Ухвала суду № 72313420, 20.02.2018, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3620/16-ц

Провадження №6/654/48/2018

У Х В А Л А

20 лютого 2018 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Охтень А.А.,

при секретарі – Шешеня М.В.,

за участю представника заявника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: приватний виконавець ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

Громадянка ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 13.12.2017р., звернулася до Голопристанського районного суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

В її обґрунтування заявник посилається на те, що у провадженні приватного виконавця ОСОБА_3 перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист №654/3620/16-ц, виданий Голопристанським районним судом Херсонської області 29.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3% річних в сумі 577125,00 грн. та судових витрат в сумі 5771,25 грн., а всього на суму 582 896,25 грн.

03.11.2017 року стягувач за вищевказаним виконавчим листом – ОСОБА_6 помер. Після його смерті право на отримання кошів від боржниці увійшло до складу спадкового майна. ОСОБА_2 є дружиною покійного та єдиною спадкоємицею першої черги, оскільки батьки чоловіка померли до відкриття спадщини, а єдина донька відмовилась від прийняття спадщини на користь заявниці. Таким чином, ОСОБА_6 просить суд замінити сторону у виконавчому провадженні, зазначивши її стягувачем.

В судовому засіданні представник заявниці вимоги поданої заяви підтримала на підставах викладених в ній та наполягала на їхньому задоволенні, оскільки заміна стягувача дозволить продовжити виконавчі дії по примусовому виконанню судового рішення.

Заінтересована особа приватний виконавець ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав суду відзив в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності. При вирішення заявленого питання по суті покладається на розсуд суду.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, надала клопотання про відкладення слухання справи, мотивуючи його своєю зайнятістю в іншому судовому процесі за межами Херсонської області. Також просила надати їй можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати час на подання заперечень на заяву.

Відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ст.. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

До заявленого представником ОСОБА_4 клопотання не додано жодних доказів її участі в іншому судовому процесі, а відтак суд знаходить причини її неявки в судове засідання не поважними та з урахуванням визначеного законом десятиденного строку для розгляду заяви про заміну сторони, вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності заінтересованих осіб.

Крім того, суд вважає, не підлягає задоволенню клопотання про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки заява ОСОБА_2 була подана до суду 30.01.2018р. та призначена до розгляду на 09.02.2018р. 09.02.2018р. представник ОСОБА_4 з’явилася до суду і мала можливість ознайомитися з матеріалами заяви та своїм правом не скористалась. Крім цього, копію заяви та всіх додатків до неї направлялися на адреси заінтересованих осіб 31.01.2018 року (а.с. 16,17).

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 31.08.2017 року було стягнуто з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 3% річних в сумі 577 125 (п’ятсот сімдесят сім тисяч сто двадцять п’ять) гривень 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 771 (п’ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 25 коп., а всього 582 896 (п’ятсот вісімдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто шість) гривень 25 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судове рішення набрало чинності 21.11.2017р.

29.11.2017 року Голопристанським районним судом було видано виконавчий лист, який пред’явлено до примусового виконання приватному виконавцю ОСОБА_3. На теперішній час рішення суду не виконано, а виконавче провадження не завершено, що підтверджується письмовими поясненнями виконавця, які надійшли на адресу суду.

Згідно свідоцтва про смерть серії VII-ИК №547949, ОСОБА_6 помер 03 листопада 2017 року в м. Балашиха Московської області РФ.

Предметом судового розгляду є можливість заміни у вищевказаному виконавчому провадження стягувача ОСОБА_6 його дружиною ОСОБА_2

Положеннями ст. 496 ЦПК України передбачено право іноземців звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі Закон) передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини (ч.1 ст. 6 Закону).

Відповідно до ст.. 70 Закону, з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання.

Вказана норма кореспондується з положенням ч.1 ст. 45 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах, від 22.01.1993 р. ратифікованої ВР України 10.11.1994р., згідно якої право спадкування майна, крім випадків, передбачених п.2 цієї статті, визначається по законодавству Договірної сторони, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.

Як вбачається з довідки від 30.12.2017 року, в провадженні нотаріуса нотаріального округу міста Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу ОСОБА_8 перебуває спадкова справа №32/2017, відкрита відносно майна ОСОБА_6, 21.01.1949р.н., зареєстрованого на день смерті за адресою: Ямало-Ненецький автономний округ, АДРЕСА_1, на підставі заяви спадкоємця по закону про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною п’ятою вищевказаної статті передбачено право суду застосовувати норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм права, суд приходить до висновку про необхідність застосування положень Цивільного кодексу ОСОБА_5 Федерації, які регулюють спадкові відносини, оскільки останнє місце проживання ОСОБА_6 знаходилось на території вказаної країни.

Відповідно до ч.1 ст. 1110 Цивільного кодексу ОСОБА_5 Федерації (далі ЦК РФ), при спадкуванні майна померлого (спадщина, спадкове майно) переходить до інших осіб в порядку універсального правонаступництва, тобто в незміненому вигляді як єдине ціле і в один і той же момент, якщо інше не слідує з правил цього Кодексу.

Спадкування здійснюється за заповітом і за законом. В склад спадщини входить належні спадкодавцю на день відкриття спадщини речі, інше майно, в тому числі майнові права і обов’язки ((ч.1 ст. 1111, ч.1 ст. 1112 ЦК РФ).

Відповідно до положень ст.. 1113, ч.1 ст. 1115, ч.1 ст. 1116 ЦК РФ, спадщина відкривається зі смертю громадянина. Місцем відкриття спадщини являється останнє місце проживання спадкодавця. До спадщини можуть закликатися громадяни, які є живими на момент відкриття спадщини, а також, які були зачаті за життя спадкодавця і які народилися живими після відкриття спадщини.

Згідно довідки, виданої 20.01.2018 року нотаріусом нотаріального округу міста Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу ОСОБА_8, заповітів від імені ОСОБА_6, померлого 03 листопада 2017 року (спадкова справа №32/2017), які були б посвідчені на території ОСОБА_5 Федерації, виявлено не було.

Відтак, спадкування майна померлого ОСОБА_6 повинно здійснюватись по закону.

Статтею 1141 ЦК РФ передбачено, що спадкоємці по закону закликаються до спадкування в порядку черговості, передбаченої ст. 1142-1145 і 1148 цього Кодексу. Спадкоємці кожної наступної черги спадкують, якщо немає спадкоємців попередньої черги, тобто якщо спадкоємці попередніх черг відсутні, або ніхто з них не має права спадкування, або всі вони усуненні від спадкування, або позбавленні спадщини, або ніхто з них не прийняв спадщину, або всі вони відмовились від спадщини. Спадкоємці однієї черги спадкують в рівних частинах, за виключенням спадкоємців, які спадкують за правом представлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1142 ЦК РФ, спадкоємцями першої черги по закону являються діти, інший з подружжя, а також батьки спадкодавця.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, батьками останнього являються ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Відповідно до свідоцтв про смерть серії ІІ-ЖС № 255497 та серії ІІІ-ЖС № 271459, ОСОБА_10 померла 25.04.1984 року, а ОСОБА_9 помер 04.06.1992 року.

Згідно свідоцтва про народження серії І-ЖС №412053 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частинами 1, 2, 3 ст. 1157 ЦК РФ передбачено, що спадкоємець має право відмовитись від спадщини на користь інших осіб (ст. 1158) або без зазначення осіб, на користь яких він відмовляється від спадкового майна. Спадкоємець має право відмовитись від спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття (ст. 1154), в тому числі у випадку, коли він вже прийняв спадщину. Відмова від спадщини не може бути в подальшому змінена чи відкликана.

Як вбачається з заяви від 18.11.2017 року, ОСОБА_11 відмовилась від належної їй долі на спадщину після померлого її батька ОСОБА_6 на користь його дружини та своєї матері ОСОБА_2.

Факт перебування ОСОБА_6 у шлюбі з ОСОБА_2 з 25.01.1975 року також підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖС № 313419, виданого Ленінським відділом РАЦС м. Запоріжжя.

Частинами 1, 4 ст. 1152 ЦК РФ визначено, що для придбання спадщини спадкоємець повинен її прийняти. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з дня відкриття спадщини незалежно від часу її фактичного прийняття, а також незалежно від моменту державної реєстрації права спадкоємця на спадкове майно, якщо таке право підлягає державній реєстрації.

Прийняття спадщини здійснюється шляхом подачі за місцем відкриття спадщини нотаріусу або уповноваженій відповідно до закону видавати свідоцтва про право на спадщину посадовій особі заяви спадкоємця про прийняття спадщини або заяви спадкоємця про видачу свідоцтва про право на спадщину (положення ч. 1 ст. 1153 ЦК РФ).

Як вбачається з довідки нотаріуса ОСОБА_8 від 30.12.2017р., ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини по закону після смерті ОСОБА_6, померлого 03.11.21017 року внаслідок чого було заведено спадкову справу №32/2017.

Згідно ч.1 ст. 1154 ЦК РФ, спадщина може бути прийнята протягом шести місяців з дня її відкриття.

Вищевказаний строк передбачає певний період протягом якого повинно бути реалізовано право на прийняття спадщини. За своєю правовою природою це строк існування самого права, оскільки після його завершення дане право припиняється. Строк прийняття спадщини обмежує свободу спадкоємців в часі, коли вони можуть виразити свою волю стати правонаступником спадкоємця і претендувати на спадкове майно. Таке обмеження необхідно для зменшення періоду невизначеності у встановленні суб’єктного складу спадкоємців. Адже з дня відкриття спадщини до дня прийняття спадщини конкретними спадкоємцями спадкове майно нікому не належить тобто являється безсуб’єктним. Меж тим, виникнення права на спадщину пов’язано з моментом подачі заяви про її прийняття та не залежить від спливу шестимісячного строку. Таким чином, отримання спадщини достроково (менше ніж шість місяців) можливо за умови, якщо в спадкоємця наявні беззаперечні докази відсутності інших претендентів на оформлення спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявником належним чином та в достатній мірі доведено відсутність можливості спадкування майна ОСОБА_6 іншими особами окрім неї, а відтак суд погоджується з набуттям нею майнових прав на одержання коштів від ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті свого чоловіка та вважає за необхідне замінити стягувача ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_2 у виконавчому провадження №55371040.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 45 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах, від 22.01.1993 р., ст. ст. 1110-1116, 1141-1142, 1152-1154, 1157 ЦК РФ, ст. ст. 3, 10, 76-81, 89, 223, 353-355, 442, 496 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Замінити у виконавчому провадженні №55371040 відкритому на підставі виконавчого листа № 654/3620/16-ц виданого Голопристанським районним судом Херсонської області 29.11.2017 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3% річних в сумі 577 125,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5771,25 грн. а всього 582896,25 грн. стягувача ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст ухвали складено 20 лютого 2018 р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного повного судового рішення до Апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_12