Рішення № 72317367, 08.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/10/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення ,зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка", ОСОБА_2 про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №13843/6-17 від 04 жовтня 2017 року,

- зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення фермерського господарства на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області подану 21 вересня 2017 року та зареєстровану за №Т-22401/0/5-17 від 21 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка" та ОСОБА_2.

22 січня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру заявлено клопотання про долучення додаткових доказів, які залучені судом до справи.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність та безпідставність відмови у затверджені проекту землеустрою. Стверджував, що вчинив усі необхідні та достатні дії передбачені чинним законодавством для отримання земельних ділянок у власність.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що Головним управлінням надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою на конкретну земельну ділянку, відповідно до поданих графічних матеріалів, разом з тим позивачем самовільно визначено місце розташування земельної ділянки площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Крім того, вказував, що земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажав отримати земельну ділянку у власність, на сьогодні перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право постійного користування, а тому передача у власність спірної земельної ділянки можлива тільки після припинення права постійного користування землею.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка" та ОСОБА_2 надали аналогічні один одному письмові пояснення у яких зазначили, що 20 липня 2015 року власником ФГ "Веселка" надано згоду на проведення розпаювання земель господарства, які надані в користування, між його членами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Разом з тим, після вчинення позивачем усіх необхідних дій для отримання у власність спірної земельної ділянки, відповідач протиправно відмовив у такому праві.

08 лютого 2018 року від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка" явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, у письмових поясненнях просила розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повній мірі.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у письмових поясненнях просила розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повній мірі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх. №31-2708/0/77-15) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання, як члену Фермерського господарства "Веселка", дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі середньої частки (паю) по Селещинській сільській раді 5,32 у.к.га в приватну власність для ведення фермерського господарства на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області. До заяви додано: схему бажаного місця розташування земельної ділянки, згоду голови ФГ "Веселка", довідку про середню частку (пай) по сільській раді, копію паспорта та ІПН, правовстановлюючі документи на земельну ділянку та копію Статуту ФГ "Веселка" (а.с. 95-99).

17 лютого 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №1300-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с. 94).

Відповідно до даного наказу ОСОБА_1 - члену ФГ "Веселка" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в розмірі 5,32 умовних кадастрових гектар у власність земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх. №Т-22401/0/5-17) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про погодження (затвердження) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення фермерського господарства на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області та передати ОСОБА_1 у власність вищевказані земельні ділянки (а.с. 92).

Листом від 04 жовтня 2017 року №13843/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ОСОБА_1, що проектом землеустрою передбачено відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель наданих у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею виданого 14 квітня 1998 року Машівською районною радою народних депутатів. Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України, встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Частиною першою статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Статтями 121 Земельного кодексу України та 13 Закону України "Про фермерське господарство", встановлено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Враховуючи вищевикладене, у Головного управління відсутні правові підстави у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України , земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до пункту "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частиною третьою вказаної статті визначено, зокрема, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Крім того, відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що 17 лютого 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №1300-СГ Про надання ОСОБА_1 - члену ФГ "Веселка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в розмірі 5,32 умовних кадастрових гектар у власність земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів".

З вищевикладеного слідує, що відповідач при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не знайшов підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у виданні такого дозволу, в зв'язку з чим у позивача виникли "легітимні сподівання" на отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 1861 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 1861 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

08 лютого 2017 року "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподасрького призначення, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області" погоджено територіальним органом Держгеокадастру, що підтверджується відповідним висновком (а.с. 59).

При цьому, позивач, вчинивши усі необхідні та достатні дії для отримання земельної ділянки у власність, на стадії затвердження проекту землеустрою отримав відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яку останній обгрунтовує з посиланням на частину п'яту статті 116 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до положень частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №15 14 квітня 1998 року, надано ОСОБА_2 у постійне користування земельна ділянка площею 39,60 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 97).

Судом встановлено, що Фермерське господарство "Веселка" зареєстровано як юридична особа 23 червня 1997 року (а.с. 66 зворотній бік).

Згідно із законодавством, яке діяло на момент створення Фермерського господарства "Веселка" та надання землі у постійне користування, було передбачено наступне.

Так, згідно зі статтею 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року №2009-XII (в редакції Закону України від 22 червня 1993 року №3312-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не є особи, в тому числі й родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Також згідно з частинами першою та другою статті 9 цього Закону після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Статтею 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначено, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Також частинами першою та четвертою статті 17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передбачено, що володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Отже, на момент створення Фермерського господарства "Веселка" діяло законодавство, яке визначало, що саме на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право постійного користування землею та лише після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Суд зазначає, що у редакції Статуту Фермерського господарства "Веселка" 2015 року засновником (головою) фермерського господарства є ОСОБА_2; членами фермерського господарства є: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 (а.с. 69-74).

Так, 20 липня 2015 року засновником Фермерського господарства "Веселка" прийнято Рішення №2 відповідно до якого вирішено розпаювати між членами Фермерського господарства "Веселка" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в рівних розмірах із земельної ділянки, яка надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ПЛ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15 від 14 квітня 1998 року (а.с. 151).

Відповідно до заяви ОСОБА_2, голови ФГ "Веселка", останній дав згоду щодо відведення земельних ділянок громадянам - членам фермерського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, із земель, які надані в строкове платне володіння та користування дпному господарству, були розпайовані між членами фермерського господарства (а.с. 96).

Таким чином, ОСОБА_3 фактично відмовився від земельної ділянки розміром 39.60 умовних кадастрових гектарів на користь членів Фермерського господарства "Веселка" - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в рівних розмірах для ведення фермерського господарства.

Отже, з огляду на викладене, посилання відповідача на частину п'яту статті 116 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою, є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо тверджень ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що позивачем самовільно визначено місце розташування земельної ділянки площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на яку розроблявся проект землеустрою, суд звертає увагу відповідача, що згідно частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Досліджений в ході розгляду справи проект землеустрою містить, зокрема висновок про погодження такого проекту та висновок експертизи землевпорядної документації від 20 березня 2017 року №390, затверджений начальником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Л.О.Остапенко (із відміткою управління "Зауваження враховані"), інші зауваження на даній стадії були відсутні, а тому, на переконання суду, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України зобов'язано було прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області викладеної у листі від 04 жовтня 2017 року №13843/6-17 та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення фермерського господарства на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області подану 21 вересня 2017 року та зареєстровану за №Т-22401/0/5-17 від 21 вересня 2017 року.

Таким чином позов підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер та позов підлягає задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (НОМЕР_1, , АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м.Полтава), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фермерське господарство "Веселка", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області викладене у листі №13843/6-17 від 04 жовтня 2017 року, яким відмовлено у затвердженні ОСОБА_1 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,1339 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення фермерського господарства на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області подану 21 вересня 2017 року та зареєстровану за №Т-22401/0/5-17 від 21 вересня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1280 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко