Постанова № 72313542, 08.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17653/17

Провадження № 2-а/761/86/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Григоренко А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 (адреса реєстрації : АДРЕСА_1, адреса проживання : АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069) (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як пенсіонер, якому з 07.11.2015 року, була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 17.09.2016 року позивач звернувся до Голови комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниці з заявою про надання довідки, яка необхідна для перерахунку пенсії. 27.09.2016 року Управління МВС України на Донецькій залізниці надало позивачу довідку про суми нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за 2013-2015 роки. 27.01.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про розмір його пенсії із зазначенням усіх складових, з яких вона нарахована, яку було надіслано позивачу 03.02.2017 року із довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення з вересня 2013 року по серпень 2015 року. 16.02.20107 року та 31.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявами про перерахунок пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення з якого призначається пенсія. Листом від 01.03.2017 року та 24.04.2017 року відповідач відмовив в перерахунку пенсії. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.

Тому, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати раніше призначеної йому пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум щомісячної винагороди за участь у антитерористичній операції, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустку та суми доплати за нічний час; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому раніше призначеної пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум щомісячної винагороди за участь у антитерористичній операції, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустку та суми доплати за нічний час, починаючи з 30.09.2015 року з урахуванням проведених виплат на підставі довідки про додаткові щомісячні види грошового забезпечення та інші виплати за період з липня 2013 року по 2015 роки.

08.09.2017 року представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, яку було прийнято до розгляду в судовому засіданні 08.02.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, додатково зазначивши, що відповідач незаконно відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що немає підстав для перерахунку пенсії, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві порушують його права.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Заслухавши надані пояснення представника позивача, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Судом встановлено, що позивач, який є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як пенсіонер, якому з 07.11.2015 року, була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно посвідчення учасника бойових дій, яке видано 08.05.2015 року безтерміново управлінням МВС України на Донецькій залізниці, позивач є учасником бойових дій.

17.09.2016 року позивач звернувся до Голови комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниці із заявою про надання довідок, які необхідні для перерахунку пенсії.

27.09.2016 року Управління МВС України на Донецькій залізниці надало позивачу довідки про суми нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за 2013-2015 роки.

27.01.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про розмір його пенсії із зазначенням усіх складових, з яких вона нарахована, також грошовий атестат та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які було надіслано позивачу 03.02.2017 року.

16.02.20107 року та 31.03.2017 року позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення з якого призначається пенсія.

Листом від 01.03.2017 року та 24.04.2017 року відповідач відмовив в перерахунку пенсії, оскільки підстави для її перерахунку відсутні.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними, та такими, що порушують його права.

За положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, правовою підставою для здійснення перерахунку, є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначеніЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ.

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Така позиція викладені і в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року № 21-70а15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 р. № 158 зі змінами від 31 січня 2015 р. № 24 встановлено грошову винагороду за участь в антитерористичних операціях та бойових діях.

Зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям, які приймають безпосередню участь в антитерористичних операціях з 1 травня 2014 року.

Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених/ операціях і заходах.

Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 р. № 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислюється, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 2 названого наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників).

Тобто названа грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення осіб, приймаючих участь в АТО постійно з часу її запровадження і має щомісячний характер.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, носить реальний та постійний характер, а тому відповідно до ч. 3ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.

В постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 року у справі №21-2942а15 зроблено висновок, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

В матеріалах справи містяться довідка видана Головою комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниці щодо додаткових видів грошового забезпечення за період з липня 2013 року по листопад 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії згідно довідки від 27.09.2016 року б/н про суми нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за період з липня 2013 року по листопад 2015 року, виданої Управлінням МВС України на Донецькій залізниці є неправомірною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до п.п.3-6 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи дані положення процесуального законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до правової позиції в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності своїх дій, належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум щомісячної винагороди за участь у антитерористичній операції, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустку та суми доплати за нічний час, починаючи з 30.09.2015 року з урахуванням проведених виплат на підставі довідки від 27.09.2016 року б/н про суми нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за період з липня 2013 року по листопад 2015 року, виданої Управлінням МВС України на Донецькій залізниці, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 6, 19 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст.ст. 5-9, 77, 139, 245, 246, 255, 295 КАС України, ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум щомісячної винагороди за участь у антитерористичній операції, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустку та суми доплати за нічний час, згідно довідки від 27.09.2016 року б/н про суми нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за період з липня 2013 року по листопад 2015 року, виданої Управлінням МВС України на Донецькій залізниці.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум щомісячної винагороди за участь у антитерористичній операції, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустку та суми доплати за нічний час, починаючи з 30.09.2015 року з урахуванням проведених виплат на підставі довідки від 27.09.2016 року б/н про суми нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, нарахованої суми доплат за роботу в нічний час, сум індексації грошового забезпечення та суми винагороди за участь в АТО за період з липня 2013 року по листопад 2015 року, виданої Управлінням МВС України на Донецькій залізниці.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України : апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення суду 20.02.2018 року.

Суддя