обов'язкових платежів допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 20 лютого 2018 року о 09:30, що відбудеться у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, Полтавська область, 36039.

Встановити сторонам строк для подання до суду доказів про понесені судові витрати та їх розмір відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України до 19 лютого 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба