Рішення № 72298490, 13.02.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"13" лютого 2018 р. 145/1252/17

2/145/59/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красне – Агроінвест» про припинення договору оренди,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що 15.12.2008 року між ТОВ «Красне-Агроінвест» та її чоловіком, ОСОБА_3, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,1738 га, кадастровий номер 0524586900:01:003:0097, цільове призначення якої - для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

11.03.2014 року у віці 72 років ОСОБА_3 помер.

Вона прийняла спадщину після його смерті і, оскільки, мала намір обробляти земельну ділянку самостійно, звернулась до орендаря з проханням про припинення договору оренди, однак відповіді не отримала.

Відповідно до положень п.13.4 зазначеного договору оренди земельної ділянки його дія припиняється за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Оскільки її чоловік помер, вона є його правонаступницею і до неї переходять всі права та обов'язки, які існували на час його смерті, а згоди щодо припинення договору оренди між нею та ТОВ «Красне-Агроінвест» не досягнуто, вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Як на підставу своїх позовних вимог посилається на наступне:

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2014 року вона є спадкоємицею майна ОСОБА_3, померлого 11 березня 2014 року.

До складу спадкового майна, на яке було видане зазначене свідоцтва входить земельна ділянка, кадастровий номер 0524586900:01:003:0097 в розмірі 3,1738 га, що розташована на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 269967 від 26.11.2008 року.

Право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за нею 04.11.2014 року, про що їй було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕЕВ № 945954 від 04.11.2014 року.

Оскільки їй було відомо про існування договору оренди земельної ділянки укладеного між її чоловіком та ТОВ «Красне-Агроінвест» та маючи намір на його припинення, звернулась з цього приводу до товариства. На її звернення їй було повідомлено, що у товариства немає підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідно до п.13.6 ст. 13 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або для розірвання цього договору.

Крім того, їй було надано копію договору оренди для ознайомлення, в результаті якого нею було виявлено наступне:

15 грудня 2008 року між ТОВ «Красне-Агроінвест» та ОСОБА_3 було укладено договір № 201 оренди землі, відповідно до якого останній передав Товариству в користування на умовах оренди належну йому земельну ділянку площею 3,1708 га на території Уяринецької сільської ради.

Відповідно до умов вказаного договору термін його дії становить 20 років, а відповідно до п. 13.6 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни його умов або розірвання.

Разом з тим, як вбачається з тексту, договір оренди було виконано друкованим способом, з пропусками в місцях його істотних умов, які мали бути заповнені письмовим способом.

Таким способом заповнені ті графи договору оренди, що стосуються площі та місцезнаходження земельної ділянки, відомості про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Разом з тим пункт 3.1. договору оренди, що стосується строку дії договору виконано друкованим способом, що свідчить про ту обставину, що така умова договору оренди була заздалегідь підготована Товариством в проекті договору і окремо з орендодавцем не погоджувалась.

На час укладення договору оренди від 15.12.2008 року її чоловіку виповнилось 68 років. За життя він був особою з обмеженими можливостями, страждав на розлад мовлення та слуху (глухонімота). За станом свого здоров'я він не міг самостійно обробляти земельну ділянку і був змушений передати її в користування на умовах оренди.

Однак строк дії договору оренди - 20 років створює значний дисбаланс у правах і обов'язках сторін договору, причому на шкоду орендодавцю.

Визначення заздалегідь підготованої умови про строк дії договору - 20 років позбавило її чоловіка реалізувати своє право на справедливі умови договору, які визначаються саме на етапі узгодження його умов.

Таким чином, що умова договору оренди землі про строк його дії, викладена в п. 3.1. не відповідає таким засадам як розумність і справедливість.

Такий тривалий строк дії договору позбавив орендодавця права на використання ним своєї земельної ділянки для власних потреб, а у випадку спадкування земельної ділянки, не дає можливості спадкоємцю у повній мірі розпоряджатись спадковим майном на свою корись на найбільш вигідних умовах.

Просить договір оренди землі № 201 від 15 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красне-агроінвест» припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Красне-агроінвест» на її користь судові витрати згідно квитанції .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки у товариства немає підстав для розірвання договору оренди, так як відповідно до п.13.6 ст. 13 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або для розірвання цього договору.

Суд, вислухавши сторони, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 5 статті 12 ЦК України передбачено, що якщо законом встановлено правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» містить Директива 93/13/ЄС, в статті 3 якої зазначено, що умова договору, яка не була окремо погоджена, вважається несправедливою (нечесною), якщо на противагу про добросовісність вона створює значний дисбаланс у правах і обов'язках сторін договору, причому на шкоду, одній із сторін. Несправедливою умова може бути визнана лише в тому випадку, якщо вона не була окремо погоджена сторонами, причому не внаслідок того, що сторони не бажали цього, а з огляду на те, що одна із сторін договору з об'єктивних причин не могла виразити свою волю щодо такої умови договору. Головною серед таких причин Директива називає саме наявність заздалегідь підготовленого однією із сторін проекту договору, в результаті чого інша сторона була практично позбавлена можливості запропонувати внесення будь-яких змін до нього.

А відповідно до статті 6 Директиви якщо умова договору є несправедливою, вона не створює прав чи обов'язків для іншої сторони, тобто є недійсною, а договір діє без такої несправедливої умови.

Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, а існування договору оренди позбавляє їх такого права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 є спадкоємицею майна ОСОБА_3, померлого 11 березня 2014 року.

До складу спадкового майна, на яке було видане зазначене свідоцтво, входить земельна ділянка, кадастровий номер 0524586900:01:003:0097 в розмірі 3,1738 га, що розташована на території Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 269967 від 26.11.2008 року.

Право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 04.11.2014 року, про що їй було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕЕВ № 945954 від 04.11.2014 року.

15 грудня 2008 року між ТОВ «Красне-Агроінвест» та ОСОБА_3 було укладено договір № 201 оренди землі, відповідно до якого останній передав Товариству в користування на умовах оренди належну йому земельну ділянку площею 3,1708 га на території Уяринецької сільської ради.

На звернення ОСОБА_2 про припинення договору № 201 оренди землі укладеного між її чоловіком, ОСОБА_3 та ТОВ «Красне-Агроінвест» 15.12.2008 р. їй було повідомлено, що у товариства немає підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідно до п.13.6 ст. 13 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або для розірвання цього договору.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на п. 13.6 ст. 13 Договору № 201 оренди землі від 15.12.2008 р., так як вони суперечать вимогам ст. 41 Конституції України «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним» .

Керуючись ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 3, 12, 627, 652 ЦК України, ст.ст.78, 90 ЗК України, директивою 93/13/ЄС від 05.04.1993 р.

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Договір оренди землі № 201 від 15 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красне-Агроінвест» припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красне-Агроінвест» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 21.02.2018 р.

Суддя Ратушняк І. О.