Рішення № 72294717, 16.02.2018, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/829/17

№ 2/207/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання припиненим Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зняття заборони відчуження майна.

В С Т А Н О В И В :

Згідно з ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі №207/829/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 33094-ФО/1014/60 у розмірі 529 928,62 гривень (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 62 копійки), з яких:

- заборгованості за кредитом -186 666,68 гривень;

- процентів за користування кредитом - 127 809,22 гривень;

- пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 264 964,31 гривень;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 96 200,94 гривень; звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 05.03.2014 р., а саме на продовольчий магазин та кафетерій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Менделеєва, 60/2, приміщення № 1, загальною площею 192,6 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 214214 від 26.08.2005 р. шляхом продажу його на електронних торгах з початковою ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки проведення виконавчих дій.

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" також просить стягнути з ОСОБА_3 витрати банку зі сплати судового збору у розмірі 7 948,93 гривень.

У письмових заявах, направлених до суду представник позивача ОСОБА_4 не визнає зустрічний позов, вимоги про задоволення первісного позову підтримав у повному обсязі, просить розглянути справу за відсутності представника банку, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.03.2014 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 33094-ФО/1014/60, згідно умов якого банк надав кредитні кошти в сумі 200 000 грн. строком до 04.03.2019 зі сплатою 24,93 відсотків на рік.

В забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 також було укладено Іпотечний договір від 05.03.2014 р., згідно умов якого він передав банку в іпотеку продовольчий магазин та кафетерій, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Менделеєва, 60/2, приміщення № 1, загальною площею 192,6 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 214214 від 26.08.2005 р.

Згідно умов договору іпотеки від 05.03.2014 р., ОСОБА_3, як майновим поручителем, передано в іпотеку відповідачу продовольчий магазин та кафетерій в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року у розмірі 200 000 грн. та процентів виходячи з процентної ставки 24,93 % річних.

Позивачем вказано, що факт надання коштів підтверджується випискою по особовим рахункам з 05.03 21.02.2017.Тип процентної ставки, яка застосовується у Кредитному договорі: змінювана процента ставка (п. 1.2 Кредитного договору).Розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - "Базова процентна ставка") і маржі ОСОБА_5 та розраховується за наступною формулою: R = UIRD 12М + М.

Наведені вище значення розміру змінюваної процентної ставки розуміються в наступному значенні:"R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом у відсотках річних; "UIRD 12М" - Базова процентна ставка. "Базова процентна ставка" - це погоджений Сторонами Кредитного договору індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та визначається на підставі даних інформаційної с Thomson REUTERS, і встановлюється раз на рік впродовж дії Кредитного договору та до розміру індикативної процентної ставки "UIRD 12М"."М" - маржа ОСОБА_5. ОСОБА_5 це частина процентної ставки, що використовується у формулі змінюваної процентної ставки за Кредитним договором та забезпечує необхідну встановлену ОСОБА_5 дохідність. ОСОБА_5 встановлюється на рівні 6,5% річних.

Відповідно до п.1.2.2. Кредитного договору максимальний розмір зміни процентної ставки за цим договором буде дорівнювати 28,00% річних.

Позивач посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України щодо належності виконання зобов’язання, зазначає, що Позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов’язання за Кредитним договором, а саме в обумовлені строки не здійснив повернення ОСОБА_5 процентів за користування кредитом у розмірах та термінах, що передбачено п. п. 1.1., 6.1., 8.1. Кредитного договору.

Станом на 21 лютого 2017 року загальна заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 529 928,62 гривень (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 62 копійки), з яких:

- заборгованості за кредитом -186 666,68 гривень;

- процентів за користування кредитом - 127 809,22 гривень;

- пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 264 964,31 гривень;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 96 200,94 гривень.

Крім цього, Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (далі - Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір від 05 березня 2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 195, відповідно до якого в іпотеку ОСОБА_5 передано: продовольчий магазин та кафетерій (вбудоване приміщення №01), розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, (змінена назва - м. Кам'янське) вул. Менделеєва, буд. 60/2, приміщення 01, загальною площею 192,6 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ №214214, виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська 26 серпня 2005 року.

Пунктом 6.2. Договору Іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну виконання Боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно не буде виконане, або буде виконано неналежним чином.

Пунктом 6.3. Договору Іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 60-ти денний строк, звернути стягнення на предмет іпотеки.

22 грудня 2014 року позивач за вих. № 10617/7/28-3 від 16.12.2014 р. направив вимогу Відповідачу про те, що відповідно до умов Кредитного договору, Іпотечного договору, Банк вимагає достроково погасити заборгованість, сплатити відсотки, а також пеню за порушення термінів погашення заборгованості по кредиту, але заборгованість до теперішнього часу боржником не сплачено.

З посиланням на ст. ст. 7, 33, 41 Закону України "Про іпотеку"позивач просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 05 березня 2014 року.

07 вересня 2017 року від представника до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, про визнання припиненим Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зняття заборони відчуження майна.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненим Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зняття заборони відчуження майна, об'єднати в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В зустрічній позовній заяві зазначає, що відбулось збільшення відсоткової ставки за кредитом, яке, в свою чергу, призвело до збільшення обсягу відповідальності за іпотечним договором від 05.03.2014 р., за відсутності на це його згоди, як майнового поручителя, та без належної державної реєстрації цих змін. Наведене свідчить про припинення з дня підвищення майнової поруки за спірним іпотечним договором в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, підвищення процентної ставки за кредитним договором, по якому позивач є майновим поручителем без його згоди є суттєвим збільшенням обсягу відповідальності, за який він поручився при підписанні договору, через що іпотечний договір від 05.03.2014 р. має бути припиненими на підставі ст. 559 ч.1 ЦК України, також підвищення процентної ставки за кредитним договором, по якому позивач є майновим поручителем без його згоди порушує ст.19 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснено після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7, щодо витребування від Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК": - копію інформаційного листа (пам'ятки) передбачені ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" та Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року; - інформацію про суму погашеного кредиту; - інформацію про суму нарахованих відсотків (комісії); - інформацію про суму сплачених відсотків (комісії); - с надати інформацію про уму сплачених відсотків (комісії); - інформацію про суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій; - інформацію про сальдо розрахунків на дату надання інформації - Положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання спірного правочину (04 квітня 2014 року); - підтвердження повноважень особи, яка підписала кредитний договір №33094-ФО/1014/60 від 04.03.2014 року від імені ОСОБА_5; - копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок від 04 квітня 2014 року. Однак, зазначені документи на вимогу суду не були надані Позивачем.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року також задоволено клопотання представника відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) щодо залучення до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненим Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зняття заборони відчуження майна, у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2.

В заяві про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зазначає, що згідно Додатку № 1 до Кредитного договору № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року передбачена одноразова комісія за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн. та щорічна комісія за страховими платежами в сумі кошти 1 898,31 грн., вважає несправедливою цю умову договору, яка суперечать статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", тому просить визнати недійсним п. 5.1. кредитний договір № 33094-ФО/1014/60 від 05 березня 2014 року щодо сплати Позичальником ОСОБА_5 комісію у розмірі 1,3 % від суми Кредиту, що складає 2600,00 грн. та визнати недійсним умови Додатку № 1 до Кредитного договору № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року щодо оплати одноразової комісія за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн. та щодо оплати щорічної комісії за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_1, Третя особа – ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відхилити, а позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2, про визнання припиненим Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зняття заборони відчуження майна та вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги за первісним позовом, ОСОБА_2, про визнання недійсним п. 5.1 та умови Додатку № 1 до кредитного договору підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: "1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…".

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти..

Між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_2 05 березня 2014 року укладено кредитний договір № 33094-ФО/1014/60, згідно умов якого банк надав кредитні кошти в сумі 200 000 грн. строком до 04.03.2019 зі сплатою 24,93 відсотків на рік.

В забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_3 також було укладено Іпотечний договір від 05.03.2014 р., згідно умов якого позивач передав банку в іпотеку продовольчий магазин та кафетерій, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Менделеєва, 60/2, приміщення № 1, загальною площею 192,6 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 214214 від 26.08.2005 р.

Згідно умов договору іпотеки від 05.03.2014 р., ОСОБА_3, як майновим поручителем, передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" продовольчий магазин та кафетерій в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року у розмірі 200 000 грн. та процентів виходячи з процентної ставки 24,93 % річних.

Стосовно вимог про договір майнового поручительства суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено поняття майновий поручитель, це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Застосування законодавцем у правовідносинах, що виникають із забезпечувальних зобов'язань поруки й іпотеки, понять "поручитель" та "майновий поручитель" призвело до неоднакового застосування судами норм у подібних правовідносинах, зокрема норм, що регламентують підстави припинення майнової поруки, що обумовлює необхідність з'ясування природи походження даних понять. Поняття "порука" розтлумачується як: 1) запевнення, гарантія в чому-небудь; прийнята на себе відповідальність за когось; обітниця; 2) джерело, основа чого-небудь; умова, що забезпечує успіх чогось; запорука, а "заставник" - той хто віддає своє майно в заставу кредиторові. Законодавче визначення поняття "майновий поручитель" трапляється в нормативних актах як окреме визначення поняття сторони у зобов'язанні, що забезпечує виконання зобов'язання іншої особи (боржника). Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV; Стандартами надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів від 13 лютого 2006 року № 35 (витяг з протоколу засідання правління Державної іпотечної установи від 04 серпня 2005 року № 6) майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника. Згідно з п. 2 Інструкції Національного банку України "Про методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України "Про заставу" від 08 жовтня 1993 року № 23015/11 - майновий поручитель - особа, яка згідно з договором поручительства зобов'язується перед кредитором (банком) іншої особи відповідати за виконання останнім (боржником за кредитним договором) свого зобов'язання в повному обсязі чи в його частині за рахунок заставленого майна. Трапляється згадування про "майнового поручителя" застави (закладу рухомого майна) як про "боржника" й у ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою боржником є особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої перебуває майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.

Забезпечувальний характер поруки полягає у зобов'язанні поручителя відповідати за виконання боржником зобов'язання у повному обсязі, що і боржник, а саме: сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України). Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору (кредитного договору), яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За своїм змістом правовідносини, що виникають на підставі договору поруки та майнової поруки, відрізняються лише однією істотною умовою, а саме: обсягом відповідальності. Якщо поручитель відповідає всім своїм майном (ч. 2 ст. 554 ЦК України), то майновий поручитель відповідає лише в межах заставленого майна.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підставами для припинення поруки згідно зі ст. 559 ЦК України є: 1) припинення забезпеченого порукою зобов'язання, а також припинення у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; 2) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; 3) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; 4) після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вирішення питання про застосування норми ст. 559 ЦК України до припинення правовідносин, що виникають із зобов'язання припинення іпотеки, залежить, передусім, від того, чи є їй альтернатива в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. Вбачається, що у такому випадку доцільно застосовувати конструкцію змішаного договору. Якщо ж укладений договір опосередковує два чи кілька різнорідних відносин та об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формування зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором. Суттєвими ознаками, що характеризують змішані договори в такому разі, вважаються поєднання елементів різних договорів і виникнення на цій основі двох і більше зобов'язань, до кожного з яких застосовуються правила про відповідний вид зобов'язань. Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). В даному випадку до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. З даного правила можна зробити висновок, що спеціальні норми, які регулюють договори, що ввійшли до змішаного договору, мають пріоритет при колізії з нормами загальної частини зобов'язального права.

Договір іпотеки є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів застави і поруки. Елементи договорів поруки і майнової поруки не суперечать один одному, а навпаки, об'єднують умови, які є необхідними для формування забезпечувальних зобов'язань.

Згідно п. 9.1 Договору, сторони встановили, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є дійсним до припинення основного договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України "Про іпотеку" зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1. ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення вище вказаних норм Відповідач змінив відсоток за користування кредитом, без згоди на такі зміни з боку майнового поручителя, без укладення з останнім додаткової угоди до Іпотечних договорів, які повинні були би бути нотаріально посвідчені.

Факт підвищення процентної ставки з 24,93 % річних до 28 % підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_5, який є в матеріалах справи.

