Рішення № 72301181, 30.01.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/823/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Кашуби А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чернянчук К.П.,

представника позивача – ОСОБА_1,

третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Виноградівської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування п.1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року за №401, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_4, звернулася в суд із позовом до Виноградівської міської ради, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.

ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку в м.Виноградів по вул. Миру, 10. Відповідно до викопіровки з генарального плану будівельного кварталу №12/6, площа прибудинкової території надана для будівництва і обслуговування багатоквартирного жилого будинку в м. Виноградів по вул. Миру, 10.

Пунктом 1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року №401 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки” надано дозвіл ОСОБА_2, мешканці м. Виноградів, вул. Миру, 10/2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки по вул. Миру, 10/2 в м. Виноградів.

Позивач вказує, що присадибної ділянки за такою адресою не існує, а нормами земельного законодавства не передбачено надання земельної ділянки у власність для обслуговування квартир у багатоквартирному жилому будинку, як і не передбачено можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки або її частини.

При прийнятті оспорюваного рішення міська рада не з’ясувала чи існує присадибна ділянка за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 10/2 та не врахувала положення ст.ст. 39, 42 ЗК України щодо неможливості передачі у власність чи користування окремих власників багатоквартирних будинків земельної ділянки або її частини, у зв’язку з чим пункт оспорюваного рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Просить суд визнати протиправним та скасувати п.1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року №401 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки” щодо надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки по вул. Миру, 10/2 в м. Виноградів.

Окрім цього, просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 33187,00 гривень.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.01.2018 року на підставі заяви представника позивача вимогу про стягнення витрат на правову допомогу залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд такі задовольнити з підстав, які наведені у позові.

Представник Виноградівської міської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника міської ради. Щодо вирішення позову міська рада покладається на думку суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю заперечила відносно позовних вимог ОСОБА_3 та просила суд в задоволенні такого відмовити.

Заслухавши сторони, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту ч.2 ст. 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч.1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та у законах України.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, зокрема, за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно приписів ч.5 ст.118 ЗК України (чинній на час прийняття оспорюваного рішення) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Пункт 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить вирішення відповідно до закону питань земельних відносин до виключної компетенції сільських, селищних рад, причому зазначені питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях такої ради.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в України здійснюється на принципах законності, а в п.21 ч.1 ст.43 Закону зазначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються, відповідно Закону, питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону, Рада, в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_2 є власниками квартир №4 та відповідно №2 у багатоквартирному будинку, що знаходиться в м.Виноградів по вул.Миру, 10. Вказане підтверджується копіями Свідоцтв про право власності на житло, що видані Виноградівською міською радою згідно рішення від 24.05.2005 року та 27.06.2005 року.

За заявою ОСОБА_2 від 21.03.2007 року про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку (Т№1,а.с.73), пунктом 1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року №401 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки” надано дозвіл ОСОБА_2, мешканці м.Виноградів, вул.Миру, 10/2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки по вул.Миру, 10/2 в м.Виноградів (Т№1,а.с.5).

Вирішуючи питання щодо законності прийнятого Виноградівською міською радою рішення, суд виходить із такого.

При приватизації громадянами одно або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з частиною 5 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

За положеннями ст. 42 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Аналізуючи позицію позивача про те, що оскаржуваним рішення порушено безпосередньо її права як співвласника багатоквартирного будинку по вул. Миру, 10 в м. Виноградів, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон № 417-VIII) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 д) постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" - при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників (стаття 42 ЗК); та у п.19, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII (2482-12) "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК ( 2768-14 ), якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду " від 19.06.1992 року - користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах , передбачених ЗК України.

Стаття 89 Земельного Кодексу України передбачає, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Як вбачається зі ст. 155 ЗК України - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ - є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Як вбачається з листа директора КП “Виноградівського РБТІ” №188 від 06.12.2017 року, об’єкт нерухомого майна, двохкімнатна квартира, за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 10/4 відноситься до багатоквартирних житлових будинків (Т№2, а.с.38).

Крім того, з листа начальника Виноградівського ВУЖКГ №371 від 06.12.2017 року слідує, що будинок №10 по вул. Миру в м. Виноградів, що складається з 6-ти квартир, дійсно знаходиться на балансі підприємства, але дані щодо взяття його на баланс відсутні. Крім того, рішенням сесії Виноградівської міської ради №183 від 29.09.2006 року даний житловий будинок включено в перелік пам’яток архітектури місцевого значення, а тому його приватизація має окремий порядок встановлений Законами України (Т№2, а.с.39).

Так, будинок №10 по вул. Миру в м. Виноградів є багатоквартирним, усі квартири приватизовані, а отже передача земельної ділянки по вул. Миру, 10/2 повинна була відбуватись на підставі ст. 42 ЗК України та вищевказаному Закону "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", з урахуванням вимог до майна, яке є культурною спадщиною.

Отже, нормами земельного законодавства, що діяли на момент винесення Виноградівською міською радою оскаржуваного рішення, не передбачалась можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини, а відтак оспорюване рішення Виноградівської міської ради, яким надано для ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки, є недійсним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До суду від відповідача доказів на підтвердження правомірності свого рішення не надходило.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Крім того, згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує на користь позивача документально підтверджені понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.1.5 рішення дев’ятої сесії п’ятого скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки” щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки ОСОБА_2, мешканці м. Виноградів, вул. Миру, 10/2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на земельну ділянку по вул. Миру, 10/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 з Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300 м.Виноградів, пл.Миру, 5, Закарпатська область, Код ЄДРПОУ 04053677) судовий збір в розмірі 551,20 (п’ятсот п’ятдесят одна грн. 20 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийОСОБА_5