Ухвала суду № 72310826, 13.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3579/18

Номер справи місцевого суду: 522/25689/13-ц

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.02.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в особі судді Колеснікова Г.Я., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «RINDI S.P.A» (далі-АТ«RINDI S.P.A»,товариство), подану адвокатом Омельницькою Тетяною Валентинівною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу хутряного виробу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-ФОП ОСОБА_4.) про розірвання договору купівлі-продажу хутряного виробу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року представник АТ«RINDI S.P.A» адвокат Омельницька Т.В звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2015 року, яким у позові ОСОБА_3 відмовлено, а позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу хутряного виробу «Шуба», виробник «RinDi for symbol», із шкурок рисі, розмір 42, укладений 03 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 277 100 грн., а в решті вимог відмовлено ( т.1 а.с.185-190, т.2 а.с.260-267).

В апеляційній скарзі представникАТ«RINDI S.P.A» адвокат Омельницька Т.В. просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову третьої особи щодо предмета спору ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу хутряного виробу та стягнення з ФОП ОСОБА_4 на її користь вартості шуби скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні її позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (т.4 а.с.4-14).

Одночасно представник подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду (т.4 а.с.113-116).

Вважаю, що апеляційна скарга містить недоліки та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За ч.3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. У даній справі, порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, заявник посилалася на те, щоАТ «RINDI S.P.A»:

-не залучалося до участі у розгляді справи,

-не було належним чином повідомлено про її розгляд,

-своєчасно не отримувало копії процесуальних документів,

-04 грудня 2017 рокувідшкодувало ОСОБА_4, яка в свою чергу виконала рішення суду, сплачені нею грошові кошти шляхом передачі майна (речі) аналогічної вартості,

-про наявність оскаржуваного рішення, яке безпосередньо стосується його прав, стало відомо лише 10 січня 2018 року,

тому з вини суду товариство не мало можливості подати апеляційну скаргу у визначені процесуальним законом строки.

Ретельно оцінивши докази й мотиви заявника, вивчивши обставини справи, вважаю, що причини пропуску строку, зазначені у заяві про поновлення строку, є неповажними з таких підстав.

Частиною 3 ст.27 ЦПК України 2004 року, процесуальні норми якого діяли на період постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, особи, які беруть участь у справі, зобов'язувались добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України 2004 року, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно до ст.38 ЦПК України 2004 року сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, визначався ст.36 ЦПК України 2004 року.

Так, згідно нормам ст.36 ЦПК України, сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_4 та її представник, під час розгляду в суді першої інстанції, зловживаючи процесуальними правами, не лише не повідомили суд про існуваннявиробника АТ«RINDI S.P.A» та реалізацію ФОП ОСОБА_4його товарів , в тому числі й виробів з хутра, а взагалі не визнавали, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6 03 грудня 2011 року була продана жіноча шуба з хутру рисі, виробник "RinDi for symbol", вартістю 277 100 грн.(т.1а.с.136-140,141,176-181).

За таких обставин суду першої інстанції об'єктивно не могло бути відомо, що саме АТ«RINDI S.P.A», а не "RinDi for symbol", є юридичною особою, а тому суд був позбавлений можливості залучити АТ«RINDI S.P.A» (яке згідно змісту апеляційної скарги є діловим партнером відповідачки ОСОБА_4.), до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано акт прийому-передачі в натурі хутряного виробу «Шуба», виробництва «RinDi for symbol», із шкурок рисі, розмір 42, який був придбаний 03 грудня 2011 року в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 277 100 грн.

Із його змісту зокрема видно, що:

-акт складений старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 09 вересня 2016 року на виконання виконавчого листа №522/24459/15-ц від 20 липня 2016 року про зобов'язання ОСОБА_5 повернути в натурі ОСОБА_4 вищенаведений хутряний вироб;

-при прийомі - передачі шуби були присутні не лише ОСОБА_4 та представники сторін, а й представники виробника хутряної фабрики «RinDi», в тому числі ОСОБА_7, який у подальшому, в якості тимчасового законного представника АТ «RINDI S.P.A», 19 вересня 2017 року уповноважив Омельницьку Т.В. представляти інтереси товариства в судах України (т.4а.с.16-20,21-22).

Процедура отримання хутряного виробу в приміщенні Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 09 вересня 2016 року ОСОБА_7 підтверджується також відеозаписом доданим до апеляційної скарги.

Таким чином, про існування судового рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2014 року, виконане діловим партнером товариства ОСОБА_4, АТ «RINDI S.P.A» безумовно було відомо ще у вересні 2016 року.

Враховуючи наведене, будь-яких перешкод у АТ «RINDI S.P.A» для своєчасної подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції восени 2016 року не було.

Проте, без зазначення поважності причин пропуску строку на оскарження, така скарга товариством була подана лише 02 лютого 2018 року.

Саме по собі посилання представника апелянта на те, що вона 19 грудня 2017 року звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із заявою про надання копії судового рішення від 12 лютого 2014 року, яке отримала 10 січня 2018 року, що лише у цей же день вона ознайомилася з матеріалами справи, на вказаний висновок не впливає.

Європейський Суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що ця справа стосується відновлення провадження через значний період часу, шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див.,mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, та "Трух проти України"). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

В цій справі Європейський Суд з прав людини встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення (п. 42).

Тому посилання в клопотанні про поновлення строку на те, що поновлення строку на апеляційне оскарження через 4 роки після постановлення рішення у 2014 році, гарантоване Конституцією України та забезпечено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є некоректним.

Європейський Суд з прав людини у своїх справах постійно підкреслює, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (див. рішення Суду у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), та у випадках перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах "Праведна проти Росії"," Желтяков проти України", п.п. 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.

В подальшому у пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії», Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків (п. 34, справа «Безрукови проти Росії»).

У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", п.38).

Таким чином, застосування представником АТ «RINDI S.P.A» ординарного способу оскарження рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2014 року, без належного обґрунтування підстав для подібного продовження втручання в принцип res judicata, не може вважатися причиною фундаментального характеру.

Оскільки наведені в клопотанні про поновлення строку обставини визнані неповажними, АТ «RINDI S.P.A» має право вказати інші обставини непереборної сили, як це передбачене п.2 ч.2 ст.358 ЦПК України, які б виправдовували пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили та виконано ОСОБА_414 липня 2015 року, через тривалий час після його ухвалення та виконання.

З огляду на те, що апелянтом не виконані вимоги процесуального закону, вважаю за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «RINDI S.P.A», подану адвокатом Омельницькою Тетяною Валентинівною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2014 рокузалишити без руху.

Встановити апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Роз'яснити апелянту, що у разі невиконання вимог ухвали в зазначений вище строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області /підпис/ Г.Я. Колесніков

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков