Рішення № 72308844, 15.02.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7087/17

№ провадження 2/646/329/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.18 місто Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Теслікової І.І.

при секретарі - Ротач К.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_4

відповідача- ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 300 000,00 грн, з посиланням на те, що у зв'язку із невиконанням зобов'язання відповідачем за попереднім договором від 20.08.2007 року укладеним між позивачем та відповідачем, відповідно до якого сторони зобов`язалися укласти договір купівлі-продажу 20/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_1 по праву власності, в строк не пізніше 30 серпня 2007 року, та виконанням рішення суду від 05.10.2010 року Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управлінням юстиції, відповідачем були заподіяні позивачу збитки у розмірі 300 000,00 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.10.2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів залишена без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення зазначених недоліків вищезазначеної ухвали суду, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.11.2017 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

28.11.2017 року позивач вдруге звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладання заборони на будь-яке відчуження житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року відповідно до п.9 розділу XIII « Перехідних положень» ЦПК України продовжено розгляд справи в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого судового засідання відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що з ОСОБА_5 відповідно до рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 року стягнута сума авансу за попереднім договором від 20.08.2007 року у розмірі 39625,00 грн., згідно до ст. 693 ЦК України. Позивачем не доведено понесення збитків відповідно до ст. 22 ЦК України у сумі 300000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 179,183 ЦПК України позивачем надана відповідь на відзив відповідача з якої вбачається посилання позивача на те, що саме ОСОБА_3 порушив умови попереднього договору і заподіяв майнову шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Під час підготовчого судового засідання відповідач не виявив бажання надати заперечення на відповідь з дотриманням вимог ст.ст. 180,183 ЦПК України, про що останнім було наголошено під час підготовчого судового засідання.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 300 000,00 грн. до судового розгляду по суті на 15.02.2018 року.

У судовому засідання позивач та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позову заперечували, з посиланням на його необґрунтованість та недоведеність.

Суд вислухавши позивача, відповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

20 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено угоду попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю.

Згідно вказаного договору, сторони зобов`язалися укласти договір купівлі-продажу 20/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_1 по праву власності, в строк не пізніше 30 серпня 2007 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення коштів у сумі 300 000,00 грн, посилається на те, що у зв'язку із невиконанням зобов'язання відповідачем за попереднім договором від 20.08.2007 року укладеним між позивачем та відповідачем, відповідно до якого сторони зобов`язалися укласти договір купівлі-продажу 20/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_1 по праву власності, в строк не пізніше 30 серпня 2007 року, та виконанням рішення суду від 05.10.2010 року Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управлінням юстиції, відповідачем були заподіяні позивачу збитки у розмірі 300 000,00 грн.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч.1, ч.2, п.п. 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій задано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування . Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 року по справі № 2-4571/10 позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь суму авансу за попереднім договором у розмірі 39625 ( тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму авансу за попереднім договором у розмірі 39625 ( тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, згідно з умовами Попереднього договору, не був укладений у встановлений строк з вини ОСОБА_1, а сума внесеного ОСОБА_3 авансу у розмірі 5000 доларів США ( станом на 4.06.2010 року ) 39 625,00 грн. згідно ст.2 Попереднього договору повинна була бути зарахована при кінцевому розрахунку при укладенні договору купівлі-продажу, то ця сума є попередньою оплатою товару, яка підлягає поверненню згідно ст. 693 ЦК України. Рішення набрало законної сили.

Ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 року по справі № 2-4571/10 встановлено, що договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, згідно з умовами Попереднього договору, не був укладений у встановлений строк з вини ОСОБА_1, а а сума внесеного ОСОБА_3 у розмірі 5000 доларів США ( станом на 4.06.2010 року ) 39 625,00 грн. згідно ст.2 Попереднього договору повинна була бути зарахована при кінцевому розрахунку при укладенні договору купівлі-продажу, то ця сума є попередньою оплатою товару.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 04 листопада 2010 року № 2677-VI (далі - Закон № 606-XIV) в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих порушення її прав та законних інтересів внаслідок чого, на її думку, були завдані збитки у розмірі 300 000,00 грн., не надано доказів в обґрунтування того, що саме відповідачем були заподіяні збитки позивачу у зв'язку із виконанням рішення суду та невиконанням відповідачем умов попереднього договору від 20.08.2007 року, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 19, 77-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України,16, 22 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 300 000,00 грн. відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.І. Теслікова