Постанова № 72312803, 15.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12094/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/38/18 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника Тернопільського міського БТІ - Заводовського Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року, ухваленного суддею Грицаком Р.М. у цивільній справі №607/12094/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання приватизації недійсною, скасування свідоцтва про право власності на житло, розпорядження Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації та запису в реєстровій книзі,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_7 звернулась в суд із позовом, в якому просила визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 та скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на ім'я ОСОБА_8, а також скасувати розпорядження Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації (далі - ТМБТІ) від 20 травня 1994 року, скасувати в реєстровій книзі запис №7702 про право власності на вищевказану квартиру.

Вимоги обґрунтовано тим, що приватизація проведена з порушенням вимог статей 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Позивачка у встановленому законом порядку була вселена у спірну квартиру згідно ордеру серії НОМЕР_1 від 14.07.1986 року як дочка ОСОБА_8, проживала у цій квартирі та була зареєстрованою на момент її приватизації у травні-червні 1994 року. Приватизація квартири проведена без згоди позивачки та без врахування її права на житло. Одноосібним власником квартири внаслідок приватизації став її батько ОСОБА_8 Позивачка неодноразово пропонувала батькові приватизувати квартиру, не знаючи, що квартира уже приватизована ним у 1994 році. На такі пропозиції батько запевняв, що у майбутньому вони приватизують квартиру. Уже після його смерті у 2014 році позивачка з"ясувала, що приватизація проведена ще у 1994 році з порушенням її прав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано приватизацію квартири АДРЕСА_1 недійсною. Скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 26.05.1994 року, видане на ім'я ОСОБА_8. Скасовано розпорядження Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 20.05.1994 року №7179 та скасовано реєстровій книзі запис №7707 про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Їй не був відомий факт перебування у провадженні суду даної справи. Позивачка недобросовісно використала надану їй довіреність, внаслідок чого до суду була подана необ'єктивна та недостовірна інформація, зокрема, щодо визнання позову, не вирішено питання щодо застосування строку позовної давності. Позивачка ОСОБА_1 згідно вимог процесуального законодавства не могла представляти інтереси третьої особи. Процесуальний статус ОСОБА_9 - відповідач, а не третя особа, саме такий статус визначений судом і відповідає фактичним обставинам справи. Судом не витребувано первинні документи для перевірки підстав позову, а саме первинних документів щодо реєстрації позивачки у спірній квартирі. Довідка ПП "Наш дім" не є первинним документом та повинна бути перевірена судом на предмет підставності та законності її видачі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, а також дадатково пояснила, окрім зазначеного в апеляційній скарзі, що оскаржуваним судовим рішенням також порушено права ОСОБА_10 - ще однієї дочки ОСОБА_8, яка повинна бути залучена відповідачем.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечила.

Представник відповідача Тернопільського міського БТІ - Заводовський Я.І. при вирішенні справи покладається на думку суду. При цьому зазначив, що приватизація квартири у 1994 році була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, так як до органу приватизації ОСОБА_8 була подана довідка про те, що він проживає один.

Заслухавши пояснення представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 на момент її приватизації, та мала право на передачу даної квартири у спільну часткову власність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Встановлені судом і неоспореними є наступні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_8

14 липня 1986 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів видано ОСОБА_8 в складі сім'ї ОСОБА_11 (дружина) та ОСОБА_12 (дочка) ордер НОМЕР_2 серії МК на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_12 була вселена у дану квартиру та проживала у ній.

З 1.09.1992 року по 25.06.1993 року позивачка не проживала у цій квартирі у зв"язку із навчанням у Львівському СПТУ №48, що підтверджується дипломом НОМЕР_3, виданим зазначеним навчальним закладом 26.06.1993 року.

Також судом встановлено, що після повернення з навчання позивачка була зареєстрована у спірній квартирі та проживала у ній з 6.09.1993 року до 24.03.1995 року, однак ця обставина оспорюється третьою особою ОСОБА_9

