Вирок № 72302564, 20.02.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/785/18

провадження № 1-кп/415/342/18

В И Р О К

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Кадацької Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240000074 від 08 січня 2018 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не є особою з інвалідністю, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 1) 30 вересня 2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 309 ч. 1, 309 ч. 2, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 30 червня 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч. 3, 307 ч. 2, 309 ч. 2, 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання 22.07.2013 року за ухвалою Краснолучського міського суду Луганської області від 12.07.2013 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 12 днів; 3) 06 липня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Крупська), 52,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2017 року приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 29А по вулиці Тракторівка міста Лисичанська, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перелізши через паркан, незаконно проник на територію вищевказаного подвір’я, звідки, повторно, таємно викрав металеву трубу вагою 40 кілограмів, вартістю 212 гривень, яка належить ОСОБА_2, чим заподіяв останній майнову шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним, інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно, 27 грудня 2017 року приблизно о 20 годині, перелізши через паркан, проник на повір’я будинку № 29А по вулиці Тракторівка міста Лисичанська, звідки викрав металеву трубу, що належала потерпілій ОСОБА_2 Викрадене майно здав на металобрухт, отримані гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, майнову шкоду потерпілій відшкодував добровільно, сплативши останній вартість викраденого майна. Просив суд не позбавляти його волі і надати шанс на виправлення. Штраф, призначений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06.07.2017 року у сумі 510 гривень сплатив.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорювала фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути дане кримінальне провадження за її відсутністю, у зв’язку із перебуванням на лікуванні у місті Харкові. Майнова шкода їй відшкодована в повному обсязі, просила суд обвинуваченого суворо не наказувати.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, перебуває на обліку у лікаря нарколога з жовтня 2017 року з діагнозом «алкоголізм», (а.с.52), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с.55), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.56), раніше судимий (а.с.53,54);

- та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, що згідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів, оскільки останній, маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисного злочину ( ст.ст. 309 ч.1, 309 ч.2, 307 ч. 2 КК України) знову вчинив умисний злочин, при цьому рецидив злочинів у даному випадку, повторність, як кваліфікуючу ознаку інкримінованого в провину обвинуваченому злочину, не утворює.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу алкоголізму, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних в тому числі тяжкого злочину, знову вчинив умисний злочин проти власності, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. З огляду на вищевикладене підстав для призначення обвинуваченому мінімального строку покарання суд не вбачає.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, який усвідомлюючи свою провину в судовому засіданні вибачався за скоєне, як під час досудового слідства так і в суді надав правдиві свідчення, які повністю викривають його у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду, приймаючи до уваги побутову характеристику обвинуваченого, відповідно до якої останній позитивно характеризується за місцем проживання, враховуючи відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, а також думку потерпілої, яка просила суд суворо його не наказувати, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, визначеного ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для застосування при призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вимог, передбачених ст. 71 КК України суд не вбачає, оскільки штраф, призначений вироком Лисичанського міського суду від 06 липня 2017 року, обвинуваченим ОСОБА_1 був сплачений 07.07.2017 року, що підтверджується копією квитанції.

Запобіжний захід, обраний згідно ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 30 січня 2018 року, у виді особистого зобов’язання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/79е від 15.01.2018 року (а.с. 31,32) у сумі 143 гривні 00 копійок (а.с.30) (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 1117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред’явлений, у зв’язку з повним відшкодуванням завданих збитків.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 ч. 1 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній – у виді особистого зобов’язання.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/79е від 15.01.2018 року у сумі 143 (сто сорок три) гривні 00 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 1117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова