Рішення № 72313463, 13.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4664/15-ц

Провадження № 2/761/479/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Бешировій Ж.В., Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним правочином в межах вартості успадкованого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - Позивач), в особі свого представника, 18 лютого 2015 року, звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 2), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 червня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір (далі - Кредитний договір), згідно з яким, останній отримав кредит у розмірі 34 000 долари США у вигляді відновлювальної кредитної лінії, строком повернення до 07 червня 2014 року. Зауважив, що між сторонами Кредитного договору, в якості забезпечення виконання його умов. Було укладено договір застави автомобіля марки Nissan Teana, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Однак, на момент смерті у нього існувала кредитна заборгованість у розмірі 27 848 доларів США 35 центів. Представник Позивача, повідомив, що на підставі заяви ПАТ «Родовід Банк» державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_3. Зазначив, що листом Першої київської державної нотаріальної контори від 09 вересня 2009 року, Позивача повідомлено, що спадкоємцями ОСОБА_3, які прийняли спадщину є Відповідач № 1 та Відповідач № 2. Посилаючись на статті 1218, 1219, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, представник Позивача зазначив, що враховуючи, що до складу спадщини входять не тільки права спадкодавця, але і його обов'язки, просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідачів на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 27 869 доларів США 08 центів в межах вартості майна, одержаного спадкоємцями у спадщину, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

В ході судового розгляду справи, представник Позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача № 1 та Відповідача № 2 на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором в сумі 27 878 доларів США 38 центів, але в межах вартості прийнятого спадкового майна, що становить в сумі 59 422 грн. 00 коп., а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із судовим розглядом справи.

У судовому засіданні, представник Позивача позов з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням уточнень, підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідачів у судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що Відповідачі, як спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, отримали свідоцтва про право на спадщину на належне йому майно, зокрема, автомобіль марки Nissan Teana, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 25 січня 2010 року. Зауважив, що Позивачем не надано доказів вартості майна, в межах якого мають відповідати спадкоємці. Представник Відповідачів зазначив, що листом від 28 серпня 2009 року Першою київською державною нотаріальною конторою повідомлено Позивача про заведення спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3. Однак, Позивач звернувся до Відповідачів із претензіями про погашення заборгованості за Кредитним договором лише у 2014 році. Сторона Відповідачів вважає, що саме з моменту повідомлення Позивача про заведення спадкової справи, в останнього виникло право на звернення до суду з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості. Вважає, що з моменту отримання Відповідачами свідоцтв про право на спадщину, Позивач мав можливість звернутися до Першої київської державної нотаріальної контори із запитом про коло спадкоємців та майно, що отримано у спадщину. Вважає, що Позивачем пропущено строки позовної давності. Просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 07 червня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 28.4.1/АА-325.07.2 (далі - Кредитний договір) про надання ОСОБА_3 кредиту в сумі 34 000 доларів США у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Відсотки за користування кредитом розраховувалися банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,5% відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення останнього до 07 червня 2014 року (а.с. 5-7).

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 01 червня 2009 року, актовий запис № 10298 (а.с. 9).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частин 1, 3, 5 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З копії матеріалів спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, наданої на запит суду Першою київською державною нотаріальною конторою, вбачається, що вказана спадкова справа заведена на підставі заяви-претензії ПАТ «Родовід Банк» від 07 серпня 2009 року, та 25 січня 2010 року свідоцтва про право на спадщину за законом отримали дружина померлого ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2. Спадкове майно складається з легкового автомобіля марки Nissan Teana, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, 08 червня 2010 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Василевською О.П. видано свідацтво про право на спадщину за законом на частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Експрес-сервіс» в розмірі 20%, що в грошовому еквіваленті складає 4 100 грн. 00 коп. (а.с. 95-96, 107).

Згідно зі статтею 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами - претензіями погасити заборгованість за Кредитним договором в сумі 27 869 доларів США 08 центів в межах вартості майна, у грудні 2014 року (а.с. 12, 13).

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадкоємці померлого отримали свідоцтва про право на спадщину у січні 2010 року, однак банк звернувся до Відповідачів з претензіями кредитора лише у грудні 2014 року, суд приходить до висновку, що, не дотримавшись строків, встановлених статтею 1281 Цивільного кодексу України, банк втратив право вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_3.

Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, фактичні обставини справи та зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки Позивач пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 Цивільного кодексу України, позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 1048, 1049, 1054, 1216-1218, 1220, 1261, 1270, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, керуючись статями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним правочином в межах вартості успадкованого майна - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :