Постанова № 72311073, 07.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2522/18

Номер справи місцевого суду: 509/1591/15-ц

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору розірваним, договору поруки і іпотеки припиненим,

встановила:

14 квітня 2015 року представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому вказав, що 22 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про відкриття не відновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі у розмірі 600 000 доларів США, строком до 21 листопада 2022 року.

Поручителем за виконання зобов'язань позичальника вступила ОСОБА_2, згідно до договору поруки від 22.11.2007 року та договору іпотеки від 22.11.2007 року.

Однак, 12.11.2008 року ПАТ «Кредитпромбанк» своїм листом, з причин зміни кредитної політики в Україні, економічної ситуації та кон'юнктури ринку призупиняє виконання своїх зобов'язань по вищенаведеному кредитному договору. Після цього у касі банку ОСОБА_3 відмовлялись розраховувати належний до сплати щомісячний платіж, який включає у собі проценти за користування кредитом та тіло кредиту. Замість цього платежу від ОСОБА_3 вимагали, погашення усієї заборгованості за цим договором одразу. ОСОБА_3 неодноразово звертався до банку з вимогою про недопустимість розірвання кредитного договору банком в односторонньому порядку та неможливості погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором передчасно.

Так, ПАТ «Кредитпромбанк», у якого раптово виникло бажання не виконувати зобов'язання за кредитним договором від 22.11.2007 року, не зважаючи на те, що позичальник вже сплатив комісію в розмірі одного відсотка від 600 000 доларів США на суму 30300 грн, страхові внески на суму 15490,72 грн та 18933,11 грн, намагався сфальсифікувати заборгованість позичальника перед банком заради ухилення від виконання даного договору у повному обсязі. Фактично ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Кредитпромбанк» кредит на суму 2 553000 грн, яка є значно меншою від суми зафіксованої у кредитному договорі від 22.11.2007 року.

Така одностороння відмова ПАТ «Кредитпромбанк» від виконання своїх зобов'язань - свідчить про припинення банком в односторонньому порядку кредитного договору. Також, заборгованість за кредитним договором, яку ОСОБА_3 повинен був сплатити в строк до 21.11.2022 року, банк у своєму листі вимагав сплатити 14.09.2009 року.

Також, своєю заявою до банку від 26.11.2008 року боржник - ОСОБА_3 вказує, що банк свавільно заблокував кредитний рахунок на якому знаходились кошти кредитної лінії та не дозволяє боржнику використовувати їх.

Тому представник позивачів просив суд: визнати кредитний договір №10/60/07-ZkIn від 22.11.2007 року ОСОБА_3 з ПАТ «Кредитпромбанк» та 20 додаткових угод до нього розірваними з 12.11.2008 року; визнати зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором №10/60/07-ZkIn від 22.11.2007 року ОСОБА_3 з ПАТ «Кредитпромбанк» припиненим з 12.11.2008 року; визнати договір поруки №10/60-П/07-ZkІn від 22.11.2007 року укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 - припиненим з 12.11.2008 року; визнати договір іпотеки від 22.11.2007 р., укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за №816 приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Одеської області Гурською В.С. - припиненим з 12.11.2008 року.

Представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник ПАТ «Кредитпромбанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечення проти позову суду не надав.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання кредитного договору розірваним, договору поруки і іпотеки припиненими - задоволено.Визнано кредитний договір № 10/60/07- ZkІn від 22.11.2007 року ОСОБА_3 з ПАТ «Крадитпромбанк» та 20 додаткових угод до нього розірваним з 12.11.2008 р. Визнати зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № 10/60/07- ZkІn від 22.11.2007 року ОСОБА_3 з ПАТ «Крадитпромбанк» припиненими з 12.11.2008 р.Визнано договір поруки № 10/60-П/07- ZkІn від 22.11.2007 р., укладений між ПАТ «Крадитпромбанк» та ОСОБА_2 - припиненими з 12.11.2008 р.Визнано договір іпотеки від 22.11.2007 р., укладений між ПАТ «Крадитпромбанк» та ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 816 приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Одеської області Гурською В.С - припиненими з 12.11.2008 р.

На вказане рішення суду ПАТ «ДельтаБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 3-4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою та суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги законні та обґрунтовані. При цьому суд першої інстанції послався на наступні обставини.

22 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про відкриття не відновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі у розмірі 600 000 доларів США, строком до 21 листопада 2022 року.

Поручителем за виконання зобов'язань позичальника вступила ОСОБА_2, згідно до договору поруки від 22.11.2007 р. та договору іпотеки від 22.11.2007 р.

Однак, 12.11.2008 р. ПАТ «Кредитпромбанк» своїм листом, з причин зміни кредитної політики в Україні, економічної ситуації та кон'юнктури ринку призупиняє виконання своїх зобов'язань по вищенаведеному кредитному договору. Після цього у касі банку ОСОБА_3 відмовлялись розраховувати належний до сплати щомісячний платіж, який включає у собі проценти за користування кредитом та тіло кредиту. Замість цього платежу від ОСОБА_3 вимагали, погашення усієї заборгованості за цим договором одразу. ОСОБА_3 неодноразово звертався до банку з вимогою про недопустимість розірвання кредитного договору банком в односторонньому порядку та неможливості погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором передчасно.

Так, ПАТ «Кредитпромбанк», у якого раптово виникло бажання не виконувати зобов'язання за кредитним договором від 22.11.2007 р., не зважаючи на те, що позичальник вже сплатив комісію в розмірі одного відсотка від 600 000 доларів США на суму 30300 грн, страхові внески на суму 15490,72 грн та 18933,11 грн, намагався сфальсифікувати заборгованість позичальника перед банком заради ухилення від виконання даного договору у повному обсязі. Фактично ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Кредитпромбанк» кредит на суму 2 553 000 грн, яка є значно меншою від суми зафіксованої у кредитному договорі від 22.11.2007 р.

Така одностороння відмова ПАТ «Кредитпромбанк» від виконання своїх зобов'язань - свідчить про припинення банком в односторонньому порядку кредитного договору. Також, заборгованість за кредитним договором, яку ОСОБА_3 повинен був сплатити в строк до 21.11.2022 р., банк у своєму листі вимагав сплатити 14.09.2009 р.

Також, своєю заявою до банку від 26.11.2008 р. боржник - ОСОБА_3 вказує що банк свавільно заблокував кредитний рахунок на якому знаходились кошти кредитної лінії та не дозволяє боржнику використовувати їх.

Тим самим, ПАТ «Кредитпромбанк» в односторонньому порядку розірвав вищенаведений кредитний договір на суму 600 000 доларів США від 22.11.2007 р., примусивши ОСОБА_3 повертати всю суму заборгованості не до 21.11.2022 р., а до 14.09.2009 р.

Вищенаведені факти, також свідчать про грубе порушення Відповідачем - як постачальником Кредитних послуг, положень ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів".

Так, згідно ч. 2, 4 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів", - «Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання поговору та відшкодування збитків»

До того ж, нещодавно Позивачам стало відомо, що з 2012 р по 2013 р. ПАТ «Крадитпромбанк» без повідомлення про це ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як позичальника та іпотекодавця, самостійно, за власною ініціативою прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і у вищенаведений період часу списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №10/60/07-ZkIn від 22.11.2007року та отримав відшкодування від держави, внаслідок чого втратив право вимоги за цим кредитним договором.

Згідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, внаслідок чого умови зобов'язання припиняються.

Отже, за положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Також, відповідно до ч. 1 Листа ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 27.09.2012 № 10-1393/0/4-12, - «Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України, сталі 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої сталі 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).»

А, відтак Договори Поруки та Іпотеки ОСОБА_2 теж є припиненими з 12.11.2008 р.

