Рішення № 72294799, 30.01.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1989/17

Провадження №2/173/181/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

За участю: позивача –ОСОБА_1

Відповідача - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ у Верхньодніпровському районі головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1А з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ у Верхньодніпровському район головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3

11 грудня 2017 року надійшла довідка про місце реєстрації відповідача – фізичної особи

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 січня 2018 року.

Сторонам та учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

30.01.2018 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександпівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_4 померлої 11.08.2016 року

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на наступне : 11.08.2016 року померла його мати ОСОБА_4.

Після смерті матері залишилось спадкове майно, в тому числі і земельна ділянка площею 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Після смерті матері він звернувся до приватного нотаріуса Кам'янського міського нотаріального округу, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, постановою державного Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 08.09.2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на зазначену вище земельну ділянку в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Пояснивши, що у його покійної матері був державний акт на право на земельну ділянку, але після смерті матері ні він, ні батько його не знайшли.

Відповідач - ОСОБА_1А,. в судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснивши, що він не претендує на спадщину після смерті дружини. Та не заперечує проти визнання права власності на земельну ділянку за сином. Підтвердивши, що державний акт на земельну ділянку втрачений.

Відповідач представник Верхньодніпровської районної ради в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Будь-яких заперечень проти задоволення позовних вимог не надав.

Третя особи, що не заявляються самостійних вимог: представник відділ у Верхньодніпровському районі головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області та приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3В в судове засідання не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність. Будь-яких заперечень проти задоволення позовних вимог не надали.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що 11.08.2016 року померла мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про смерть

Після смерті ОСОБА_4М залишилось спадкове майно в тому числі і земельна ділянка (пай) площею 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Позивач, як спадкоємець за законом, у встановлений законом строк подав до Верхньодніпровської нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право наспадщину на частину спадкового майна, а саме: 1/3 частину квартири, розташованої м. Кам'янське по бульвару Будівельників.

Постановою приватного нотаріуса п Кам'янського міського нотаріального округу, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, за життя була власником земельної ділянки площею 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується повідомленням відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно якого на ім'я ОСОБА_4, був виготовлений державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 048303 зареєстрований 11.12.2009 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 – право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом про право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4, була власником земельної ділянки паю площе 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області так як на її ім'я був виготовлений Державний акт, який посвідчував її право власності на спадкову земельну ділянку.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як не отримання (втрата) правовстановлюючого документа.

Зазначена вище земельна ділянка є спадковим майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивач є сином померлої та спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, бажає прийняти спадщину після померлої матері ОСОБА_4, та подав заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Відповідач, який є чоловіком померлої та також спадкоємцем першої черги не претендує на спадщину, що залишилась після смерті дружини. Про що підтвердив в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав, який передбачений нормами ЦК України та з яким погоджується суд, та визнати за спадкоємцем ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку (пай) площею 1.000 га., для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 11.08.2016 року

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 640.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з неналежним зберіганням правовстановлюючого документу.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 1.00 га., для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 11 серпня 2016 року.

Понесені позивачами судові витрати в загальній сумі 640.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасники справи, яким копія рішення не була вручена у день його роголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної копії рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстровано 09.02.2018

Оприлюднено 20.02.2018

Дата набрання законної сили 13.03.2018