Проте, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо встановленої обставини місця проживання позивачки станом на 1994 рік у квартирі АДРЕСА_3, так як ця обставина підтверджена належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Так, з довідки №2080, виданої 24.06.2015 року ПП "Наш дім", яке здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 з 6.09.1993 року по 24.03.1995 року, а також у такі періоди : з 7.10.2009 року по 2.04.2011 року, з 5.05.2011 року і на момент розгляду справи судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції при перевірці доводів апеляційної скарги щодо достовірності цієї довідки встановлено, що будинкова книга на спірну квартиру відсутня. Довідка видана на основі оглянутих у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції оригіналів документів - карточки прописки (форма №15), яка зберігається в ПП "Наш дім" та передана останньому від попереднього підприємства, яке здійснювало обслуговування будинку. Згідно наявної у цій карточці інформації, ОСОБА_12 станом на 1994 рік була зареєстрована АДРЕСА_1, у п.13 "відмітка про прописку" проставлено "мокрий" відтиск штампу Відділу внутрішніх справ міста Тернополя з відміткою "прописаний О.Довженка, 13/87, 6.09.1993 року", завірено підписом посадової особи, та у п.14 наявний знову ж "мокрий" відтиск штампа Відділу внутрішніх справ міста Тернополя з відміткою "виписаний" 24.03.1995 року, цей запис теж завірений підписом посадової особи.

За клопотанням представника апелянта з метою усунення сумнівів щодо достовірності зазначеної в карточці інформації щодо реєстрації місця проживання позивачки у спірній квартирі та періодів такої реєстрації, судом апеляційної інстанції зроблено запит до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради з метою отримання інформації щодо місця реєстрації позивачки станом на 1994 рік.

14.02.2018 року до апеляційного суду надійшла відповідь на запит, з якого вбачається, що вказане управління володіє інформацією щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою вул. Довженка, 13/87, з 05.05.2011 року. Також повідомлено, що до 1.08.2012 року здійсненням облікових записів та веденням картотек займалися житлово-експлуатаційні контори, тому інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 станом на 1994 рік у відділі відсутня.

За таких обставин колегія суддів вважає довідку №2080, видану 24.06.2015 року ПП "Наш дім", достовірним доказом реєстрації місця проживання позивачки станом на 1994 рік.

16 травня 1994 року ОСОБА_8 звернувся до органу приватизації із заявою про передачу зазначеної квартири у приватну власність, додавши до заяви довідку про склад сім"ї, видану керівником підприємства по обслуговуванню житла - житлово-комунальним управлінням об"єднання "Тернопільський бавоняний комбінат", згідно якої він проживає у квартирі сам.

Розпорядженням начальника міського бюро технічної інвентаризації №7179 від 20.05.1994 року вирішено оформити свідоцтво про право власності на ОСОБА_8

26.05.1994 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передача квартир здійснюється у спільну часткову або спільну сумісну власність за письмовою згодою усіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Наслідком порушення вимог ч.2 ст. 8 зазначеного Закону є визнання приватизації недійсною.

Враховуючи, що позивачка на момент приватизації мала право користування спірною квартирою, була зареєстрована у ній, приватизацію проведено без врахування її згоди та її права на приватизацію житла, з порушенням вимог ст.ст. 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", тому законним та обгрунтованим є висновок суду про необхідність захисту порушенних прав прозивачки та наявність підстав для визнання приватизації недійсною, а також скасування розпорядження органу приватизації та виданого ОСОБА_8 Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5.

Наявну у матеріалах справи довідку про склад сім"ї, видану керівником підприємства по обслуговуванню житла - житлово-комунальним управлінням об"єднання "Тернопільський бавоняний комбінат", яка надана ОСОБА_8 органу приватизації і згідно якої він проживає у квартирі один, колегія суддів оцінює критично, так як вона не містить дати її видачі, а тому не може свідчити про те, що ОСОБА_8 проживав у квартирі один саме на момент приватизації у 1994 році.

Доводи апеляційної скарги про те, що навіть у випадку порушення при приватизації прав позивачки позовні вимоги слід було задовольнити частково та визнати приватизацію частково недійсною, колегія суддів вважає безпідставними. Наслідком порушення вимог ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" може бути визнання приватизації недійсною. При цьому законодавством не передбачено визнання приватизації частково недійсною, а разом із цим свідоцтва про право власності на житло частково недійсним. Слід також врахувати, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житлове приміщення без вимоги про скасування розпорядження органу приватизації про передачу житла у приватну власність не вирішує спір по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо процесуального статусу ОСОБА_3 як відповідача у даній справі, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із тексту позовної заяви, відповідачем у даній справі зазначено Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації.

В ухвалі від 15 липня 2015 року про відкриття провадження у даній справі вказано відповідача - Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації.