На підставі викладеного, керуючись нормами діючого законодавства, суд вважав за доцільне позовні вимоги представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції. виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України (яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) с уд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

В статті 214 ЦПК України (яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 215 ЦПК (яка були чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) в мотивувальній частині рішення суд зазначає: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом першої інстанції не повністю встановлено коло осіб, які повинні були бути залучені до розгляду справи.

Так, дослідивши матеріали витребуваних з Овідіопольського районного суду Одеської області цивільних справ №2-491/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також №509/4350/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Кредитпромбанк», АТ «Дельта Банк», ОСОБА_3, про визнання договору поруки та іпотечного договору недійсними, скасування заборони відчуження, колегія суддів встановила наступні обставини.

Позовні вимоги по даній справі стосуються визнання розірваним кредитного договору, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, та зобов'язання за всіма договорами забезпечення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для задоволення позову суд фактично визначив лише пояснення позивачів викладені ними в своїй позовній заяві, так як судові засідання по справі за участі сторін по справі не проводились, докази досліджені не були, незважаючи на той факт, що під час винесення рішення по справі позивачі фактично знаходились в приміщенні суду, оскільки справа була призначена до розгляду на 06.04.2016 року о 9-30 год., (а.с.82) та позивачі, кожен окремо, подали 06.04.2016 року свої заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.82-а, 82-б).

В той же час, колегія суддів звертає свою увагу на те, що позивачі приховали той факт, що у зобов'язаннях, що виникли підставі спірних правочинів, наразі є новий кредитор - ПАТ «Дельта Банк», який до участі у розгляді справи не був залучений, рішенням же від 06.04.2016 року були порушені права та інтереси ПАТ «Дельта Банк», що змусило останнього звернутись з апеляційною скаргою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачам достеменно було відомо про необхідність залучення до участі у розгляду справі ПАТ «Дельта Банк», так як під час розгляду справи № 509/4350/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Кредитпромбанк», АТ «Дельта Банк», ОСОБА_3, про визнання договору поруки та іпотечного договору недійсними, скасування заборони відчуження, спір в якій виник на підставі того ж Кредитного договору № 10/60/07-Zkln та договорів поруки та іпотеки, що й у справі, рішення в якій наразі оскаржується, АТ «Дельта Банк» надавав докази набуття

права вимоги за спірними активами відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» 27.09.2013 року.

Тобто, позивачам було заздалегідь достовірно відомо про те, що право вимоги належить новому кредитору - АТ «Дельта Банк».

Вказані порушення є такими порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті спору, а тому колегія суддів вважає, що доводи скаржника в апеляційній скарзі та доводи представника позивачів в запереченнях на цю апеляційну скаргу щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів по справі не можуть бути прийняті до уваги, так як такі питання суд розглядає в ході судового розгляду при умові залучення та за участі всіх осіб, питання про права та інтереси яких можуть бути вирішені при розгляді цієї справи.

Суд, в порушенні ст. ст. 122, 130 ЦПК України (які були чинними на момент розгляду справи судом першої інстанції) не навів обґрунтування підстав, з яких він дійшов до висновку про відсутність необхідності проведення попереднього судового засідання, в ході проведення якого він повинен був би вирішити питання щодо:

1)уточнення позовних вимог або заперечення проти позову;

2)складу осіб, які братимуть участь у справі;

3)визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4)з'ясування, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;

5)витребування, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, доказів та виклику свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів.

Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Вважаючи недоцільним проведення попереднього судового засідання, суд першої інстанції в той же час при відкритті 16.04.2015 року провадження по справі та призначення справи до розгляду на 14.05.2015 року, приймає клопотання про витребування доказів по справі та вирішує їх майже протягом одного року, розглянувши справу по суті тільки 06.04.2016 року. (т.1 а.с.29-30, 35-37, 41-42, 45-46, 48, 74-75, 76).

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, він порушив та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 364, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 19.02.2018 року