Вирок № 72307614, 20.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2713/16-к

Провадження №1-кп/639/49/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Рассказової А.Є., Лелякової Ю.В.,

Боровської М.І., Шемкова О.Є., Волкової С.І., Крбеян К.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - Кравченко Є.Ю., Нестєрова Д.І., Ачкасової С.І.,

захисника - адвоката Буняєва О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220430004132 від 24.10.2015 року, у відношенні:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 27.05.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 30 діб арешту, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 1 рік;

- 09.04.2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 3 років 30 днів позбавлення волі, 02.09.2015 року звільнений з Холодногірської виправної колонії №18 по відбуттю строку покарання;

- 28.11.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.12.2017 року вирок суду залишено без змін;

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6, будучи раніше неодноразово судимим за скоєння злочинів із корисливих мотивів, після звільнення 02.09.2015 з місць позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив та повторно вчинив злочин з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 22.10.2015 року приблизно о 17 годині 20 хвилин знаходився поблизу 6 платформи Холодногірського автобусного терміналу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 147.

Саме в той час ОСОБА_6 помітив раніше незнайому ОСОБА_7, яка йшла в напрямку станції метро «Холодна гора», і в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення її майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_6, діючи повторно, умисно, з метою незаконного збагачення, із корисливих спонукань, знаходячись позаду ОСОБА_7, спочатку почав таємно витягувати з її сумки мобільний телефон Nokia 5228. При цьому ОСОБА_7, повернувшись до ОСОБА_6 обличчям, помітила, що він вчиняє викрадення належного їй телефону, і, намагаючись протидіяти злочинним діям останнього, схопила його за руку. Однак, ОСОБА_6, усвідомлюючи, що його дії помічені ОСОБА_7, діючи з метою доведення до кінця корисливого злочину, вирішив вчинити відкрите викрадення чужого майна та, використовуючи свою фізичну перевагу, вирвав із сумки потерпілої мобільний телефон Nokia 5228, заволодівши ним у зазначений спосіб.

Після цього, ОСОБА_6, звернувши на свою користь мобільний телефон ОСОБА_7, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд.

В результаті грабежу ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1863 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №536 від 27.01.2016 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 на початку судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнавав, посилаючись на свою непричетність до вчинення зазначеного злочину. Перед закінченням з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами обвинувачений надав показання, що вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.186 КК України він визнає повністю, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорює.

З показань обвинуваченого ОСОБА_6, ним дійсно було вчинено грабіж відносно потерпілої ОСОБА_7, під час якого він заволодів належним їй мобільним телефоном. Під час проведення на стадії досудового розслідування за його участі слідчого експерименту він детально розповідав про обставини вчинення зазначеного злочину.

Обвинувачений ОСОБА_6 надав показання, що у вчиненому він щиро розкаюється, просить врахувати дану обставину при призначенні покарання та просить його суворо не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6, його винність у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7, показаннями свідків обвинувачення, які були допитані під час судового розгляду, а також сукупністю письмових доказів по кримінальному провадженню.

Так, під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 надала показання, що 22.10.2015 року в період часу з 16 по 18 годину вона йшла по вул. Полтавський шлях із супермаркету «РОСТ», який розташований на Холодній горі, в напрямку магазину «Київський». В руці у неї була жіноча сумка. В цей час на вулиці ще було не темно. Приблизно в районі 6 терміналу вона відчула тяжкість в руці, відразу обернулась та побачила молодого чоловіка, одна рука якого була у неї в сумці. Вона відразу схопила цього хлопця за руку, в його руці вже знаходився її мобільний телефон марки Nokia (сенсорний). Після цього молодий чоловік вирвався від неї та побіг по Полтавському шляху у напрямку супермаркету «РОСТ». Цей хлопець був молодого віку, на вигляд приблизно 16 - 18 років, невисокого зросту, з темним волоссям, він був одягнутий у світлу спортивну куртку з голубою полосою. Вона побігла за цим хлопцем, бігла за ним приблизно 3-5 хвилин, однак наздогнати його не змогла та він зник у натовпі людей. В той момент, коли вона бігла за злочинцем, їй на допомогу із натовпу підбіг якийсь незнайомий хлопець, який сказав, що зараз наздожене грабіжника. Як вона зрозуміла пізніше, цей хлопець допомагав грабіжнику. Більше цих молодих людей вона не бачила. Через день вона звернулась до Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області за місцем мешкання із відповідною заявою про скоєння злочину.

