Ухвала суду № 72301523, 10.01.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3973/16-ц

Провадження №2-з/405/4/17

У Х В А Л А

10 січня 2017 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання садиби спільною сумісною власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просила визнати садибу по вул.Ручайна,10а у м.Кіровограді, що складається з новозбудованого житлового будинку з господарськими будівлями та з земельної ділянки загальною площею 400 кв.м, наданої під уже збудовану житлову будову і для продовження будівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Ухвалою від 20 травня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

05 січня 2017 року позивачем ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною відчуження на домоволодіння за адресою м.Кіровоград, вул.Ручайна, 10а, яке належить на праві власності ОСОБА_4, до закінчення розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили, зазначивши на обгрунтування заяви, що предметом позову є її (позивача) спадкові права на домоволодіння за адресою: м.Кіровоград, вул.Ручайна, 10а, яке на сьогоднішній день знаходиться у власності та володінні відповідача по справі ОСОБА_4, при цьому, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до повторного відчуження садиби на користь третіх осіб в будь-який час і мати наслідком неможливість виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі/

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно з вимогами ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Більш того, відповідно до ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений, серед іншого, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, при цьому згідно з ч.3 зазначеної статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Крім того, з аналізу положень статей 151, 152 ЦПК України слідує, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача).

Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

З огляду на викладене вище, впорушення вимог ч.2 ст.151 ЦПК України у поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач, вказавши вид забезпечення позову - арешт нерухомого майна з забороною відчуження на домоволодіння за адресою м.Кіровоград, вул.Ручайна, 10а, яке належить на праві власності ОСОБА_4, зазначивши процесуальний статус останньої як відповідач по справі, не обґрунтувала необхідність забезпечення позову саме таким способом, виходячи з того, що предметом позову на час подання позивачем заяви про забезпечення позову є визнання садиби №10а по вул.Ручайна у м.Кропивницькому спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка померла 26 травня 2014 року, відповідачем по справі є ОСОБА_2, та на час подання заяви про забезпечення позову позивач в порядку ст.33 ЦПК України не заявляла клопотання про залучення до участі в справі інших відповідачів (співвідповідачів), як не навела фактів в обґрунтування того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову, не навела об’єктивних обставин на підтвердження того, що невжиття запропонованого нею заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, то, відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу ОСОБА_1, що не перешкоджає позивачу повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

За подання заяви про забезпечення позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст.ст.151-153 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України “Про судовий збір”, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №405/3973/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання садиби спільною сумісною власністю подружжя, - повернути позивачу ОСОБА_1 для виконання вимог ст. 151 ЦПК України.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп., сплачений відповідно до квитанції №0.0.680107075.1 від 31 грудня 2016 року, Отримувач Ленінський районний суд м.Кіровограда, р/р отримувача 31214206700004, код отримувача 38037409, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код 823016, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1/ Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова