Ухвала суду № 72305209, 20.02.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 464/944/17

Провадження № 2/442/544/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., при секретарі Лютик Х.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 гривень, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за вказаним вище позовом.

З метою забезпечення позовних вимог позивач подав до суду заяву про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року, та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які діїстосовно вищевказаного майна до набрання чинності рішенням суду у справі № 464/944/17.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_2 здійснює безпідставно та недобросовісно спробу стягнення з ОСОБА_1 суми у розмірі 1 050 000, 00 доларів США. Такі дії ОСОБА_2 призвели до виникнення значної кількості судових спорів, призвели до необхідності звернення до правоохоронних органів. Судові спори та кримінальні справи завдають позивачеві значних репутаційних втрат, моральних страждань, призводять до порушення нормальних життєвих та ділових зв'язків. З урахуванням великої ціни безпідставного та недобросовісного позову у справі № 464/3483/16-ц (1 050 000, 00 доларів США), значних репутаційних втрат позивача, значних моральних страждань, необхідності давати показання в правоохоронних органах, позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну відповідачем у розмірі 2 000 000,00 грн.

Неодноразово ОСОБА_2 чинилися спроби уникнути стягнення за позовами. Так, між Відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір про стягнення ОСОБА_1 заборгованості за договором позики та ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2014 року у справі №464/11778/14-ц було накладено арешт на будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73, та станом на час прийняття відповідного рішення належала ОСОБА_2 на праві власності.

Разом із тим, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.04.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_5 було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 29229709 від 13.04.2016 р. стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_3 будівлі виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73.

Реєстрацію права власності було здійснено на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір дарування будівлі виробничого корпусу №28 під літ. «Б-3», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, укладений 30 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №7969 та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 14.05.2013 р. за № 2697.

За фактом незаконної реєстрації права власності на майно на ОСОБА_3, а саме будівлю виробничого корпусу №28 загальною площею 4103 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, відкрито кримінальне провадження (витяг з кримінального провадження №12016140080001213) та Франківським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування.

В подальшому, 07 листопада 2016 року, Рішенням Апеляційного суду Львівської області задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Франківського районного суду м. Львовавід 16.07.2015р. у справі №465/6755/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округуКорпало ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування будівлі виробничого корпусу №28 (реєстраційний номер 810156, номер запису 1773, в книзі - 6) від 31.12.2004 року), що по вул. Гераїв УПА ,73 у м. Львові від 30 грудня 2004 року.

А саме, 11.04.2016 р. ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львовау справі №465/6755/14-ц про визнання недійсним договору дарування будівлі виробничого корпусу №28 (реєстраційний номер 810156, номер запису 1773, в книзі - 6) по вул. Героїв УПА ,73 у м. Львові (надалі - будівля).

Апелянта - ОСОБА_1, не було залучено як третю особу до вищевказаної справи у першій інстанції, однак прийняте рішення Франківського районного суду м. Львовау справі №465/6755/14-ц безпосередньо порушувало його права та завдавало суттєвої шкоди, оскільки на розгляді Сихівського районного суду м. Львова знаходилася справа №464/11778/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Відповідачів ОСОБА_2 Оксатни, ПП «Сколівські Бескиди» про стягнення заборгованості за договором позики.

03 грудня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова було постановлено Ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «Сколівські бескиди» про стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), та накладено арешт на будівлю виробничого корпусу №28 по вул. Героїв УПА,73 у м. Львові загальною площею 4103 кв.м., що належить ОСОБА_2.

Так, зважаючи на вжиття заходів для забезпечення позову, позивачем ОСОБА_1 з 03 грудня 2014 року (від дати прийняття відповідної ухвали Сихівським районним судом м. Львова) отримано майно в розумінні Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а конкретно законні сподівання на отримання коштів при реалізації вказаного майна у випадку його реалізації через невиконання майбутнього рішення про задоволення позову. Вказане вбачається із розуміння поняття «майно» у практиці Європейського суду з прав людини у ряді справ, зокрема, у справах «Сук проти України» (Заява № 10972/05) рішення від 10 березня 2011 року п.22; справа «Кечко проти України» Заява № 63134/00), рішення від 08 листопада 2005 року п.22; «Федоренко проти України» Заява № 25921/02) рішення від 01 червня 2006 року п.21; справа «Стредч проти Сполученого королівства» (Stretchv| UnitedKingdom ( заява № 44277/98), рішення від 24.06.2003 року п.32.Практика (рішення) Європейського суду з прав людини згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується українськими судами як джерело права.

У подальшому представник ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 звернулися до суду із касаційною скаргою на Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року. 02.11.2017 р. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у допуску справи до провадження Верховного Суду України було відмовлено.

Також 03 листопада 2016 року Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/1362/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської ради постановлено: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 №29229033 від 13.04.16р. про скасування запису про право власності ОСОБА_2 на будівлю виробничого корпусу №28, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, 73, а також визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 №29229709 від 13.04.16р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на будівлю виробничого корпусу №28, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, 73.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 876/9864/16 (надалі - Ухвала суду від 09.02.2017 р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно скасованоПостанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі № 813/1362/16 та провадження у справі закрито.

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 876/9864/16. 27.02.2017 р. Вищим адміністративним судом України відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Подаючи касаційну скаргу, позивач (ОСОБА_1Ф.) просить: скасувати Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/9864/16 від 09.02.2017 року та залишити в силі Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі № 813/1362/16.

При цьому Відповідач ухиляється від обов’язку здійснити реєстрацію права власності на підставі Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року на своє ім’я, щоб усіляко унеможливити стягнення коштів.

Зважаючи на викладені обставини, існують підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 в подальшому може розпоряджатися нерухомим майном, яке станом на день звернення до суду з відповідною заявою належить останній на праві власності. Вказані дії можуть здійснюватися ОСОБА_2 з метою неправомірного уникнення звернення стягнення на зазначене майно за рішенням суду, що ставить під загрозу належне виконання рішення суду у цій справі, а також впливає на права ОСОБА_1, що виступає у ній як позивач.

На даний момент Позивачу відомо, що у власності Відповідача ОСОБА_2 знаходиться будівля виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73, на підставідоговору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року.

Таким чином, для забезпечення можливості виконання судового рішення,зважаючи на наведені обставини, а також на значний розмір ціни позову, з урахуванням того, що відповідач може розпорядитися наявним у неї нерухомим майном, та відчужити його, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду, суд вирішив наступне.

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України «Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи».

Враховуючи мету та призначення інституту забезпечення позову, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України «Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із керівних роз’яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р. в якій сказано, що суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві та матеріалах справи, дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260, 261 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006р., суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.

Накласти арешт на майно а саме: будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73,реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 281696546101, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року.

До набрання чинності рішенням суду у справі № 464/944/17 заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які діїстосовно наступного майна: будівлі виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок, 73,реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 281696546101, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2 016 року.

Копію ухвали суду направити сторонам та для виконання Франківський відділ державної виконавчої служби м. Львова .

Стягувач: ОСОБА_1, місце проживання: 79034, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Боржник: ОСОБА_2, місце проживання: 82100, АДРЕСА_2,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.1 ст.157ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4 ст.157 ЦПК України).

Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів відповідно до вимог ст.ст. 351-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням Перехідних положень цього ж Кодексу. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченомуст.261 Цивільного процесуального кодексу України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки з моменту її проголошення.

Суддя О.В. Крамар