З показань потерпілої ОСОБА_7, під час досудового розслідування за її участю проводилось впізнання осіб за фотознімками, під час якого вона помилково вказала на особу, яка нібито вчинила грабіж. Впізнання проводилось за фотознімками, однак вона була без окулярів, у зв'язку з чим помилково впізнала іншу особу.

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 чітко підтвердила, що в той день саме обвинувачений ОСОБА_6 вчинив відносно неї грабіж.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання, що обвинуваченого ОСОБА_6 він раніше не знав та не знає, під час судового засідання бачить його вперше, ОСОБА_6 ніяких мобільних телефонів йому не передавав. В жовтні 2015 року він знаходився в районі Південний вокзал, до нього підійшли троє людей, а саме: дівчина та двоє чоловіків, з яких він знав одного чоловіка на ім'я ОСОБА_6, віком 45-46 років, другий чоловік по прізвищу ОСОБА_5, дівчину він не знає. У зв'язку із тим, що у ОСОБА_6 не було паспорту, останній попросив його здати мобільний телефон до ломбарду під свій паспорт. Потім вони пішли до ПТ «Ломбард Капітал» та він під свій паспорт здав мобільний телефон, за що отримав приблизно 170 гривен. Наступного дня він сам пішов до ПТ «Ломбард Капітал» та викупив зазначений мобільний телефон, потім цей мобільний телефон він загубив. Чоловік, який його просив здати мобільний телефон до ломбарду, виглядав набагато старше за ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, що в кінці березня 2016 року він проходив поблизу Жовтневого відділу поліції ГУ НП в Харківській області, до нього підійшов працівник поліції та попросив бути присутнім в якості понятого під час проведення слідчої дії, на що він погодився. Далі, за його участю проводився слідчий експеримент в районі станції метро «Холодна гора», під час якого підозрюваний ОСОБА_6 розповідав про обставини вчинення крадіжки мобільного телефону у жінки із сумки. З показань ОСОБА_6, після цього він викрадений мобільний телефон здав у ломбард, який розташований поблизу «Південного Вокзалу». Підозрюваний надавав показання добровільно, працівники поліції заходи фізичного чи психологічного примусу до нього не застосовували, під час проведення слідчого експерименту проводилась фотозйомка. За результатами проведення слідчого експерименту було складено протокол від 22.03.2016 року, протокол слідчого експерименту він підписував, зауважень чи заперечень до протоколу у нього не було.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання, що в березні 2016 року він був курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ та його запросили бути присутнім в якості понятого під час проведення слідчого експерименту, на що він погодився. Далі вони із Жовтневого відділу поліції ГУ НП в Харківській області вони проїхали в район станції метро «Холодна гора», де підозрюваний ОСОБА_6 добровільно розповідав про обставини ним вчинення грабежу. За результатами слідчого експерименту був складений протокол, який він підписав без зауважень чи заперечень.

Окрім показань потерпілої ОСОБА_7 та свідків сторони обвинувачення, судом досліджено письмові докази та висновком судово-товарознавчої експертизи, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.10.2015 року, яка подана до Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, потерпіла ОСОБА_7 звернулась із заявою про те, що 22.10.2015 року о 17 год. 20 хв. на Холодній горі м. Харків на терміналі зупинки автобусів, невідомий громадянин 16-18 років, викрав в неї із сумки мобільний телефон марки Nokia 5228, IMEI: НОМЕР_1 (к/п а.с.6).

Листом ПТ «Ломбард Капітал» №115/16-ю від 26.01.2016 року підтверджується, що 22.10.2015 року гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, за договором фінансового кредиту отримав кредит в розмірі 160,00 гривень під заклад мобільного телефону Nokia 5228 IMEI: НОМЕР_2 (к/п а.с.31).

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №536 від 27.01.2016 ринкова вартість викраденого майна, без врахування вартості комплектних пристроїв, з урахуванням зносу, при умовах (обмеженнях), зазначених у дослідницькій частині, за умовою, що всі функції даного телефону на момент вчинення злочину знаходились в справному стані, станом на 22.10.2015 року вартість мобільного телефону торгової марки «Nokia» 5228 складає 1863,33 грн. (к/п а.с.29-30).