4 серпня 2015 року представник позивача ОСОБА_1 подала суду письмове клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_9 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 4 серпня 2015 року дане клопотання задоволено протокольною ухвалою, яка відображена у журналі судового засідання.

Отже, ОСОБА_3 залучена судом першої інстанції до участі у справі саме в якості третьої особи, що відповідає нормам процесуального законодавства та визначенням понять відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Так, відповідно до ст. 35 ЦПК України, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням сторін. Якщо суд встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов"язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самотійних вимог на предмет спору.

В той же час, відповідач - це особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає, до кого пред"явити позов. Якщо позивач помилиться і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у позові відмовить.

Позивач і відповідач є особами, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом.

Оскільки спір виник щодо порушення прав позивачки при приватизації квартири, яка була проведена на підставі рішення органу приватизації, оформлена свідоцтвом про право власності на житло, яке видане на ім"я ОСОБА_8, зареєстроване органом приватизації, тому саме орган приватизації має бути залучений до участі у справі в якості відповідача.

ОСОБА_3 ніколи не проживала у спірній квартирі, не мала жодного відношення до приватизації. Вона прав позивачки не порушувала і не повинна відповідати за позовом про визнання недійсною приватизації. Спір щодо відповідності проведеної приватизації вимогам чинного законодавства виник саме між ОСОБА_1 та органом приватизації - Тернопільським міським БТІ, яке є належним відповідачем у даній справі.

Проте, на користь ОСОБА_3 складено заповіт ОСОБА_8, який приватизував квартиру та заповів її своїй сестрі ОСОБА_3

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 спадщину не прийняла, пропустивши передбачений чинним законодавством строк на подання заяви про прийняття спадщини, і лише у вересні 2015 року, після ухвалення оскаржуваного рішення, звернулась із позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин правові підстави для залучення ОСОБА_3 в якості відповідача відсутні. Суд вірно залучив її саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, так як судове рішення може вплинути на її права.

У вступній та описовій частинах тексту судового рішення від 12 серпня 2015 року ОСОБА_9 помилково зазначена як відповідач. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2017 року внесено виправлення до рішення від 12.08.2015 року та зазначено процесуальний статус ОСОБА_3 - третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не знала про перебування у провадженні суду даної справи, у зв"язку з чим не вирішено питання щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступні мотиви.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 30 ЦПК України, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, та ст.48 ЦПК України, чинного на даний час, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Отже, третя особа не вправі заявляти вимоги щодо застосування строку позовної давності у спорі.

Оскільки ОСОБА_3 є саме третьою особою у даній справі, тому вона не вправі подавати заяви про застосування строку позовної давності, незалежно від її присутності у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, що позивачка ОСОБА_1 згідно вимог процесуального законодавства не могла представляти у суді інтереси третьої особи, вона недобросовісно використала надану їй довіреність, внаслідок чого до суду була подана необ'єктивна та недостовірна інформація, зокрема, щодо визнання позову, колегія суддів також оцінює критично, так як відповідно до ч.2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Але справа судом першої інстанції вирішена правильно. Суд задовольнив позовні вимоги не з тих підстав, що третя особа ОСОБА_9 визнала позовні вимоги. Судом оцінено надані позивачкою докази, встановлено порушення її прав та порушення вимог чинного законодавства при проведенні приватизації.

Незалежно від причин, з яких третя особа ОСОБА_9 не була присутньою під час слухання справи судом першої інстанції, усі свої заперечення проти вимог позивачки та докази вона зазначила в апеляційній скарзі, за клопотанням її представника суд апеляційної інстанції сприяв їй у витребуванні доказів, які вона самостійно не могла отримати та з різних причин подати суду як першої, так й апеляційної інстанцій.

Проте, за результатами розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено підстав для скасування чи зміни рішення. Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Посилання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на те, що судовим рішенням порушено права ще однієї дочки ОСОБА_14 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка не була залучена до участі у справі, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що такі пояснення не можуть бути підставою для скасування судового рішення. ОСОБА_15 не зверталася з апеляційною скаргою та не уповноважувала ОСОБА_4 на захист її прав. Крім цього, факт батьківства, а саме те, що ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, є батьком ОСОБА_15, встановлено судовим рішенням 25 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 17 січня 2017 року, тому на момет розгляду справи про визнання приватизації недійсною у 2015 році були відсутні підстави для залучення ОСОБА_15 чи її законного представника до участі у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Днем складення повного тексту постанови є 20 лютого 2018 року.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома