Рішення № 72315533, 12.02.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12517/17

Провадження № 2-а/750/171/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І. В.

за участю секретаря судового засідання Юрченко І. В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

11.12.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії в якому просить:

-визнати неправомірними та скасувати рішення Міністерства оборони України від 24.11.2017 року № 121 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби про перебуванні у країнах де велись бойові дії;

-зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби про перебуванні у країнах де велись бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, встановленому п. п. 6 пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ в редакції закону з 07.05.2017 року та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати позивачу;

-зобов’язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, встановленому п.п. 6 пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ в редакції закону з 07.05.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов заявлений позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату в судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 в період з 1985 року по 1987 рік в складі військової частини 2033 брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка НУ № 8983166 (а.с. 5) та довідкою Адміністрації державної прикордонної служби України від 01.06.2017 року № 11-П-6317 (а.с. 14) та довідкою Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату № 171 від 12.07.2016 року (а.с. 21).

Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, ЗЧМТ—контузія головного мозку, мінно-вибухова травма (а.с. 6).

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ від 19.08.2015 року № 1534/Ж, наслідками поранень є рубці, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1987 році (а.с. 20).

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2880 від 01.07.2016 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 6).

20.09.2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою серії АВБ № 045044 до 20.09.2017 року (а.с. 7)

14.09.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, безтерміново, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою серії АВБ № 032712. (а.с. 8).

12.05.2017 року позивач звернувся із заявою до Державної прикордонної служби про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності (а.с. 13). 01.06.2017 року Адміністрація державної прикордонної служби України своїм листом № 11/П-6317 відмовила позивачу у задоволенні його заяви та повідомила про необхідність звернення позивача до Міністерства оборони України (а.с. 14).

18.05.2017 року позивач звернувся з заявою на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності (а.с. 9), проте листом № 5/1739с від 25.05.2017 року, ЧОВК було повідомлено, що права на отримання одноразової грошової допомоги не має (а.с. 10).

15.06.2017 року позивач повторно звернувся із заявою на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності (а.с. 9), проте листом № 5/1739с від 25.05.2017 року, ЧОВК було повідомлено, що права на отримання одноразової грошової допомоги не має (а.с. 10).

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум своїм Протоколом від 24.11.2017 року відмовила ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України (а.с. 32).

Як зазначено вище, позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 20.09.2016 року, в зв’язку з проходженням військової служби (а. с. 7), тому днем виникнення у позивача права на отримання спірної допомоги є день встановлення інвалідності.

Оскільки позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 20.09.2016 року, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції від 06.09.2016 року).

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст.16, підпункту «б» частини 1 статті16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 06.09.2016 року, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Згідно з пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 11 зазначеного Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Позивач надав до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені вказаним Порядком, відтак, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка настала внаслідок поранення та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Щодо доводів відповідача, викладених у протоколі № 121 від 24.11.2017 про те, що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, мають здійснюватися не ним, а Державною прикордонною службою України, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_6, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/40725/15 від 01 грудня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2033, що входила до складу прикордонних військ.

В свою чергу Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при ОСОБА_5 СРСР).

Відповідно до ст. 4 Закону СРСР «Про всезагальний військовий обов’язок» від 12 жовтня 1967 року, Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.

Поряд із цим, згідно з пунктом 1 Указу Верховної ради України від 30 серпня 1991 року № 1464 - XII, всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України.

Приписами п. 2 постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 02 січня 1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Крім того, призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби відбувалися на підставі наказів Міністерства оборони СРСР, і ОСОБА_4 перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НУ № 8983166 (а.с. 6).

За таких обставин справи, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, на нього розповсюджується дія положень ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету ОСОБА_5 України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975, суд доходить висновку про те, що саме з боку відповідача має місце протиправна бездіяльність, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги; наявна протиправна діяльність, яка полягає в поверненні документів ОСОБА_4 на доопрацювання, а також прийняття протиправного рішення про повернення документів ОСОБА_4 на доопрацювання, що не відповідає вимогам Порядку, затвердженого вищевказаною постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 975.

Пунктами 11, 13 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу наведених норм права вбачається, що саме Міністерство оборони України зобов’язане ухвалювати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Оскільки Чернігівським обласним військовим комісаріатом передано Міністерству оборони України усі документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975 для винесення ним рішення про призначення і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, в останнього не було правових підстав для відмови в її призначенні та перерахунку грошових коштів на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату, з метою подальшої виплати позивачеві.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку, що вимога позивача про зобов’язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити йому одноразову грошову допомогу є передчасною і такою, що не підлягає задоволенню, тому як грошові кошти у вигляді одноразової грошової допомоги на його рахунок ще не надходили і Чернігівський обласний військовий комісаріат не відмовляв позивачеві в їх виплаті.

За таких обставин, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним визнати неправомірним та скасувати п. 15 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 24.11.2017 року № 121 з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії та зобов’язати Міністерство оборони України та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Керуючись ст.ст. 246, 250-251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати п. 15 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 24.11.2017 року № 121 з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_4 (місце проживання – вул. Мартина Небаби, 64, м. Чернігів, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії.

Зобов’язати Міністерство оборони України (місцезнаходження – Повітлофлотський проспект, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_4 (місце проживання – вул. Мартина Небаби, 64, м. Чернігів, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.В. Литвиненко