Протоколом слідчого експерименту від 22.03.2016 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії підозрюваний ОСОБА_6 розповів про обставини вчинення ним грабежу у відношенні потерпілої ОСОБА_7, а саме: 22.10.2015 року приблизно о 17:20 годині він знаходився за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 145. Перебуваючи біля станції метро Холодна гора на автобусному терміналі, він побачив жінку, приблизно на вигляд 45 років, яка прямувала в бік магазину «Київський». В руках вищевказаної жінки він побачив сумку чорного кольору, замок якої був відкритий, а з сумки було видно мобільний телефон чорного кольору. Далі він прослідував за вищевказаною жінкою, підійшовши ближче до неї ззаду з правого боку, лівою рукою він витягнув телефон з сумки. У той момент, коли він витягав телефон з сумки, зачепив ліктем жінку, від чого остання обернулася і побачила, як він витягав мобільний телефон з її сумки. Остання спробувала схопити його за руку, але їй нічого не вдалося, він почав тікати. У слід він почув як жінка кричала - «Стій!». Вимоги останньої він проігнорував і втік в сторону ПЗ Вокзалу м. Харкова. Телефон був Нокіа 5228, він витягнув із телефону картку, яка там знаходилася, і викинув її в сміттєвий бак. Далі він зустрів малознайомого йому на ім'я ОСОБА_8, якого попросив, щоб він на свій паспорт заклав вищевказаний мобільний телефон в ломбард «Капітал», який знаходиться на Південному вокзалі. Після чого вони вдвох пішли в приміщення ломбарду, де ОСОБА_8 на свій паспорт заклав телефон за 175 грн.

Протокол слідчого експерименту підписаний всіма учасниками, в тому числі підозрюваний ОСОБА_6, без зауважень чи заперечень, додатком до протоколу слідчого експерименту є фототаблиця (к/п а.с.69-70).

Суд зазначає, що поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на момент проведення слідчого експерименту не були працівниками правоохоронних органів, ці особи жодним чином не заінтересовані в результатах кримінального провадження, тобто участь зазначених осіб була забезпечена з дотриманням вимог ч.7 ст.223 КПК України, у зв'язку з чим протокол слідчого експерименту є належним та допустимим доказом по кримінальному провадженню.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій підсудного та визнання його винуватості.

Щодо показань свідка ОСОБА_8 про те, що не ОСОБА_6, а інша особа передала йому мобільний телефон для здачі в ПТ «Ломбард Капітал», вказані показання свідка оцінюються судом критично, оскільки вони спростовуються протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 22.03.2016 року та сукупністю інших письмових доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, до арешту офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» з діагнозом ВІЛ-інфекція, ІІ клінічна стадія вірусного гепатиту «С», за місцем ув'язнення характеризується добре (к/п а.с.52-68).

Обставиною, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_6, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного, конкретні обставини вчинення злочину та спричинені наслідки, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції за ч.2 ст.186 КК України.

При цьому, суд не знаходить достатніх підстав для застосування у відношенні ОСОБА_6 положень ст.69 КК України (призначення покарання більш м'якого ніж передбачено законом) чи застосування до нього вимог ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

Оскільки обвинуваченим ОСОБА_6 злочин за ч.2 ст.186 КК України було вчинено до постановлення вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2016 року, за яким його засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, тому суд призначає остаточне покарання за сукупністю злочинів, відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів за ч.4 ст.70 КК України, згідно вимог пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, судом застосовується принцип часткового складання призначених покарань, при цьому враховуються дані про особу винного, який має не зняті та не погашені судимості, враховуються форма вини та мотиви вчинення злочину, той факт, що обвинуваченим ОСОБА_6 злочин було вчинено через незначний період часу після його звільнення з місць позбавлення волі.

Вирішуючи по суті клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», суд виходить із наступних обставин.

Згідно статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Відповідно до п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Судом враховується, що ОСОБА_6 має 2 (дві) судимості за вчинення тяжких умисних злочинів, а саме: за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09.04.2014 року та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2016 року, тому застосування до засудженого вимог Закону України «Про амністію у 2016 році» є неможливим.

Таким чином, у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 необхідно відмовити, оскільки він не є суб'єктом та не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи той факт, що ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2016 року, оскільки по даному кримінальному провадженню йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_6 у строк покарання за цим вироком необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 03.12.2015 (дата фактичного затримання) по 20.06.2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017) з 21.06.2017 року ОСОБА_6 необхідно зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) по справі.

Речових доказів по кримінальному провадженню не має.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, до призначеного за вказаним вироком покарання, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2016 року у виді 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі, та призначити ОСОБА_6 до відбування остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.

До набрання вироком суду законної сили обрати у відношенні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 грудня 2015 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_6 у строк покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув'язнення з 03.12.2015 по 20.06.2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017) з 21.06.2017 року ОСОБА_6 зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведену судову товарознавчу експертизу на суму 245,52 грн. (двісті сорок п'ять гривень 52 коп.), перерахувавши їх на користь держави, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п а.с.27).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило