Постанова № 72300194, 16.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10247/17 Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 33/780/179/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 16.02.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, працюючу менеджером у ТОВ «Промак» у м. Кривий Ріг, проживаючу за адресою: вул. Слєпньова (Кубанська), буд.5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0533/12500/17 від 20.11.2017 року, валюту у розмірі 8 300 доларів США повернуто ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 20.11.2017 року о 18:05 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_2, яка відлітала літаком авіакомпанії «МАУ», до Ізраїлю, м. Тель-Авів, рейсом №777 та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», їй було задано питання щодо наявності в неї готівкових коштів, на що вона відповіла, що має 10 000 доларів США. Після цього ОСОБА_2 було запрошено до службового приміщення митниці, де нею була видана готівка в розмірі 20 025 доларів США та 1 845 гривень, що знаходились в одному з відділень дорожньої сумки пасажирки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажирки належить їй особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на право вивезення готівки пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспектора митниці не зверталася. З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено 11 725 доларів США та 1 845 гривень . За протоколом про порушення митних правил вилучено 8 300 доларів США.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною та винесеною без врахування норм чинного законодавства та обставин справи. Висновок суду щодо покладення «індивідуального надмірного тягаря» на ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки судом жодним чином не перевірено її реальний майновий стан, при цьому взято до уваги лише те, що ОСОБА_2 відлітала до Ізраїлю для діагностики та лікування, де 22.11.2017 року нею було сплачено 8 712 доларів США та що конфіскація вилученої валюти, яка призначалася на лікування за кордоном ніяк не сприятиме вихованню ОСОБА_2 та попередженню вчинення нею нових порушень, що і призвело до безпідставного застосування тільки основного стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації – додаткового стягнення. Однак, апелянт впевнений, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України за вчинення порушення митних правил встановлена законом, а отже, її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном. Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною за ст.471 МК України та накласти на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з’явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказувала, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просила залишити її без змін.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов’язковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов’язана додержуватися, зокрема третього критерію – правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб’єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з’ясованих обставин і фактів.

Однак, висновки першої інстанції про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар», є немотивованим, надуманими та безпідставними.

Ігноруючи норми чинного законодавства України та звільняючи правопорушника від конфіскації предметів порушення митних правил, суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що суду не надано доказів про доходи та фінансові статки ОСОБА_2, яка працює менеджером ТОВ «Промак».

За даних обставин висновок суду про те, конфіскація вилучених у ОСОБА_2 коштів складе для неї «індивідуальний надмірний тягар» не може вважатися обґрунтованим.

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомила працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповіла, що має при собі 10 000 доларів США. Згодом же нею видано 20 025 доларів США та 1 845 гривень. Під час опитування працівниками митниці пояснила, що кордон України перетинає один-два рази на рік, готівка належить їй та її чоловіку, вину у вчиненні вказаного правопорушення визнає, але зазначає, що сталося це не навмисно.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано будь-яких доказів які підтверджують факт наявності «індивідуального і надмірного тягаря» у ОСОБА_2 при конфіскації вилучених у неї коштів.

Посилання на те, що «індивідуальний надмірний тягар» для ОСОБА_2 полягає у тому, що вона повинна утримувати своїх двох дітей та матір, не ґрунтуються на наявних у справі доказах. У матеріалах справи відсутні будь-які докази не тільки про понесені ОСОБА_2 витрати на утримання дітей, але й взагалі про наявність у неї дітей.

Твердження суду про те, що ОСОБА_2 відлітала з України вимушено, оскільки потребувала лікування за кордоном, також не підтверджені належними доказами.

Так, суду не надано будь-яких доказів про те, що ОСОБА_2 було діагностовано на території України певні хвороби та рекомендовано лікування за кордоном, у тому числі й у Ізраїлі.

Крім того, як видно з наданих квитанцій про оплату лікування, вказану оплату здійснювала особа, яка має паспорт ЕХ808953, а з матеріалів справи (протоколу про порушення митних правил та інш.) вбачається, що ОСОБА_2 має паспорт FH717186.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання на те, що ОСОБА_2 дане правопорушення вчинила ненавмисно, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Щодо доводів про те, що грошові кошти не відносяться до заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України товарів, а тому не можуть бути конфісковані, суд вважає їх також безпідставними.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа – резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.

При прийнятті рішення апеляційний суд також враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2018 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 виною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючисьст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2018 року щодо ОСОБА_2, скасувати.

Прийняти нову, якою громадянку України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, Дніпропетровська обл., постійно проживає: Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Слєпньова (Кубанська), б. 5, місце роботи: менеджер ТОВ «Промак», паспорт громадянки України для виїзду за кордон: FH717186, виданий 04.09.2017 р., орган, що видав: 1224, запис номер: 19711218-03223, визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0533/12500/17 від 20.11.2017 року валюти у розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США, в дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, Дніпропетровська обл., постійно проживає: Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Слєпньова (Кубанська), б. 5, місце роботи: менеджер ТОВ «Промак», паспорт громадянки України для виїзду за кордон: FH717186, виданий 04.09.2017 р., орган, що видав: 1224, запис номер: 19711218-03223, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу – судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, Дніпропетровська обл., постійно проживає: Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Слєпньова (Кубанська), б. 5, місце роботи: менеджер ТОВ «Промак», паспорт громадянки України для виїзду за кордон: FH717186, виданий 04.09.2017 р., орган, що видав: 1224, запис номер: 19711218-03223 , на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 17 гривень 27 копійок.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива