Постанова № 72300875, 16.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10407/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 33/780/130/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 16.02.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого заступником директора ПП «Ланна-Агро», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0567/12500/17 від 27.11.2017 року, валюту у розмірі 5 200 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 27.11.2017 року о 05:55 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав з України до Німеччини, м. Франкфурт, рейсом LH1493, літаком а/к «LUFTHANSA» та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі більше 12 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці, де ним була видана готівка в розмірі 17 000 доларів США, яка знаходилась в одному з відділень барсетки, що була в рюкзаку пасажира (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира готівка належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та документів на право переміщення готівки понад 10 000 євро пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. У зв’язку з відсутністю у пасажира дрібних купюр з виявленої суми громадянину ОСОБА_2 було пропущено 11 800 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 5 200 доларів США.

На вказану постанову суду, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що працівниками митниці було штучно створено правопорушення, а саме шляхом перехоплення його на шляху до червоного коридору, ігнорування його заперечень та пред’явлення документів, які посвідчують його відрядження, як посадової особи, яка може вивозити валюту більш ніж еквівалент 10 000 євро. А суд першої інстанції не дав належної правової оцінки матеріалам справи та поясненням захисника, що митницею не забезпечується належний рівень митного контролю, що пасажира під тиском схилили до підписання документів. Разом з цим зазначає, що він ніяким чином не ухилявся від декларування чи сплати мита та інших зборів, валюту від інспектора митниці не приховував та своїми діями не завдав державі ніякої шкоди, однак судом ці обставини враховані не були, так як і не враховані надані захисником письмові докази, а саме посвідчення на відрядження та касові видаткові ордери підприємств, а також відсутність у «Правилах для громадян які виїжджають за кордон…» роз’яснення порядку вивезення валюти у відрядження. Окрім цього, судом не враховано особу правопорушника та його майновий стан, що на його утриманні перебуває троє дітей і застосування конфіскації предметів порушення митних правил у даному випадку є непропорційним і покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар». Тому просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, а вилучені кошти йому повернути.

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 апеляцію підтримали, підтвердили викладені у ній доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.471 Митного кодексу України є правильною.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та призначив стягнення (у виді штрафу), яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Доводи про те, що справу щодо ОСОБА_2 слід закрити, оскільки дії останнього охоплюються ст. 170.9.1 Податкового кодексу України, на думку апеляційного суду Київської області, є такими, що не можуть вплинути на законність оскаржуваного рішення.

Вказана норма Податкового кодексу України регулює відносини щодо оподаткування витрат виданих для відрядження та не впливає на порядок переміщення валютних коштів через митний кордон України.

Твердження про те, що відповідні зони аеропорту «Бориспіль» розміщенні з порушенням норм чинного законодавства України, також не впливає на обґрунтованість оскарженого рішення та не є предметом розгляду даної справи.

Так, створення та облаштування зон митного контролю відноситься до компетенції Державної митної служби України та аеропорту «Бориспіль». Затвердження цих зон здійснювалось на підставі певних нормативних документів, зокрема: наказом Державної митної служби України №173 від 29.03.2013 року «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами»; наказом Державної митної служби України №192 від 19.04.2013 року «Про затвердження доповнень до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами»; рішенням про створення зони митного контролю начальника митного поста «Бориспіль-аеропорт» №12512/0542 від 07.11.2014 року та іншими.

У разі незгоди з вказаними документами, ОСОБА_2 не позбавлений можливості оскаржити їх в передбаченому законом порядку.

Оскільки суду не надано будь-яких доказів про визнання вказаних документів незаконними, суд вважає, що вказані доводи є необґрунтованими.

Разом з тим, Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не врахував у повній мірі той факт, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов’язана додержуватися, зокрема третього критерію – правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб’єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з’ясованих обставин і фактів.

Приймаючи до уваги всі обставини даної справи, а саме: той факт, що вилучена у громадянина України ОСОБА_2 валюта має законне походження (видана для оплати відрядження) та, враховуючи, що ОСОБА_2, незважаючи на те, що працює на 4-х роботах, має незначний розмір заробітної плати в цілому 17 800 гривень, а на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, дружина та батьки пенсіонери, апеляційний суд вважає, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року необхідно змінити.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вилучену у ОСОБА_2 валюту згідно протоколу про порушення митних правил № 0567/12500/17 від 27.11.2017 року, валюту у розмірі 5 200 (п’ять тисяч двісті) доларів США – повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива