Рішення № 72295865, 19.02.2018, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1539/17

Провадження номер № 2/0186/37/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1.

В обґрунтування позову зазначає, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 23 вересня 2010 року, згідно якого відповідачу були видані кредитні кошти в розмірі 4000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 36% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.1.1.7.12 «Умов та правил надання банківських послуг» договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

У порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов’язання належним чином не виконав, тому, станом на 30 вересня 2017 року за ним існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 92915,40 гривень. Сума заборгованості складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2621,78 гривень, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 80563,05 гривень, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4829,84 гривень, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг», штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) в розмірі 4400,73 гривень.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 92915,40 гривень, та судовий збір по справі в сумі 1600,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, направив суду відзив на позовну заяву відповідно до якого, до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство КБ «Приват Банк» з позовною заявою до нього про стягнення суми заборгованості за кредитним договором б/н від 23 вересня 2010 року, яка, на думку позивача, станом на 30.09.2017 року становить 920915,40 гривень, та складається з:

-2 621,78 грн. - заборгованість за кредитом,

-80 563,05 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,

-4 829,73 грн. - заборгованість за пенею та комісією,

-500,00грн. - штраф (фіксована частина),

-4 400,73 грн. - штраф (процентна складова), однак детального розрахунку заборгованості, підтвердженого первинними бухгалтерськими документами, до позовної заяви не додано.

Вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконними та необґрунтованими та категорично не погоджується з ними з наступних підстав:

1. У своїй позовній заяві представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в основному декларує статті законодавства, обґрунтовуючи свої вимоги, до того ж, з невірним тлумаченням деяких норм законодавства, зокрема, посилаючись на ст. 1054 Цивільного Кодексу України, перелічує пункти кредитного договору б/н від 23 вересня 2010 року, але не додає жодного належного доказу, факту письмового укладання даного кредитного договору та виконання Банком своїх зобов’язань за умовами даного кредитного договору б/н від 23 вересня 2010 року, доказу його кредитної заборгованості перед ПАТ «ПриватБанк» та доказу наявності права вимоги до нього, як до його боржника.

Надані до позовної заяви та надіслані відповідачу додатки за № 1-13 жодним чином не підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором б/н від 23 вересня 2010 року у визначеній в позові сумі.

За таких умов вважає позов ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач не надав до позову, жодного документу, що підтверджує факт отримання ним кредитних коштів через касу Банка, та документи, що підтверджують факт відкривання ним рахунку для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди та інших платежів.

До позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.11.2017 року серед додатків був наданий «Розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 23.09.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ним, як клієнтом, станом на 30.09.2017 року», зроблений Банком, але даний розрахунок заборгованості не є детальним, з нього неможливо встановити, з якої початкової суми та як саме розраховувалася сума боргу, він не підтверджений первинною бухгалтерською документацією, згідно якої проведено розрахунок.

Взагалі, цей розрахунок є програмним документом, який не відноситься до первинних бухгалтерських документів, тому він не може бути належним доказом при розгляді кредитної справи у суді.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо надання йому кредиту у розмірі 4000,00 грн.

Також, звертає увагу суду на те, що ще з лютого 2012 року, він не здійснив жодного платежу (погашення чергового платежу за кредитним договором б/н від 23.09.2010 року), однак, не зважаючи на сплив загального строку позовної давності в 3 (три) роки, позивачем ПАТ КБ «Приват Банк» подано позовну заяву після закінченого зазначеного загального строку позовної давності, тому що про порушення свого права позивач дізнався ще у березні 2012 року.

Позивач до позову надав копію «Умов та правил надання банківських послуг» та «Правил користування платіжною карткою», без його підпису, що протирічить загальному та допустимому принципу надання до суду учасниками процесу належних та допустимих доказів, так як відсутність його підпису на даному документі, дає підстави стверджувати, що він не в повній мірі ознайомлений із Умовами надання банківського кредиту, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином строк позовної давності застосовується на загальних підставах, викладених в ст. ст. 256, 257 ЦК України - 3 роки.

У даному випадку початок перебігу позовної давності пов'язується не зі строком дії (припиненням дії) договору, а з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України) - момент, коли позивач дізнався про порушення ним кредитних зобов'язань, а відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий до позову, позивач був обізнаний про порушення його прав ще у березні 2012 року.

Тобто у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованим, недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позову, у зв’язку зі спливом загального строку позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з’явилась, направила суду відповідь на відзив відповідно до якої, у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської обл. перебуває справа 186/1539/17 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач подав відзив, на який вважає за необхідне надати наступну відповідь.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 23.09.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч.2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.uai ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови, Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис у Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок №4149437413612035 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку, є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п. 1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань:

1. копія кредитного договору;

2. розрахунок заборгованості;

3. копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір;

4. виписка по рахунку.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Грошові кошти відповідачу надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 23.09.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що останній висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що «Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...».

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка власноруч підписана відповідачем та з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

У виписці з карткового рахунку, чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які бажали викласти у самому договорі.

Звинувачення відповідача, що Банк застосовує нечесну підприємницьку практику є безпідставними, адже сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами.

Доказів, що відповідач не мав можливості прочитати договір перед його укладенням відповідач до суду не надано.

Окрім того, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, що свідчить про згоду з вказаними умовами.

Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

касові, банківські документи;

повідомлення банків;

виписки банків;

корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України).

Відповідно до п.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа №6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.»

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2014 року.

У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається не відповідають дійсності, а строк позовної давності, враховуючи його збільшення згідно умов договору, позивачем дотримано при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, відповідач по справі ОСОБА_1 отримав кредит, відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 23 вересня 2010 року, в розмірі 4000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Згідно з пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів, видатків банку становить 50 років (а.с. 22).

В Умовах та правилах надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256У відсутній підпис ОСОБА_1

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 30 вересня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 92915,40 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2621,78 гривень, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 80563,05 гривень, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4829,84 гривень, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов кредитного договору, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) в розмірі 4400,73 гривень ( а.с.4-6).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості мало відбуватися щомісячними платежами в строк до 25 числа кожного місяця.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-103цс14), від 1 жовтня 2014 року (справа № 6-134цс14), від 12 листопада 2014 року (справа № 6-167цс14).

Нормою частини 3 статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини 3 статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 19 січня 2018 року подав суду заяву про застосування строку позовної давності ( а.с.71-73), тобто до ухвалення судом рішення по справі.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що останній самостійний платіж відповідачем було здійснено 16 липня 2013 року (а.с.5, 87) на суму 301,00 грн., та 12 червня 2014 року було проведено автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти на суму 20 грн.16 коп. (а.с.5, 89). Так як умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що навіть строк дії кредитної карти, виданої відповідачу ОСОБА_1 сплив у вересні 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 25 листопада 2017 року, що підтверджується наліпкою на конверті (а.с.41), суд приходить до висновку про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог статті 267 ЦК України є правовою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Розглядаючи ствердження позивача про те, що по кредитному договору укладеному між позивачем та відповідачем збільшено строк позовної давності до 50 років суд виходить із наступного.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умов та правил надання банківських послуг пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, суд приходить до висновку, що їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Суд вважає, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа № 6-192цс15).

Як вбачається з Умов та правил надання банківських послуг наданих позивачем, вони не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 23 вересня 2010 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265, ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

СУДДЯ: С.С. КРИВОШЕЯ