Постанова № 72310775, 16.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/272/18

Номер справи місцевого суду: 498/1065/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі судді Копіци О.В., за участі представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09.01.2018 року у справі відносно:

ОСОБА_4, який народився 01.10.1977 року в с. Ювілейне Лугутинського району Луганської області, громадянина України, працюючого директором КП «Реєстраційна служба Одеської області», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

-про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-23 КУпАП,

встановив:

Зазначеною постановою суду першої інстанції, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 166-23 КУпАП стосовно ОСОБА_4 закрито на підставі ст. 38 та п. 7 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, 21.07.2017 року ОСОБА_5 подав державному реєстратору комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» заяву про державну реєстрацію права власності №23336145 на квартиру АДРЕСА_1.

Для державної реєстрації права власності подані такі документи: технічний паспорт від 14.03.2017 року, виданий фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6; договір купівлі-продажу від 14.06.2001 року №2001-077 Ц, укладений на товарній біржі «Одеська універсальна біржа «Вітязь».

Того ж дня, за результатом розгляду заяви №23336145, державним реєстратором ОСОБА_4 було прийнято рішення про відновлення розгляду заяви та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а 25.07.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36297350 і внесено запис до Державного реєстру прав про реєстрацію права власності на вищевказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_5

21.07.2017 року о 11:05:46 реєстрація квартири на підставі цього договору здійснена з порушенням застосування законодавства щодо обов’язку нотаріального посвідчення угод з нерухомим майном. Згідно з частиною дев’ятою статті 18 Закону, датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

На порушення вимог частини першої статті 22, пункту 3 частини першої статті 24 Закону, державним реєстратором ОСОБА_4 прийнято рішення від 25.07.2017 року №36297350 про державну реєстрацію права власності та зареєстровано право власності №21546709 за ОСОБА_5

Окрім того, в ході камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_4, комісією встановлено порушення вимог статей 2, 12, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні реєстраційних дій щодо вищезазначеного об’єкта нерухомого майна. 25.07.2017 року державним реєстратором ОСОБА_4 здійснено пошуки у Державному реєстрі прав відомостей за вищезазначеною заявою №23336145 та виявлено запис про обтяження (арешт) прав та все нерухоме майно ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_5 НОМЕР_1) у спеціальному розділі №282521 Державного реєстру прав, зареєстрований 05.03.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_7

25.07.2017 року при реєстрації права власності №21546709 за заявою №23336145 за ОСОБА_5, державним реєстратором ОСОБА_4 було перенесено запис про обтяження №282521 до розділу №1309204551101 з присвоєнням у розділі реєстраційного №21546724. 14.08.2017 року о 15:34:23 державним реєстратором ОСОБА_4 було припинено обтяження №21546724 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36604252 без отримання відповідної заяви та документів, передбачених статтею 27 Закону. Того ж дня (15.08.2017 року о 15:24:15) державним реєстратором ОСОБА_4 було відмінено операцію «припинення обтяження №21546724» як помилкову та було повернуто обтяження №21546724 в стан «зареєстроване». 15.08.2017 року о 15:34:11 відмінено операцію «перенесення обтяження зі спеціального розділу №282521» як помилкову та повернуто обтяження №282521 у стан «зареєстроване». Після цього, 06.09.2017 року о 14:47:47 видалено запис про арешт за №21546724 як помилковий.

Враховуючи викладене, в ході проведення камеральної перевірки реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором ОСОБА_4, встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 10, частини першої статті 22, статті 27, пункту 3 частини першої статті 24, частини другої статті 24, пунктів 1, 3 частини першої статті 2, частини шостої статті 12, частини четвертої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2, - ОСОБА_3 зазначив, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:

1) висновок суду про те, що правопорушення, вчинене ОСОБА_4 не є триваючим, є помилковим, оскільки прийняття рішення про державну реєстрацію прав з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, характеризується одноразовою дією, яка має тривалий характер, адже позбавляє особу охоронюваного законом права з моменту прийняття такого рішення до його скасування;

2) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно відсутності підстав для визнання винуватості ОСОБА_4 у разі закриття провадження у справі, адже такий висновок суперечить положенням ст. 280 КУпАП, які передбачають необхідність з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. У той же час, норм, які б забороняли це, у КУпАП немає.

Посилаючись на такі доводи, представник потерпілої просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-23 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному санкцією зазначеної норми закону.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 не з’явився, про час і місце його проведення був поставлений у відомість належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Натомість, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дійсно, згідно з приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Розглянувши справу, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Так, пославшись на п. 7 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень, щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Окрім того, правовий аналіз абз. 1 ст. 247 КУпАП, на думку суду першої інстанції, дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поєднання закриття справи з визнанням винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже, за правилами статті 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

При цьому, суд першої інстанції за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 не прийняв рішення про закриття провадження за п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, тому він фактично встановив наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-23 КУпАП, а саме порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Перевірка доводів апеляційної скарги, щодо безпідставності закриття провадження у справі, показала, що вони суперечать вимогам діючого законодавства, з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Частиною третьою зазначеної норми закону передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як видно з матеріалів справи, датою вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення є 25.07.2017 року і воно не є триваючим, оскільки завершилося вчиненням певної дії, тому суд першої інстанції надав вірну оцінку зазначеним обставинам.

Отже адміністративне стягнення може бути накладено на нього не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, тобто строк для накладення стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчився 25.10.2017 року, а справа надійшла до суду першої інстанції лише 27.11.2017 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, тому підстави для задоволення апеляційної скарги – відсутні.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09.01.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 166-23 КУпАП відносно ОСОБА_4, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Одеської області Копіца О.В.