Згідно ч. 2, 4 ст.1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Доказів письмового попередження позичальника, поручителя і іпотекодавця про зміну процентної ставки банком, додаткових угод про підвищення процентної ставки відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 Іпотечного договору від 05.03.2014 р., про зміну розміру процентної ставки за Основним договором, Іпотекодержатель зобов’язаний повідомити Іпотекодавця із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Сторони погодили, що під належним чином зробленим Іпотекодержателем письмовим повідомленням про зміну розміру процентної ставки за Основним договором Сторони вважають розміщення інформації щодо розміру базової процентної ставки на офіційному сайті Іпотекодержателя за наступною електронною адресою http://sberbank.ua.

Однак, відповідач не надав доказів, чим саме підтверджується дата публікації повідомлення про зміну розміру процентної ставки, а також розміщення саме такого повідомлення на зазначеному сайті у загальному доступі.

Аналіз внесених змін до умов кредитного договору дозволяє стверджувати про значне збільшення обсягу відповідальності поручителя. Згідно умов Договору іпотеки від 05.03.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №195, ОСОБА_3 поручався за виконання зобов'язання, що були встановленні редакцією кредитного договору № 33094-ФО/1014/60 від 05 березня 2014 року.

Зазначені зміни до Кредитного договору вносились без згоди поручителя та без внесення відповідних змін до договору поруки. Крім того, в договорі відсутні будь-які вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Вищезазначені зміни значно збільшують обсяг прав поручителя, що є підставою для припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України є сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від 05.02.2014 р. у справі № 6-160цс-13).

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Постановою Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то, як зазначалося вище, істотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 5 лютого 2014 року у справі за № 6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 року у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Таким чином, внесення змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26 вересня 2012 року №6-100цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути припинення правовідношення.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Щодо вимог про визнання недійсним п. 5.1. кредитний договір № 33094-ФО/1014/60 від 05 березня 2014 року щодо сплати Позичальником ОСОБА_5 комісію у розмірі 1,3 % від суми Кредиту та умов Додатку № 1 до Кредитного договору № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року щодо оплати одноразової комісія за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн. та щодо оплати щорічної комісії за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності окремої частини правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу

Пунктом 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, щовідповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Така ж позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 531/648/15-ц, а саме: «…за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними».

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та тим, що позивач за зустрічним позовом при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому суд вважає судові витрати ПАТ "СБЕРБАНК" у вигляді судового збору 7948,93 грн. у зв'язку з відмовою у позові покласти на позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України,ст.ст.3,5,60,22, 203, 251, 252, 547, 554, 559, 598, 607, 627, 629, 632, 651, 654, 1051, 1054, 1056-1, 1057-1 ЦК України, ст.ст. 4, 47, 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 6, 7, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 1, 11, 19 Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Публічному акціонерному товариству "СБЕРБАНК" в задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

2.Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги за первісним позовом, ОСОБА_2 задовольнити, а саме:

-визнати недійсним п. 5.1. кредитний договір № 33094-ФО/1014/60 від 05 березня 2014 року щодо сплати Позичальником ОСОБА_5 комісію у розмірі 1,3 % від суми Кредиту, що складає 2600,00 грн.

-визнати недійсними умови Додатку № 1 до Кредитного договору № 33094-ФО/1014/60 від 05.03.2014 року щодо оплати одноразової комісії за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн. та щодо оплати щорічної комісії за страховими платежами в сумі 1 898,31 грн.

3.Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" задовольнити повністю, а саме:

-визнатиприпиненим Договір іпотеки від 05.03.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 195;

-зняти заборону відчуження нерухомого майна - продовольчий магазин та кафетерій, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Менделеєва, 60/2, приміщення № 1, загальною площею 192,6 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 214214 від 26.08.2005 р., накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 05.03.2014 р. у зв'язку з укладанням Договору іпотеки від 05.03.2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 195, з вилученням вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Витрати ПАТ "СБЕРБАНК" у вигляді судового збору 7948,93 грн. у зв'язку з відмовою у позові покласти на позивача за первісним позовом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяті днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Г. Тюлюнова