Рішення № 72309219, 12.02.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2-а/711/41/18

Справа №711/10958/17

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року

Придніпровський районний суд м.Черкаси

в складі: головуючого-судді Колода Л.Д.

при секретарі Василенко О.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він проживає і зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Він є власником даної квартири на підставі договору купівлі-продажу, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З 2014 року він отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням від 04.08.2015 року. Перебував на обліку в УПФУ в м.Донецьк. В лютому 2017 року він знявся з місця реєстрації АДРЕСА_1 і зареєстрував своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з довідкою УСЗН Придніпровського району №1364 від 03.04.2017 року він отримав повідомлення, що перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа до 28.02.2017 року і знятий згідно п.8 пп.1 постанови №509, так як ним особисто було надано заяву про відмову від довідки внутрішньо переміщеної особи на виконання вимог нормативно-правового акту.

З лютого 2017 року позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на підставі поданої заяви про запит пенсійної справи за новим місцем проживання. У вересні без будь-яких пояснень відповідачем було припинено виплату пенсії. Листом від 06.10.2017 року №б/н відповідачем було рекомендовано ОСОБА_1 для відновлення пенсії надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Вважає, що діями відповідача порушено гарантоване ОСОБА_2 України право позивача на отримання пенсії, яка є єдиним джерелом для існування. Держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, які призначена пенсія. Отже, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме – отримання пенсії.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 цього Закону.

Згідно паспорту ОСОБА_1, позивача зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та довідку Управління праці та соціального захисту населення Придніпровського району від 03.04.2017 року №1364, позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи. В квітні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій повідомив про зміну реєстрації місця проживання.

Позивач отримує пенсію за віком з 28.04.2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Черкаси на підставі поданої заяви про взяття на облік за новим місцем проживання. Пенсія виплачується на підставі електронної пенсійної справи, так як паперова пенсійна справа знаходиться на території, яка на даний час не підконтрольна українській владі та отримати її не має можливості, в зв’язку з проведенням антитерористичної операції.

Згідно листа від 06.10.2017 року №б/н відповідачем було роз’яснено, що позивачу для відновлення пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що суперечить діючому законодавству, а саме Постанові №509. Позивач є власником нерухомого майна на підконтрольній території України, тому всупереч вимогам закону не може отримати довідку про те, що він є внутрішньо переміщеною особою.

У ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Перелік підстав, зазначених у ч.1 ст.49 цього Закону є вичерпним та передбачає припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними, а тому простить позов задовольнити, визнати дії управління ПФУ в м.Черкасах Черкаської області щодо припинення з 01 жовтня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними. Зобов’язати управління ПФУ в м.Черкасах Черкаської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року.

На виконання вимог КАС України управлінням Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області направлено суду відзив на адміністративний позов, яким відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пп.10 п. 1 Перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності зі ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У відповідності з параграфом 2 глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України справи з приводу оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до категорії справ незначної складності та підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що з 2014 року до лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 перебував на пенсійному обліку в управлінні пенсійного фонду України в м.Донецьк Донецької області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З лютого 2017 року позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області, як отримувач пенсії за віком на підставі поданої заяви про запит пенсійної справи за новим місцем проживання. Пенсія виплачується на підставі електронної пенсійної справи, так як паперова пенсійна справа знаходиться на території, яка на даний час не підконтрольна українській владі та отримати її немає можливості, в зв'язку з проведенням антитерористичних операцій.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.01.2017 року ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:69, виданий 10.01.2017, видавник: приватний нотаріус ОСОБА_3

21.02.2017 року позивач зареєстрував своє місце проживання за адресою: вул..Нижня Горова. 44, кв.74, м.Черкаси.

Згідно довідки №1364 від 03.04.2017 року виданої управлінням соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради ОСОБА_1 перебував на обліку у відділі соціальної допомоги управління соціального захисту населення Придніпровського району, як внутрішньо переміщена особа з 17.01.2017 року.

28.02.2017 року знятий з обліку згідно п.8 підпункту 1 постанови №509 від 01.10.2014 року.

Відповідно до положень ст. 3 ОСОБА_2 України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених ОСОБА_2 межах і відповідно до Законів України (ст. 8 ОСОБА_2 України).

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії (ст. 8 ОСОБА_2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Ст. 46 ОСОБА_2 України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 ОСОБА_2 України).

До конституційного права на соціальний захист враховується і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, що були заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 ОСОБА_2 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Отже, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Таким чином, враховуючи приписи вказаної норми, підтвердженням статусу внутрішньо переміщеної особи є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Згідно паспорту серії ВК номер 630720, виданий Київським РВ ДМУ ГУДМС України в Донецькій області 13.08.2009 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 21.02.2017 року.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та довідку Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 03.04.2017 року № 1364, позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи.

В квітні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, згідно якої повідомив про зміну реєстрації місця проживання.

Згідно листа від 06.10.2017 року №б/н відповідачем було роз’яснено, що позивачу для відновлення пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №509, оскільки позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4 після початку проведення АТО та відсутня будь-яка інформація про фактичне місце проживання на підконтрольній український владі території до початку проведення АТО. До надходження витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплату пенсії позивачу з 01.10.2017 припинено.

Оскільки позивач є власником нерухомого майна на підконтрольній території України, тому всупереч вимогам закону не може отримати довідку про те, що він є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

У ст. 49 вказаного Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 49 вказаного Закону.

В порушенням наведених приписів ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2017 року було пов’язано саме з відсутністю у нього документів про внутрішньо переміщену особу та відсутністю інформації щодо його фактичного місця мешкання/реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_2 України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання належної йому пенсії

Відповідно до ч.1 ст. 49 цього Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі,

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначеної відповідачем підстави, для припинення виплати пенсії позивачу, діючим Законом не передбачено. Відповідач в розпорядженні про припинення виплати пенсії позивачу не послався на конкретну норму Закону України, що передбачає припинення виплати пенсії.

Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. З огляду на викладене, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян на пенсійне забезпечення, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Такий висновок кореспондується із положеннями ч.3 ст. 4 Закону № 1058-ІV, де вказано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, а також із положеннями ч.2 ст. 5 цього ж Закону, де вказано, що виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з ч.1 ст. 64 ОСОБА_2 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених ОСОБА_2 України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Отже, органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав пенсіонерів.

Статтею 19 ОСОБА_2 України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. 46 ОСОБА_2 України, обмеження якого неможливе, з врахуванням наведених положень чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час відповідачем не надано суду доказів правомірності припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії.

Отже, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 суд визнає протиправними.

Для відновлення порушеного права і повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком та зобов'язати поновити нарахування пенсії з 01 жовтня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ОСОБА_2 України, Законом України «Про державне загальнообов’язкове пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, ст.ст.2, 9, 12, 72, 77, 242-246, 250, 263, 295 КАС України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області (код ЄДРПОУ 37930126, юридична адреса: вул.Хрещатик, 195, м.Черкаси, 18002) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ВК №630720, виданий Київським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 13.08.2009 року, РНОКПП1980900559, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, 18000).

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області (код ЄДРПОУ 37930126, юридична адреса: вул.Хрещатик, 195, м.Черкаси, 18002) поновити з 01 жовтня 2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ВК №630720, виданий Київським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 13.08.2009 року, РНОКПП1980900559, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, 18000).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_4