Рішення № 72314821, 19.02.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12490/17

Провадження № 2-а/750/156/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого – судді Литвиненко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Юрченко І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

11.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду на пленарних засіданнях міської ради заяви позивача від 31.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., що розташована по вул. Загородній біля будинку № 44 (через дорогу) в м. Чернігові для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки);

-зобов’язати Чернігівської міської ради розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання постанови суду законної сили, заяви від 31.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., що розташована по вул. Загородній біля будинку № 44 (через дорогу) в м. Чернігові для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) та ухвалити обґрунтоване та вмотивоване рішення по суті порушених у них питань;

-стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 31.07.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., що розташована по вул. Загородній біля будинку № 44 в м. Чернігові для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд до якої надав схему розміщення земельної ділянки, однак рішення Чернігівською міською радою з порушеного позивачем питання так прийнято і не було, натомість на його адресу управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради було надіслано листа від 11.08.2017 року № 5056.

Дану відмову позивач вважає протиправною, оскільки на його думку відсутні підстави для відмови, передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, на яке посилається управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради як на підставу відмови у задоволенні його заяви, оскільки вулиця Загородня в м. Чернігові не відноситься до групи житлових кварталів «Лісковиця».

Позивач до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Від представника відповідача - Чернігівської міської ради до початку розгляду справи через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, надіслано письмовий відзив проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Як зазначив позивач у поданій ним позовній заяві, 31.07.2017 року він звернувся до Чернігівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., що розташована по вул. Загородній біля будинку № 44 в м. Чернігові для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд до якої надав схему розміщення земельної ділянки (а.с. 6 (зворот) -7).

11.08.2017 року Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради на адресу відповідача було надіслано листа, яким позивача було повідомлено про те, що йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки рішенням Чернігівської міської ради сорок п'ятої сесії шостого скликання від 28 листопада 2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» з метою забезпечення першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва учасникам бойових дій та сім'ям загиблих учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції управлінню архітектури та містобудування Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця».

Пунктом 3 згаданого вище рішення до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Водночас, земельне законодавство базується, серед іншого, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю (п. «в», «г» ч. 1 ст. 5 ЗК України).

Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно д ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, в силу приписів ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Згідно ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

В зв’язку з тим, що відповідач у визначеному Законом порядку не розглянув заяву позивача і не ухвалив по цій заяві рішення, вважається, що він допустив протиправну бездіяльність, а тому пред’явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Водночас суд не приймає до уваги письмові відповіді Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, оскільки за Законом вказаний орган не уповноважений вирішувати питання, яке порушено в заяві позивачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства..

Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, ОСОБА_2 Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом ч. 1 ст. 72 і 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування земельного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради (місцезнаходження – вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 35306237) щодо не розгляду на пленарних засіданнях міської ради заяви ОСОБА_1 від 31.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.10 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов’язати Чернігівську міську (місцезнаходження – вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 35306237) раду розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішення суду законної сили, заяви ОСОБА_1 від 31.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.10 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ухвалити по цій заяві обґрунтоване та мотивоване рішення по суті порушеного в ній питання.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст.. 295 КАС України.

Суддя І.В. Литвиненко